Ухвала суду № 52461538, 08.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2015 рокусправа № 804/10428/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Лащекна Р.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу міського комунального підприємства «Дніпропетровські теплові мережі»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі №804/10428/14 за позовом міського комунального підприємства «Дніпропетровські теплові мережі» до державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, за участю Прокуратури м. Дніпропетровська про скасування пунктів вимоги, -

в с т а н о в и в :

21 квітня 2014 року міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські теплові мережі» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними дії державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області щодо проведення ревізії фінансово - господарської діяльності міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» за період з 01.04.2012 року по 31.03.2014 року, визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4, 5 обов'язкових для виконання вимог до міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі», викладені в листі Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області №04-06-05-15/7544 від 17.07.2014 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки акту ревізії не стосуються питання, що поставлено для проведення ревізії, та суперечать нормативно-правовим актам, на які містяться посилання в акті. Крім того, позивач вважає, що порушення, які зазначено в акті ревізії, не мали місця, а обов'язкові вимоги відповідача, що складені на підставі акту ревізії, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 24.03.2014р. по 20.06.2014р. із призупиненням на період з 14.04.2014р. по 23.04.2014р. та з 25.04.2014р. по 01.06.2014р. на виконання п.2.8 плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ України на І квартал на підставі направлення №1098 від 30.05.2014р., виданого в.о. начальника ДФІ в Дніпропетровській області, з відома директора МКП «ДМТМ» Шеремета В.Л. та головного бухгалтера підприємства Корнієвської О.В. відповідачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності МКП «ДМТМ» за період з 01.04.2012р. по 31.03.2014р., в тому числі з питання використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р.

За результатами ревізії ДФІ в Дніпропетровській області складено акт №06-21/18 від 26.06.2014р. (далі-акт ревізії) (т.1 а.с.11).

На підставі вказаного акту ревізії відповідачем винесено обов'язкові вимоги від 17.07.2014р. №04-06-05-15/7544, термін виконання яких встановлено до 25.07.2014р. (т.1 а.с. 103).

Згідно до п.2 вимоги ДФІ в Дніпропетровській області встановлено порушення МКП «ДМТМ» п.1, п.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV, п.17, п.18 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», а саме, встановлено зайве отримання коштів субвенції на покриття різниці в тарифах за 2011-2012р.р. на загальну суму 86 780 808,08 грн., що призвело до незаконного використання коштів субвенції та до матеріальної шкоди (збитків), завданих державному бюджету на вказану суму.

У зв'язку з зазначеним відповідач зобов'язав МКП «ДМТМ» перерахувати до державного бюджету зайво отримані кошти на покриття заборгованості із різниці в тарифах в сумі 86 780 808,08 грн.

В іншому випадку відповідач зобов'язав позивача відкоригувати поточний розрахунок обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на теплову енергію, що надані населенню МКП «ДМТМ», на суму зайво отриманих коштів субвенції на покриття різниці в тарифах на суму 86 780 808,08 грн.

У подальшому формування заборгованості з різниці в тарифах проводити відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, п. 3 вимоги ДФІ в Дніпропетровській області встановлено порушення МКП «ДМТМ» ст.797 Цивільного кодексу України, п.6 ст.1, п.2 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992р. №2269-ХІІ, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.10 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням сесії VІ скликання Дніпропетровської міської ради від 29.02.2012р. №8/21, п.п.5.11 п.5 Типового договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради V скликання «Про оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста» від 21.03.2007р. №41/11, листа Фонду Державного майна України від 29.09.2009р. №10-16-14020, ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, а саме, встановлено покриття за рахунок коштів МКП «ДМТМ» витрат орендарів зі сплати земельного податку, що призвело до незаконних витрат та матеріальної шкоди (збитків), завданих підприємству, на загальну суму 49 878,79 грн.

У зв'язку з зазначеним, відповідач зобов'язав МКП «ДМТМ» укласти з орендарями договори на оплату земельного податку, відобразити по бухгалтерському обліку підприємства дебіторську заборгованість орендарів по оплаті земельного податку в сумі 49 878,79 грн. та стягнути з орендарів кошти у сумі 49 878,79 грн. у порядку, передбаченому законодавством.

В іншому випадку відповідач зобов'язав позивача стягнути з осіб, винних у покритті за рахунок коштів підприємства витрат орендарів, шкоду у сумі 49 878,79 грн. у порядку, передбаченому законодавством.

Також, згідно п. 4 вимоги ДФІ в Дніпропетровській області встановлено порушення МКП «ДМТМ» ст.32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.11.1 Порядку передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням VІ скликання Дніпропетровської міської ради від 06.04.2011р. №19/10, п.16 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, п.9.3 договору оренди комунального нерухомого майна від 13.05.2013р. №12/02-5265-ОД, а саме, за результатами проведених контрольних обмірів та обстежень приміщень, що надаються в оренду, встановлено невідповідність між розміром площі договору оренди та площею, яка фактично використовується орендарем ФОП ОСОБА_3, що призвело до недоотримання орендної плати за період з 01.04.2012р по 31.03.2014р. на загальну суму 33 341,86 грн., у тому числі: міським бюджетом на загальну суму 13 336,74 грн. та балансоутримувачем на загальну суму 20 005,12 грн. та до матеріальної шкоди (збитків) міському бюджету та підприємству на вказані суми.

У зв'язку з зазначеним відповідач зобов'язав МКП «ДМТМ» стягнути з ФОП ОСОБА_3 недоотриману підприємством орендну плату у сумі 20 005,12 грн. та недоотриману міським бюджетом орендну плату у сумі 13 336,74 грн.

В іншому випадку відповідач зобов'язав позивача стягнути з осіб, винних у недоотриманні підприємством орендної плати, шкоду у сумі 33 341,86 грн. у порядку, передбаченому законодавством.

Крім того, за результатами проведеної експертної оцінки обладнання їдальні, яке використовує ФОП ОСОБА_3, відповідач зобов'язав позивача провести нарахування орендної плати за період з 01.04.2012р. по 31.03.2014р. та стягнути з ФОП ФОП ОСОБА_3 недоотриману підприємством орендну плату.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що органи ДФІ не позбавлені можливості виносити вимоги на усунення виявлених в ході ревізії порушень, в тому числі й тих, що стосуються відшкодування державних коштів, в свою чергу перевірка правомірності зазначених вимог відноситься до компетенції суду який розглядає позов контролюючої установи про стягнення виявлених збитків на користь держави.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з Положенням Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, відповідачем пред'явлено вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Вказана правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у рішеннях від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14,) 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14) та від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-462а14).

Отже, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування п. 2, 3,4, 5 вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню під час розгляду даної справи за відсутності правових підстав.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій ДФІ в Дніпропетровській області під час проведення ревізії, оформленої актом №06-21/18 від 26.06.2014р. суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача було проведено перевірку на виконання п. 2.8 плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ України на І квартал 2014 року на підставі направлення від 30.05.2014 року №1098, виданого в.о. начальника Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області.

В матеріалах справи містить акт перевірки, який складено у відповідності до вимог чинного законодавства, він містить підписи посадових осіб позивача та зауваження, що заперечення на акт будуть надані в встановлений термін. Вказане свідчить про дотримання посадовими особами ДФІ в Дніпропетровській області формально визначених правил проведення перевірки.

В свою чергу, позивачем ні в адміністративному позові ні в апеляційній скарзі не зазначено із посиланням на норми закону в чому саме полягає порушення відповідачем процедури проведення перевірки, та як саме це вплинуло на права та охоронювані законом інтереси позивача.

У відповідності до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо порушення посадовими особами відповідача правил проведення ревізії позивача з фінансових питань.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак підстави для її зміни або скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу міського комунального підприємства «Дніпропетровські теплові мережі» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі №804/10428/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко