Постанова № 52461533, 24.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2015 рокусправа № 808/3039/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 особа підприємець ОСОБА_2І (далі ФОП ОСОБА_2І.) звернувся до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя), в якому просить скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення рішення №0001422201, №0001432201 від 16.12.2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.08.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2І подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено перевірку обєкту - закусочної, розташованої за адресою м. Запоріжжя вул. Кузнєцова, 30-Б, що належить ФОП ОСОБА_2, з питань дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 02.12.2013 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР), а саме не зберігання в Книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) фіскальних звітних чеків за 14.04.2013 р., 26.10.2013 р., за період з 10.11.2013 року по 19.11.2013 року;

п. 12 ст. 3 Закон №265/95-ВР - відсутність обліку алкогольних напоїв за місцем реалізації та зберігання за цінами реалізації на суму 1610,85 грн.;

п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 року №637- не оприбуткування (не повне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касі готівки на загальну суму 6192,95 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті 16.12.2013 року податкове повідомлення рішення №0001422201, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 7 641,70 грн. та податкове повідомлення рішення №0001432201, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 30 964,75 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача податкові повідомлення рішення залишенні без змін, а скарги позивача без розгляду, після чого податкові повідомлення рішення оскаржені позивачем в судовому порядку.

Приписами п. 9 ст. 3 Закону №265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

У разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека відповідно до п. 4 ст. 17 цього Закону до таких суб'єктів застосовується фінансова санкція у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального чека.

В силу викладеного є неправомірним нарахування позивачу штрафних санкцій за не зберігання в КОРО фіскальних звітних чеків на суму 4080 грн. (4420 340 ) за податковим повідомленням - рішенням №0001422201 від 16.12.2013 року.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або у безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, передбаченому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку реалізованих товарів (наданих послуг).

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать первинні документи: накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

Статтею 6 Закону № 265/95-ВР визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України , фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтвердні документи щодо походження товару. ОСОБА_1 особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону № 265/95-ВР.

Форма та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення" (далі - Порядок).

При цьому форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом (пункт 6 Порядку) не передбачає ведення обліку товарних запасів самозайнятими особами, в силу чого нормативні акти, які визначають порядок обліку доходів і витрат фізичної особи - підприємця, не містять обов'язкових вимог щодо обліку товарних запасів у певній формі.

Відповідачем не заперечується, що Книга обліку доходів та витрат підприємця за спірний період велась позивачем відповідно до вимог Порядку, при проведенні перевірки обєкту - закусочної, розташованої за адресою м. Запоріжжя вул. Кузнєцова, 30-Б, інвентаризація товару перевіряючими особами не проводилась, здійснено вибіркове зняття фактичних залишків товару, а тому проведений податковим органом розрахунок штрафних санкцій в сумі 3221,70грн. за податковим повідомленням рішенням №0001422201 від 16.12.2013 року є неправомірним та в цій частині підлягає скасуванню.

В силу викладеного податкове повідомлення рішення №0001422201 від 16.12.2013 року підлягає скасуванню на суму 7301,70 грн. (3221,70грн. +4080 грн.)

Відповідно до п. 2.6. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 №637 (далі Положення №637) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення №637 є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до абз. 3. ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Із записів у КОРО, відомостей, наведених у Z-звітах, вбачається, і зазначені обставини не заперечуються представником позивача, що записи про облік руху готівки за 14.04.2013 року, 26.10.2013 року, з 10.11.2013 року по 19.11.2013 року у КОРО відсутні, що свідчить про не оприбуткування готівкових коштів у сумі 6192,95 грн., а тому є вірним висновок суду першої інстанції щодо правомірності нарахування відповідачем штрафних санкцій в сумі 30 964,75 грн. (6192,95 х5) за податковим повідомленням рішенням №0001432201 від 16.12.2013 року.

Оскільки судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, це є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення рішення №0001422201 від 16 грудня 2013 року в частині застосування до ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 суми штрафних санкцій в розмірі 7301,70 грн.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Т.С. Прокопчук

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:О.М. Лукманова