Постанова № 52459998, 13.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015 Справа № 904/4148/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Білецької Л.М.; Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Фьокліній Д.І

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2303 від 10.06.2015;

від відповідача: Концева Н.В., довіреність № 20 від 12.12.2014;

від третьої особи: Аржанухін В.Л., довіреність б/н від 27.07.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 по справі № 904/4148/15 (у складі колегії суддів: Ніколенко М.О., Колісник І.І., Забарющий М.І.)

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Нікополь, Дніпропетровської області

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Теплогенерація», м. Нікополь, Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалспецтрейд», м. Запоріжжя

про стягнення 142512,44 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 в задоволенні позову відмовлено. Повернуто позивачу з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 1023,25 грн. перерахований на підставі квитанції № 0.0.382638764.1 від 08.05.15 та судовий збір у сумі 38,85 грн., перерахований на підставі квитанції № 0.0.416626802.1 від 31.07.15.

Рішення мотивоване відсутністю в договорі про відступлення права вимоги № 2811/ВПВ індивідуалізації складу та змісту заборгованості, право вимоги якого передано, а також відсутністю доводів позивача стосовно наявності в нього права вимагати від відповідача сплати інфляційних втрат та 3 % річних.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Згідно вимог апеляційної скарги, позивач (апелянт) просить скасувати рішення по даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з урахуванням зменшення на суму основного боргу в розмірі 81300,00 грн., а саме стягнути: 59706,72 грн. інфляційних втрат, 3448,01 грн. трьох відсотків річних, 38,85 грн. судового збору. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована необхідністю скасування прийнятого рішення через його незаконність, необґрунтованість, а також винесенням його з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, зокрема ст. ст. 512-519, 625 ЦК України та ст.ст. 34, 43 ГПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на неправильний висновок, до якого дійшов місцевий господарський суд, що за договором про відступлення права вимоги (п. 1.3.) до позивача не перейшло право стягнення з відповідача штрафних санкцій. Такий висновок, на думку апелянта суперечить пунктам 3.1. та 4.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, оскільки на відміну від пені і штрафу, інфляційні збитки та відсотки річних ніколи не були штрафними санкціями, а є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів (інфляційні збитки) та компенсацією за користування боржником коштами, належними до сплати кредиторові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2015.

24.09.2015 через канцелярію Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ПрАТ «Теплогенерація» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити ФОП ОСОБА_3 в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити рішення суду першої інстанції без змін (а. с. 117-119).

06.10.2015 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід скасувати з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2013 між ПрАТ «Теплогенерація» та ТОВ «Універсалспецтрейд» укладено договір № 99, згідно якого (п. 1.1.) підрядник на свій ризик власними силами та матеріалами, а також матеріалами замовника, забезпечує будівельні роботи визначені в п. п. 1-5 цього договору.

Згідно п. 2.2. замовник оплачує роботи, виконані підрядником, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього. Оплата здійснюється замовником згідно довідки форми № КБ-3 і рахунку, виставленому підрядником протягом 60 календарних днів після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками (а. с. 9-10).

Крім того, 17.07.2013 між ПрАТ «Теплогенерація» та ТОВ «Універсалспецтрейд» укладено договір № 171, згідно якого (п. 1.1.) підрядник на свій ризик власними силами і матеріалами замовника бере на себе зобов'язання виготовити пароводяний підігрівач води продуктивністю 200 т/годину по кресленнях замовника.

Згідно п. 2.2. замовник оплачує роботи, виконані підрядником, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 30% передплати на поточний рахунок останнього. Решта 70 % здійснюється замовником згідно довідки форми № КБ-3 і рахунку, виставленому підрядником протягом 60 календарних днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Розрахунки за виконані роботи здійснюється на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками (а. с. 12-14).

Як встановлено місцевим господарським судом 28.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсалспецтрейд» (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги № 2811/ВПВ (далі - договір, а. с. 17).

Згідно пункту 1.1. договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договорами № 99 від 19.04.2013 та № 171 від 17.07.2013, укладених між первісним кредитором та ПрАТ «Теплогенерація» (боржник).

За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі 81300,00 грн. (п. 1.2., 2.1. договору).

На виконання п. 3.3. договору про відступлення права вимоги, позивач (новий кредитор) надіслав на адресу боржника (відповідача) повідомлення про відступлення права вимоги від 28.11.2014 № 28111 на суму 81300,00 грн. (а. с. 18).

Листами від 08.04.2015 вих. № 0408 та від 27.04.2015 вих. № 42 ФОП ОСОБА_3 звернувся до генерального директора ПрАТ «Теплогенерація» щодо вирішення питання по сплаті суми боргу у розмірі 81300,00 грн., що утворилася за договорами № 99 від 19.04.2013 та № 171 від 17.07.2013 укладеними між ПрАТ «Теплогенерація» та ТОВ «Універсалспецтрейд» на виконання будівельних робіт (а. с. 19, 21).

Як вбачається з матеріалів справи 14.05.2015 позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача 81300,00 грн. суми основного боргу по акту приймання виконаних робіт за серпень 2013 (підписаного 20.08.2013) на суму 15850,00 грн., яка виникла на підставі п. 2.2. договору від 19.04.2013 № 99 та по акту приймання виконаних робіт за 05 листопада 2013 (підписаного 05.11.2013) на суму 65450,00 грн., яка виникла на підставі п. 2.2. договору від 17.07.2013 № 171.

Крім того, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму основного боргу 81300,00 грн. нараховано інфляційні збитки та 3 % річних.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на той факт, що позивач як на доказ простроченої заборгованості надав у судовому засіданні акт виконаних робіт на суму 15850,00 грн. від 20.08.2013, на який згідно позовної заяви ним нараховано інфляційні та 3 % річних та який оплачено відповідачем ще 14.01.2014 згідно платіжного доручення № 38 (а. с. 88).

Також, відповідач звертав увагу суду на те, що заборгованість у нього виникла по такому самому акту виконаних робіт на ту ж саму суму, але за листопад 2013 року, погашення за яким відбулося 04.06.2015 (а. с. 89).

Крім того, відповідач з посиланням на договір про відступлення права вимоги № 2811/ВПВ (п. 1.3., 2.1., 3.2. договору відступлення права вимоги) зазначає, що первісний кредитор передав позивачу не весь комплекс прав та обов'язків за договором, а лише його частину, яка обмежується сумою основного боргу в розмірі 81300,00 грн. При цьому, відповідач вважає відсутнім у позивача права вимагати сплати інфляційних збитків та відсотків річних, право вимоги на які не передавалося новому кредитору за договором № 2811/ВПВ.

Вищезазначені обставини і є причиною виникнення даного спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За укладеним договором позивач набув права вимоги до відповідача у даній справі в обсязі та на умовах, зазначених у договорі.

Оскільки до позивача перейшло право вимоги в розмірі 81300,00 грн. основного боргу, останнім правомірно заявлені до стягнення інфляційні збитки та відсотки річних, стягнення яких передбачено діючим законодавством.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку зі сплатою відповідачем 04.06.2015 (під час розгляду справи) суми 84150,25 грн., з яких: 81300,00 грн. сума основного боргу та 2850,25 судового збору (за подачу позовної заяви), що підтверджується платіжним дорученням № 330 (а. с. 89), позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої останній фактично зменшив суму позову на суму основного боргу (81300,00 грн.) та збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків та 3 % річних до суми 63154,73 грн. (а. с. 55), з яких:

- інфляційні збитки 59706,72 грн. за період з січня 2014 - травень 2015;

- 3 % річних у сумі 3448,01 грн. за період з 05.01.2014 по 04.06.2015

в задоволенні яких місцевим господарським судом відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, а також той факт, що позивач здійснено донарахування інфляційних збитків на суму основного боргу 81300,00 грн. в повному обсязі, у тому числі, до складу якої входила сума 15850,00 грн. за актом приймання виконаних робіт, який підписано саме 20.08.2013 (а. с. 43-44), оплата за яким здійснена у повному обсязі 14.01.2014 (платіжне доручення № 38), колегія суддів вважає, що розрахунок інфляційних збитків слід здійснювати без урахування вказаної оплати, лише на залишок суми боргу, який існував на момент розгляду справи в суді першої інстанції, тобто лише на суму 65450,00 грн., яка утворилася за актом приймання виконаних робіт за листопад 2013 року.

Розрахунок інфляційних на суму 15850,00 грн. (за актом за серпень 2013) позивач починає з 05.01.2014, а закінченням його нарахування слід вважати здійснену 14.01.2014 оплату цієї суми, тобто прострочення складає 9 днів, що суперечить Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", яким визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць (Постанова пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14).

Таким чином, інфляційні на суму 15850,00 грн. за період з 05.01.2014 по 14.01.2014 (за 9 днів) нарахуванню не підлягають, а тому в задоволенні позовних вимогах в цій частині слід відмовити.

Аналогічна практика сформувалася у Вищому господарському суді України (постанови від 27.10.2010 № 6/92-38, від 19.01.2011 № 4/54-10-1818, від 15.02.2012 № 5021/1596/2011 та від 10.07.2013 № 5002-33/4081-2012).

Між тим, колегією суддів зроблено власний розрахунок суми інфляційних втрат за період з січня 2014 року по травень 2015 року включно (з урахуванням п. 2.2. договору № 171 «оплата протягом 60-ти днів після підписання акту виконаних робіт») на суму 65450,00 грн. (по акту за листопад 2013), розмір яких становить 49087,50 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Здійснивши власний розрахунок нарахованих позивачем до стягнення з відповідача 3 % річних на суму 15850,00 грн. (по акту за серпень 2013) за період з 05.01.2014 по 14.01.2014 (день оплати) їх розмір становить 13,03 грн., а також на суму 65450,00 грн. (по акту за листопад 2013) за період з 05.01.2014 по 04.06.2015, їх розмір становить 2775,80 грн.

Таким чином, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 51876,33 грн.

Доводи апелянта про те, що за договором про відступлення права вимоги (п. 1.3.) до позивача не перейшло право стягнення з відповідача штрафних санкцій, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки проценти річних, так само як й інфляційні втрати, що нараховані на суму боргу, не входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов'язання. Вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що слід сплатити кредитору. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Таке право передбачено статтею 625 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 21.09.2011 по справі № 22/475).

З огляду на вищезазначене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення скасувати.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно від суми задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2015 по справі № 904/4148/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Теплогенерація» (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, ідентифікаційний код 32083093) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (53200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 51876,33 грн. (п'ятдесят одну тисячу вісімсот сімдесят шість тисяч грн. 33 коп.), з яких: 49087,50 грн. (сорок дев'ять тисяч вісімдесят сім грн. 50 коп.) інфляційні збитки, 2778,83 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят вісім грн. 83 коп.) 3 % річних, 750,36 грн. (сімсот п'ятдесят грн. 36 коп.) судового збору за перегляд апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Справу № 904/4148/15 повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 19.10.2015

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд