Ухвала суду № 52457153, 15.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/13140/15 Головуючий у 1 інстанції - Коробенко С.В.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого судді - Панченка М.М.

суддів - Барановської Л.В., Вербової І.М.

при секретарі - Архіповій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представників: ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 21 серпня 2015 року про часткове задоволення скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на дії та бездіяльність начальника Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві Гоція БогданаІгоровича, державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича, заінтересовані особи: Міністерство юстиції України, ОСОБА_5,-

В С Т А Н О В И Л А:

В 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду зі скаргою на дії та бездіяльність посадових осіб Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві та, з урахуванням уточнень до скарги, просили:

- визнати протиправними дії державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві у виконавчих провадженнях №1940, 1944 і 1945 в частині несвоєчасного направлення боржнику постанов про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправною бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гоція Богдана Ігоровича, що полягає у відсутності з його боку контролю за правильністю і своєчасністю дій, рішень і розпоряджень державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича у виконавчих провадженнях № 1940, 1944 і 1945;

- визнати протиправними дії державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича і ОСОБА_6 у виконавчих провадженнях № 1940,1944 і 1945 в частині складання 31.10.2012р. та 18.12.2012р. актів державного виконавця для встановлення факту невиконання рішення та визнати вказані акти недійсними;

- визнати протиправною бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гоція Богдана Ігоровича, яка полягає у невизнанні недійсними зазначених актів;

- визнати протиправними дії державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича у виконавчих провадженнях № 1940,1944 і 1945, в частині складання 31.10.2012р. та 18.10.2012р. вимог державного виконавця, якими, на думку заявників, фактично здійснювалася відстрочка виконання рішення та відкладення виконавчих дій;

- визнати протиправною бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гоція Богдана Ігоровича, в частині нескасування вказаних вимог державного виконавця;

- визнати незаконними постанови державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича і ОСОБА_6, винесені ними у виконавчих провадженнях № 1940, №1944 і №1944 від 31.10.2012р. та 18.10.2012р. про накладання штрафів та скасувати їх;

- визнати протиправною бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гоція Богдана Ігоровича, яка полягає у не скасуванні указаних постанов;

- визнати незаконними і скасувати постанови від 18.12.2012р. та 19.12.2012 року державного виконавця ОСОБА_6, про закінчення виконавчих проваджень за №№1940, 1944, 1945 і зобов'язати відновити ці виконавчі провадження шляхом винесення відповідних постанов;

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича у виконавчих провадженнях № 1940,1944 і 1945 щодо незвернення до районного суду м. Києва відсносно відстрочки виконання рішення суду, у зв'язку з несвоєчасним направленням боржнику ОСОБА_5 постанов державного виконавця від 13, 14 і 16 серпня 2012 року про відкриття виконавчих проваджень;

- зобов'язати державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві Полісмака Олександра Олександровича направити боржнику ОСОБА_5 копію постанови від 13.08.12р. (№33821035) про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича щодо невиведення виконання постанов про накладення штрафів на ОСОБА_5 у самостійні виконавчі провадження;

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця в частині невиконання обов'язку направити подання до Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві з метою відкриття досудового розслідування з приводу діянь ОСОБА_5, які мають ознаки злочину передбаченого ст.382 КК України;

- визнати протиправними дії із повернення виконавчих листів Солом'янського районного суду м. Києва від 10 і 15 серпня 2012 року районному суду як такі, що суперечать положенням ч.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов'язати суб'єктів оскарження отримати виконавчі листи Солом'янського районного суду м. Києва від 10 і 15 серпня 2012 року за №2-23-1/09, які були направлені до суду.

В обґрунтування вимог скарги заявники зазначали, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.08.2009року у справі за позовом заявників до ОСОБА_5 були задоволені їх позовні вимоги, зокрема, щодо зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію поширену ним відносно позивачів.

Після відкриття в серпні 2012 року виконавчих проваджень, державний виконавець Полісмак Олександр Олександровичзгідно з поданими стягувачами заявами та виконавчими листами надав боржнику ОСОБА_5, який на той час перебував в Київському СІЗО №13, строк для добровільного виконання рішення суду за кожним з трьох виконавчих проваджень, проте із запізненням направив боржнику постанови про відкриття проваджень щодо стягувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а постанову щодо стягувача ОСОБА_2 взагалі не направив, чим порушив права стягувачів.

Крім того, як зазначають заявники, державний виконавець після відкриття виконавчих проваджень протягом тривалого часу допускав бездіяльність, не вчиняючи жодних виконавчих дій, і лише 17-18 жовтня 2012 року направив за усіма трьома виконавчими провадженнями письмові вимоги, які протиправно були адресовані на ім'я начальника СІЗО№13, а не на ім'я боржника, якими встановив останньому новий семиденний термін для добровільного виконання рішення суду із покладенням на боржника обов'язку повідомити виконавця про факт виконання рішення.

Заявники стверджують, що зазначені вимоги державного виконавця є протиправними, оскільки встановлення строку для добровільного виконання рішення суду може відбуватись лише на підставі постанови державного виконавця, а не вимоги. Крім того, на думку скаржників, вказані вимоги, як і будь-які подальші дії, вчинені державним виконавцем, є незаконним ще й тому, що вони вчинені вже після спливу двомісячного строку, відведеного для виконавчого провадження згідно з нормами ЗУ «Про виконавче провадження».

Аналогічні за змістом письмові вимоги з новим строком для виконання рішення суду, які заявники вважають незаконними із зазначених вище підстав, були направлені на ім'я начальника СІЗО №13 для ознайомлення з ними ОСОБА_5 31 жовтня 2012 року. При цьому, в цей же день державним виконавцем Полісмаком Олександром Олександровичемв кожному з трьох виконавчих проваджень були складені акти про те, що рішення суду за попередніми вимогами боржником не виконані. Скаржники зазначають, що окрім того, що акти складені вже після спливу двомісячного строку виконавчого провадження, вони складені також і у відсутність жодного понятого.

На підставі складених актів 31 жовтня 2012 року державним виконавцем у трьох виконавчих провадженнях були винесені постанови про накладення на боржника ОСОБА_5 штрафу за ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», що на думку скаржників, є порушенням їх законних прав. Крім того, 18 грудня 2012 року державними виконавцем ОСОБА_6, якому були передані виконавчі провадження, знову були складені акти у відсутності понятих про невиконання рішення боржником, та повторно незаконно, на думку заявників, на боржника накладено штраф за невиконання рішення суду.

18 та 19 грудня 2012 року усі три виконавчі провадження № 1940,1944 і 1945 державним виконавцем ОСОБА_6 були закінчені.При цьому, як зазначають заявники, всупереч положенням ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем не було надіслано подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, хоча проекти таких подань в матеріалах провадження наявні.

Свої вимоги до начальника ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві заявники обґрунтовують неналежним виконанням ним своїх обов'язків, передбачених ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» щодо контролю за законністю проведення виконавчого провадження.

З огляду те, що державний виконавець ОСОБА_6 звільнився з ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, його було виключено зі складу заінтересованих осіб у справі.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 серпня 2015 року зазначену скаргу задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо невиконання обов'язку своєчасного направлення на адресу боржника ОСОБА_5 постанов про відкриття проваджень №33821035 (№1940/4), №33846284 (№1944/4) та №33885655 (№1945/4);

- визнано протиправною бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ГоціяБогдана Ігоровича в частині відсутності з його боку контролю за належним направленням державним виконавцем зазначених постанов;

- визнано протиправними дії державного виконавця Полісмака Олександра Олександровича у виконавчих провадженнях №33821035 (№1940/4), №33846284 (№1944/4) та №33885655 (№1945/4), в частиніскладання вимог державного виконавця від 18 жовтня 2012 року та від 31 жовтня 2012 року, якими боржнику встановлено нові строки для самостійного виконання зобов'язань, а зазначені вимоги скасовано;

- визнано протиправною бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби вченківського районного управління юстиції у м. Києві ГоціяБогдана Ігоровича, яка полягає у невинесенні постанов про скасування вимог державного виконавця Полісмака гксандра Олександровича від 18 і 31 жовтня 2012 року у виконавчих провадженнях 3821035 (№1940/4), №33846284 (№1944/4) та №33885655 (№1945/4).

- визнано протиправною бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського Ю у м. Києві ОСОБА_6 в частині не внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення до кримінальної відповідальності боржника ОСОБА_5;

- визнано протиправними і скасовано постанови державного юнавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ОСОБА_6 від 18 та 19 грудня 2012 року про закінчення виконавчих проваджень №1940/4, №1944/4, №1945/4.

У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та її представники: ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять оскаржувану ухвалу в частині відхилених вимог скарги скасувати та постановити нову ухвалу, якою вказані вимоги задовольнити. Посилаються на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема, вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Зазначають, що суб'єкти оскарження жодним чином не спростували вимоги скарги, а судом першої інстанції, який на думку заявників був упередженим щодо них, порушено порядок дослідження доказів в судовому засіданні. Крім того, вказували, що судом не враховано той факт, що державним виконавцем надавався боржнику повторний строк для добровільного виконання судового рішення, тобто, фактично здійснено відстрочку виконання судового рішення та відкладення проведення виконавчих дій. Заявники також не погоджуються з твердженням суду щодо того, що накладення штрафів на боржника жодним чином не порушує законних прав та інтересів стягувачів.

Крім того, скаржники просять змінити мотивувальну частину оскаржуваної ухвали, враховуючи доводи апеляційної скарги. Так, заявники вважають, що скасовуючи постанови державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень, суд першої інстанції виходив лише з факту невнесення державним виконавцем подання до правоохоронних органів щодо притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення. При цьому, суд помилково, на думку скаржників, не встановив факту невідповідності тих подань, які наявні в матеріалах виконавчого провадження, необхідним вимогам, а також не встановив факту незаконності усіх подальших дій державного виконавця після 13 жовтня 2012 року, що також мало стати підставою для скасування зазначених вище постанов про закінчення виконавчих проваджень.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., думки учасників процесу, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, та залишення без змін ухвали суду першої інстанції з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06 серпня 2009 року Солом'янським районним судом м. Києва задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_5 спростувати відомості, які не відповідають дійсності і порочать честь і гідність позивачів шляхом написання спростування до Святошинського районного суду м. Києва та до ЖЕО №1004, надавши позивачам копії зазначеного спростування.

10 серпня 2012 року Солом'янським районним судом м. Києва видано виконавчі листи на ім'я стягувачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, а 15 серпня 2012 року було видано виконавчий лист на ім'я стягувача ОСОБА_1.

Після пред'явлення вказаних виконавчих листів до виконання до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, державним виконавцем Полісмаком Олександром Олександровичем відповідно до постанов від 13 серпня 2012 року, 14 серпня 2012 року та 16 серпня 2012 року відкрито виконавчі провадження за номерами №1940/4, №1944/4, №1945/4 відповідно. Крім того, вказаними постановами встановлено для боржника строки для добровільного виконання судового рішення відповідно до кожного виконавчого листа.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем в порушення ч. 5 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження», із запізненням направлено на адресу боржника(адресу СІЗО) постанови про відкриття виконавчих проваджень, з огляду на що судом першої інстанції обґрунтовано визнано незаконною бездіяльність державного виконавця щодо виконання встановленого Законом обов'язку зі своєчасного направлення боржникові відповідної постанови. Крім того, з викладеного слідує висновок про обґрунтоване визнання судом бездіяльності також й безпосереднього керівника державного виконавця в частині нездійснення контролю за діяльністю підлеглих.

Разом з тим, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи ОСОБА_2 щодо ненаправлення взагалі постанови про відкриття виконавчого провадження №1940/4 боржникові. Так, судом досліджено матеріали відповідних виконавчих проваджень, журнали вихідної кореспонденції ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві та журнали вхідної кореспонденції Київського СІЗО №13, з яких вбачається що копія вказаної постанови дійсно направлялася державним виконавцем до Київського СІЗО №13 для ознайомлення з нею ОСОБА_5, проте із певним запізненням.

Посилання скаржників на неналежність вказаних доказів, оскільки саме за клопотанням скаржників вони були долучені до матеріалів справи, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки саме суду процесуальним законом надано повноваження щодо оцінки доказів, зокрема, на предмет їх належності, допустимості та достовірності.

Також, колегія суддів відхиляє доводи скаржників відносно направлення копій постанов про відкриття виконавчих проваджень не за адресою реєстрації ОСОБА_5, а за адресою Київського СІЗО №13, оскільки державним виконавцем, враховуючи фізичну неможливість отримувати боржником кореспонденцію за місцем його реєстрації, було направлено необхідні документи за місцем фактичного перебування ОСОБА_5, який знаходився під слідством на той час.

Щодо посилання скаржників на незаконність постанов державних виконавців про накладення штрафів на боржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за змістом ч. ч. 2, 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання судового рішення у встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано, і якщо його виконати без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

31 жовтня 2012 року разом зі складанням у кожному з трьох виконавчих проваджень актів про невиконання рішення суду, державним виконавцем винесено постанови про притягнення боржника ОСОБА_5 до відповідальності на підставі ст. 89 Закону із накладенням відповідного штрафу. Зазначені постанови прийняті державним виконавцем в межах своїх повноважень, не зважаючи на порушення відповідних процесуальних строків, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Постанови державного виконавця від 18.12.2012р. про повторне накладення на боржника стягнення у вигляді штрафу згідно зі ст. 89 Закону за своєю суттю також відповідають повноваженням державного виконавця, а тому підстав для визнання їх протиправними і скасування немає.

Посилання скаржників на відсутність у державного виконавця ОСОБА_6, якому були передані матеріали виконавчих проваджень, повноважень на винесення указаних постанов жодним чином не підтверджені та за своєю суттю є припущеннями.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржників щодо незаконності усіх дій державних виконавців після 13, 14 та 16 жовтня(тобто, зі спливом двомісячного терміну на здійснення виконавчого провадження) з огляду на наступне.

За змістом ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

Разом з тим, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що строк, передбачений ч. 2 ст. 30 Закону, є строком, протягом якого, державний виконавець зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів для забезпечення виконання рішення суду, та не є строком, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону.

Незакінчення виконавчого провадження в двомісячний строк порушує права стягувача на своєчасне виконання судового рішення, проте, не несе за собою визнання незаконними будь-яких дій державного виконавця після спливу двох місяців лише з тих підстав, що останні були проведені поза межами зазначеного строку.

Доводи скаржників щодо необхідності зміни мотивування в частині скасування постанов про закінчення виконавчих проваджень відхиляються колегією суддів з огляду на те, що суд першої інстанції, об'єктивно та всебічно вивчивши матеріали справи, дійшов правомірного висновку про необхідність скасування таких постанов із наведенням обґрунтованого мотивування, яке відповідає вимогам чинного законодавства. Інші обставини, на які скаржники посилаються як на підставу для скасування постанов про закінчення виконавчих проваджень, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Решта доводів апеляційної скарги зводяться до припущень заявників щодо упередженого ставлення до них з боку суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів як такі, що не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, з дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.307,312 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представників: ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 21 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді