Рішення № 52457015, 12.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі Абдуллаєвій Е.Б.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

УСТАНОВИЛА:

В травні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів.В обґрунтування позову зазначала, що сторони з 12 липня 2008 року знаходилися у зареєстрованому шлюбі, який 18 лютого 2015 року було розірвано. Мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На теперішній час відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча працює приватним підприємцем та отримує високий дохід. У зв'язку з наведеним позивачка просила стягнути аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 27 травня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття у розмірі 2 000 грн.

Унікальний номер справи: 755/10522/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13126/2015Головуючий у суді першої інстанції: Арапіна Н.Є.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто аліменти з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, фізичної особи-підприємця, який працює в Малому виробничо- комерційному приватному підприємстві "СОВІ" електриком, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень щомісячно, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживає за адресою: АДРЕСА_2 на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 27 травня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, фізичної особи-підприємця, який працює в Малому виробничо- комерційному приватному підприємстві "СОВІ" електриком, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір на користь ГУ ДКСУ у м.Києві, код за ЄДРПОУ 38012871, МФО 820019, р/р 31216206700005 в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки в розмірі ј частини заробітку щомісячно від дня пред'явлення позову до досягнення нею повноліття.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що ухвалюючи рішення, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що з жовтня 2014 року Відповідач фактично припинив здійснювати підприємницьку діяльність. Окрім того, у Відповідача було викрадено обладнання та інші предмети, з використанням яких саме і здійснювалась підприємницька діяльність. Було відкрито кримінальне провадження і ще триває досудове слідство (копія довідки додається).

Зазначає, щосуд дав невірну оцінку листа Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва, адже у ньому міститься інформація лише про дохід Відповідача за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2014 року, а не про наявність мінливого та нестабільного доходу. Наразі Відповідач офіційно працевлаштований на посаді електрика на ПП «СОВІ» та отримує відповідний оклад згідно зі штатним розкладом, а саме - 1 250,00 грн.

Посилається, що не має змоги сплачувати 1 000 (одну тисячу) гривень щомісячно, оскількирозмір його заробітної плати (доходів) набагато менший цієї суми, він не матиме коштів для проживання, тому просить зменшити суму стягнення аліментів до ј частини його доходів.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 12 липня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Вознесенського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 133.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року шлюб між ОСОБА_3та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 9-10)

Також встановлено, що від шлюбу сторони мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем (а.с.6).

Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Також враховано судом першої інстанції, що частиною 1 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач просила про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн. щомісячно.

Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що нормами ч.1 ст. 184 Сімейного кодексу України передбачено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При цьому суд першої керувався тим, що згідно листа Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС м. Києва, ОСОБА_1 є фізичною-особою підприємцем та здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування. Сума його доходу, без урахування витрат за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2014 року становить - 71 002,50 грн. та з 01 жовтня 2014 року знаходиться на загальній системі оподаткування.(а.с. 44,45)

Частково задовольняючи позовні вимоги, та стягуючи аліменти у розмірі 1 000 гривень щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач після подачі заяви про стягнення аліментів працевлаштувався електриком, отримав заробітну плату у червні 2015 року у сумі 1 250,00 грн. та наполягав на стягненні аліментів у розмірі 1/4 частини. Однак, оскільки відповідач з таким розміром заробітної плати працює короткий проміжок часу, при цьому не припинив здійснювати підприємницьку діяльність, суд вважав можливим стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі, з урахуванням положень ст.182 Сімейного кодексу України, норм статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", якою встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2015 року у сумі 1218 гривень, а в іншій частині вимог відмовити.

Колегія суддів вважає необгрунтованим такий висновок суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно ч.1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, наданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, відповідач заперечував проти стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. щомісячно, просив стягнути з нього аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно від дня пред'явлення позову до досягнення нею повноліття, посилаючись на те, що він в теперішній час працевлаштувався.

Згідно довідки Малого виробничо-комерційного приватному підприємства «СОВІ» ОСОБА_1 працює електриком з 02 червня 2015 року по теперішній час, заробітна плата протягом червня-серпня 2015 року становить 1 250,00 грн. щомісячно, аліментних зобов'язань перед іншими особами не має. (а.с. 50,51,52-53)

Разом з тим, згідно довідки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, ОСОБА_1 з 01.01.2015 р. по 31.03.2015 р. доходів не отримував.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не припинив здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки вказані обставини не були встановлені під час судового розгляду, доказів на їх обґрунтування сторонами не надано, тому доведеним джерелом доходів ОСОБА_1 є виключно заробітна плата, отримана в ПП «СОВА», яка й має бути врахована при розрахунку розміру аліментів.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною 2 ст. 155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч.8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст. 7, 141,159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено про необхідність докладання всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Колегія суддів щодо однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини зазначає, що обов'язок піклуватися про дитину рівною мірою покладено на батька та матір, а чинним законодавством України встановлений прожитковий мінімум для дітей відповідного віку.

Разом з тим, платник аліментів має регулярний дохід в розмірі 1250 грн. щомісячно, тому підстав для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі судом не встановлено.

Відповідно норм статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2015 року встановлений у сумі 1218 гривень.

Оскільки оскаржуване рішення є необґрунтованим, а обставини, викладені в ньому, не знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, тому рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року в частині стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень щомісячно підлягає зміні на щомісячне стягнення аліментів у розмірі Ѕ прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом надано належні та допустимі докази на обґрунтування доводів апеляційної скарги, та вважає, що за таких обставин наявні підстави для її часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суду приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року змінити шляхом стягнення аліментів з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, фізичної особи-підприємця, який працює в Малому виробничо- комерційному приватному підприємстві "СОВІ" електриком, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживає за адресою: АДРЕСА_2 на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 27 травня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття - у розмірі Ѕ прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років щомісячно.

В решті рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2015 року - залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: