Постанова № 52443774, 06.10.2015, Володимирецький районний суд Рівненської області

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 556/861/15-а

Номер рядка звіту 90

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2015 р. Володимирецький районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Котик Л.О.,

при секретарі Соловей Г.С.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Лемещук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі про зобов»язання призначити пенсію, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі, про зобов»язання призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку, мотивуючи слідуючим:

ІНФОРМАЦІЯ_4 року позивачу виповнилося 54 роки. З 20.06.1977 р. по даний час останній проживає в с. Веретино Володимирецького району, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС. Має посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи - категорія 3, і станом на 1 січня 1993 року прожив у цій зоні понад 3 роки.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, залежно від категорії осіб, які постраждали.

15.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років. Однак 28.04.2015 року отримав відмову, де зазначено, що з моменту аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 не прожив (не працював) три роки в зоні гарантованого добровільного відселення , а тому не має права на пенсію із зниженням пенсійного віку. Дану відмову позивач рахує не законною і просить зобов»язати управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі призначити йому пенсію за віком з 15.04.2015 р. із зменшенням пенсійного віку на шість років у відповідності до ст.. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У судовому засіданні ОСОБА_1 і його представник підтримали заявлені вимоги і дали пояснення в межах пред»явленого позову. Дійсно з жовтня 1985 року по квітень 1991 року працював у Росії, в Тюменській області, вахтовим методом. Місяць робив, місяць був вдома, 56 днів відпустки. Таким чином більше часу перебував вдома в с. Веретино Володимирецького району, де постійно проживав і зареєстрований. Даний факт стверджується і довідкою Полицької сільської ради. Просить визнати протиправною відмову Пенсійного фонду у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку. Зобов»язати управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Представник відповідача проти позову заперечила, пояснила, що з документів поданих позивачем, а саме з трудової книжки, вбачається, що він у 1985-1991 роках постійно працював на території, яка не відноситься до зони радіоактивного забруднення - в Росії. А тому ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не виконується і в позові останнього слід відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із слідуючих підстав:

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які постійно проживали або працювали у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки, та додатково на 1 рік за кожні 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

За змістом даної норми Закону, право на пенсію із зниженням пенсійного віку мають особи, які або працювали, або постійно проживали на територіях радіологічного забруднення, про що, на думку суду, свідчить сполучник «або» у тексті статті.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є постраждалим від аварії на ЧАЕС 3 категорії, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1

16 жовтня 2014 року позивачу виповнилось 54 роки, що підтверджується оглянутим в судовому засіданні паспортом серії НОМЕР_2.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень позивача, ОСОБА_1 в квітні 2015 року у встановленому законом порядку звернувся до Управління Пенсійного фонду з приводу призначення пенсії відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку. Відповідач відмовив в призначенні пенсії з тих підстав, що права на зниження пенсійного віку на шість років позивач ОСОБА_1 не набув.

Така відмова відповідача у призначенні пенсії є неправомірною, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є уродженцем с. Полиці Володимирецького району Рівненської області, а з 20.06.1977 р. проживав в с. Веретино Володимирецького району, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, і постійно проживає в даному населеному пункті в т.ч. і на час аварії на ЧАЕС. Дана обставина підтверджується довідкою Полицької сільської ради №537 від 06.04.2015 року.

Відомості про період проживання ОСОБА_1 в с. Веретино Володимирецького району включено у довідку на підставі записів у будинковій книзі, яка є книгою первинного обліку, таким чином довідка, надана відповідачу, повністю відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 р. N 22-1.

Як вбачається зі ст..17 Цивільного Кодексу України 1963 року, яким було врегульовано цивільні відносини до 01.01.2004 року, місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає. Аналогічно, у відповідності до ст..29 діючого Цивільного Кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Будь-яких доказів, які б засвідчили факт постійного проживання ОСОБА_1 у інших населених пунктах, відповідачем не надано.

Згідно відмітки в паспорті ОСОБА_1, серії НОМЕР_2, останній з 4.12.1981 року зареєстрований в с. Веретино Володимирецького району. Основними документами, що підтверджують право позивача на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку є паспорт громадянина України та довідка, видана виконкомом Полицької сільської ради №537 від 06.04.2015 р., якими встановлено проживання позивача на території радіоактивного забруднення.

З приводу своєї роботи за межами Володимирецького району позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що у зв'язку із відсутністю роботи за місцем проживання він з жовтня 1985 року по квітень 1991 року працював у Тюменській області, в Росії, вахтовим методом. Однак при цьому його місцем постійного проживання залишилось с. Веретино Володимирецького району. Пояснення позивача в цій частині підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3, архівною довідкою №527 від 15.07.2015 р., виданою адміністрацією м. Мегіон Тюменської область (Росія), і не спростовані відповідачем. Крім того свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, допитані в судовому засіданні, ствердили, що працювали з позивачем у Росії в 1985-1991 роках, вахтовим методом. Місяць робили, місяць були вдома і 56 днів відпустки, працювали по 12 годин в сутки, що також свідчить про те, що позивач переважно проживав в с. Веретино Володимирецького району.

Таким чином, із досліджених судом письмових доказів вбачається, що ОСОБА_1 постійно проживав на території радіоактивного забруднення як на момент аварії на ЧАЕС, так і в подальшому, в т.ч. станом на 01.01.1993 року прожив в зоні посиленого радіоекологічного контролю понад 3 роки.

Відповідно позивач набув право на отримання пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , тобто по досягненню 54 років.

Заяву про призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 подав до управління ПФУ у Володимирецькому районі в квітні 2015 року.

З урахуванням досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивач у встановленому порядку звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку, та надав на підтвердження такого права відповідні документи, а саме чорнобильське посвідчення та довідку місцевої ради, якою підтверджено періоди проживання на територіях радіологічного забруднення.

З урахуванням викладеного, відмова управління ПФУ у призначенні позивачу пенсії не ґрунтується на законі, і є протиправною.

У відповідності до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

У відповідності до вимог ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Враховуючи те, що для призначення пенсії позивачу із зниженням пенсійного віку, як особі, яка проживала на території радіоактивного забруднення понад 3 роки станом на 1 січня 1993 року, були наявні всі необхідні для цього документи, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача та наявність правових підстав для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, з метою поновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати відмову відповідача - управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі - у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на шість років протиправною та зобов'язати відповідача призначити позивачу таку пенсію, починаючи з дня звернення до управління ПФУ.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.17, 21, 104, 159, 162 КАС України, ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд -

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на шість років.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст.. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення до управління ПФУ у Володимирецькому районі із заявою про призначення пенсії, з 15 квітня 2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суддя: Котик Л.О.