Постанова № 52442727, 06.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06 жовтня 2015 року (10 год. 40 хв.) Справа № 808/3498/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 і Компанія» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

30.06.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового звязку надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 і Компанія» (далі - позивач), до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000092213/1262 від 30.01.2015.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Лео Принт» за період липень 2014 року, ТОВ «Люксреал» за період серпень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень, серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 25.12.2014 №183/08-20-22-1308/33701276 (далі ОСОБА_3 перевірки). На підставі ОСОБА_3 перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000092213/1262 від 30.01.2015. ОСОБА_3 перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 01.07.2015, через невідповідність вимогам ст. 106 КАС України, позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову до 14.07.2015.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою від 15.07.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 29.07.2015.

У судове засідання 29.07.2015 представники осіб, які беруть участь у справі, не прибули.

Ухвалою від 29.07.2015 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинено до 08.09.2015.

Ухвалою від 08.09.2015 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 08.09.2015.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.09.2015.

У судове засідання 16.09.2015 представники осіб, які беруть участь у справі, не прибули.

Ухвалою від 16.09.2015 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинено до 06.10.2015.

Ухвалою від 06.10.2015 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 06.10.2015.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що усі операції між позивачем та ТОВ «Лео Принт» та ТОВ «Люксреал» підтверджуються відповідним чином оформленими первинними документами. Усі первинні бухгалтерські документи оформлені із дотриманням вимог чинних нормативних актів та були об'єктом дослідження під час перевірки. Наголосив, що жодною нормою законодавства України для платників податків не передбачалось ані обов'язків, ані прав вимагати від контрагентів будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником ПДВ, стану його «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією з продажу товарів, знаходження його за місцем реєстрації. Зазначив, що податковий орган безпідставно пов'язує право позивача на формування показників податкового обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Лео Принт» та ТОВ «Люксреал» з діями посадових осіб вказаних підприємств. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями. Зазначив, що право позивача на формування показників податкового обліку не може бути поставлено в залежність від додержання контрагентами товариств «Лео Принт» та «Люксреал» правил ведення господарської діяльності та податкової дисципліни, як то намагається довести відповідач, описуючи різні відомості щодо підприємств - контрагентів зазначених товариств. Позивач дотримався усіх вимог податкового законодавства. ТМЦ, що отримані від ТОВ «Лео Принт» та ТОВ «Люксреал» були придбані з метою використання у господарській діяльності та були використані у ній. Суми ПДВ, що були відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача підтверджено відповідними податковими накладними, видатковими накладними, що оформлені із дотриманням усіх вимог законодавства та були предметом дослідження під час перевірки. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що згідно наданих на перевірку товарно-транспортних накладних, перевезення товару від ТОВ «Лео Принт» відбувалося на замовлення ТОВ «Лео Принт» - ТОВ «Пром Біз», яке має стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Зазначив, що у зв'язку з відсутністю ТОВ «Лео Принт» за податковою адресою та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Лео Принт», відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту, не підтвердженого контрагентами - постачальниками, на ТОВ «Лео Принт» вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за червень-липень 2014 року. Зазначив, що згідно товарно-транспортних накладних перевезення товару від ТОВ «Люксреал» відбувалося на замовлення позивача ТОВ «Бестінбуд». Наголосив, що згідно АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України виявлено не відповідність з даними, зазначеними в ТТН, а тому надані на перевірку товарно-транспортні документи не можуть засвідчувати факт перевезення товару. Зазначив, що у ТОВ «Люксреал» відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення виробництва; відсутні складські приміщення, транспортні засоби, механізми, а тому ТОВ «Люксреал» не мало можливості постачати покупцям більшість з товарів та послуг вказаних у податкових накладних, зареєстрованих у базі даних «Єдиний реєстр податкових накладних», тобто ТОВ «Люксреал» у період діяльності з 01.07.2014 по 31.08.2014 шляхом маніпулювання даними податкового обліку та податкової звітності з податку на додану вартість здійснювало штучне формування технічного податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання-покупців товарів (робіт, послуг). Наголосив, що в ході проведення перевірки не підтверджено факти поставки товару за перевіряємий період від ТОВ «Лео Принт» та ТОВ «Люксреал» позивачу. Підприємством отримано податкові накладні від ТОВ «Лео Принт» та ТОВ «Люксреал» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податку на додану вартість. Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 06.10.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу відповідача від 16.12.2014 №929 в період з 17.12.2014 по 23.12.2014 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Лео Принт» за період липень 2014 року, ТОВ «Люксреал» за період серпень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень, серпень 2014 року.

За результатами перевірки 25.12.2014 відповідачем був складений ОСОБА_3 перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, Наказу №678 від 13.11.2013 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», а саме завищено податковий кредит за липень 2014 року на загальну суму 96586,00 грн., який сформовано від контрагента постачальника ТОВ «Лео Принт» та податковий кредит за серпень 2014 року на загальну суму 89254,00 грн., який сформовано від контрагента постачальника ТОВ «Люксреал». Позивач не зявився на підписання ОСОБА_3 перевірки, про що відповідачем було складено ОСОБА_3 відмови від підписання акта перевірки від 25.12.2014 №305/08-20-22-13.

20.01.2015 позивач подав заперечення на ОСОБА_3 перевірки, які згідно відповіді від 27.01.2015 №1149/10/08-20-221306/1058 були залишені відповідачем без задоволення.

На підставі ОСОБА_3 перевірки 30.01.2015 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000092213/1262, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 232300,00 грн., з яких 185840,00 грн. за основним платежем, 46460,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначене податкове повідомлення-рішення було отримане позивачем 03.02.2015, про що свідчить відмітка про отримання наявна на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

09.02.2015 позивачем була подана скарга на податкове повідомлення-рішення до ГУ ДФС у Запорізькій області, проте Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 08.04.2015 №2536/7/080-100413 первинну скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

20.04.215 позивачем була подана скарга на податкове повідомлення-рішення до ДФС України, проте Рішенням про результати розгляду скарги від 12.05.2015 №12243/6/6199-99-10-0101-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги залишено без змін.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки ОСОБА_3 перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в ОСОБА_3 перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог

пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної , також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти господарювання, що ввозять товари (предмети) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної .

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Контролюючий орган розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програму ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та забезпечує її безкоштовне розповсюдження (включаючи необхідні зміни та доповнення) як шляхом надання доступу до копіювання такої програми, як через Інтернет, так і шляхом запису на магнітні носії інформації платника за його запитом.

Судом встановлено, що за липень 2014 року позивачем задекларовано податкового кредиту на загальну суму 96586,40 грн. по операціях з ТОВ «Лео Принт». Крім того, за серпень 2014 року позивачем задекларовано податкового кредиту на загальну суму 89254,00 грн. по операціях з ТОВ «Люксреал».

01.07.2014 між позивачем та ТОВ «Лео Принт» був укладений договір №ЛП-0107, за яким останній зобовязався передати у власність покупця товар, в асортименті, за цінами та умовах вказаних у специфікаціях, що є невідємною частиною договору, а покупець прийняти товар та сплатити його вартість.

На виконання договору ТОВ «Лео Принт» поставило позивачу товар, згідно із специфікаціями №1, №2 від 01.07.2014, №3 від 07.07.2014, №4, №5 від 08.07.2014, №6, №7 від 17.07.2014, №8 від 23.07.2014, №9, №10, №11, №12 від 28.07.2014.

За наслідками виконання поставки товару ТОВ «Лео Принт» на загальну суму поставки 579518,40 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 96586,40 грн. виписало податкові накладні від 01.07.2014 №166, 167, від 07.07.2014 №168, від 08.07.2014 №169, 170, від 17.07.2014 № 171, 173, від 23.07.2014 №173, від 28.07.2014 №174 177 та видаткові накладні від 01.07.2014 №РН-0701/06, РН-0701/07, від 07.07.2014 №РН-0707/11, від 08.07.2014 №РН-0708/02, РН-0708/03, від 17.07.2014 №РН-0717/05, РН-0717/06, від 23.07.2014 №РН-0723/01, від 28.07.2014 №РН-0728/04 РН-0728/07 на зазначену суму.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Лео Принт», що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Лео Принт».

01.08.2014 між позивачем та ТОВ «Люксреал» був укладений договір №ЛР-0108, за яким останній зобовязався передати у власність покупця товар, в асортименті, за цінами та умовах вказаних у специфікаціях, що є невідємною частиною договору, а покупець прийняти товар та сплатити його вартість.

На виконання договору ТОВ «Люксреал» поставило позивачу товар, згідно із специфікаціями №1 від 05.08.2014, №2, №3, №4 від 06.08.2014, №5 від 11.08.2014, №6 від 12.08.2014, №7 від 13.08.2014, №8 від 14.08.2014, №9 від 15.08.2014, №10 від 18.08.2014, №11 від 20.08.2014.

За наслідками виконання поставки товару ТОВ «Люксреал» на загальну суму поставки 535524,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 89254,00 грн. виписало податкові накладні від 05.08.2014 №34, від 06.08.2014 №35, №36, №37, від 11.08.2014 №38, від 12.08.2014 №39, від 13.08.2014 №40, від 14.08.2014 №41, від 15.08.2014 №42, від 18.08.2014 №43, від 20.08.2014 №44 та видаткові накладні від 05.08.2014 №РН-0805/02, від 06.08.2014 №РН-0806/01, №РН-0806/02, №РН-0806/03, від 11.08.2014 №РН-0811/01, від 12.08.2014 №РН-0812/02, від 13.08.2014 №РН-0813/02, від 14.08.2014 №РН-0814/02, від 15.08.2014 №РН-0815/03, від 18.08.2014 №РН-0818/02, від 20.08.2014 №РН-0820/02 на зазначену суму.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Люксреал», що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Люксреал».

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що транспортування товару від ТОВ «Лео Принт» на склад позивача здійснювалось за замовленням ТОВ «Лео Принт» автомобільним перевізником ТОВ «Пром-Біз». Транспортування товару від ТОВ «Люксреал» на склад позивача здійснювалось за замовленням позивача автомобільним перевізником ТОВ «Бестінбуд».

Факт поставки товару на склад позивача зазначеними перевізниками підтверджується наданими в повному обсязі товарно-транспортними накладними.

Суд зазначає, що надані товарно-транспортні накладні оформлені належним чином, містять всю необхідну інформацію щодо транспортування товару, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, автомобільного перевізника, пункт навантаження/розвантаження, найменування автомобілю, підпис та печатка перевізника, довіреність на вантажоодержувача, супровідні документи на вантаж, дані водія.

Судом встановлено, що позивач здійснював закупівлю зазначеного товару з метою продажу для отримання прибутку.

На підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності, позивачем було надано договір поставки №МИК/0107 від 01.07.2014, укладений з ТОВ «Сот Плюс», із специфікаціями до нього. На підтвердження виконання умов зазначеного договору було надано податкові накладні, видаткові накладні, картки рахунку 281 за липень-серпень 2014 року, а також платіжні доручення.

В ОСОБА_3 перевірки відповідач, серед іншого, зазначає, що згідно АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України виявлено не відповідність з даними, зазначеними в ТТН, а саме: транспортний засіб марки Mersedes Benz з номерними знаками АХ 7130 АІ, не було зареєстровано в ДАІ МВС України; крім того, з даним номерним знаком, а саме АХ 7130 АІ, зареєстровано автомобіль Рено; транспортний засіб марки Volvo FM 400 СВ 3864 АР, причіп: СВ 1474 ХТ. не зареєстровано в АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України.

Відповідач дійшов висновку, що надані на перевірку товарно-транспортні документи не можуть засвідчувати факт перевезення товару.

З приводу зазначених посилань, суд зазначає наступне.

Відповідачем не було надано суду належних доказів на підтвердження посилань про відсутність реєстрації транспортного засобу марки Mersedes Benz з номерними знаками АХ 7130 АІ в ДАІ МВС України, а отже зазначені посилання є не обґрунтованими.

Також, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач в ОСОБА_3 перевірки посилається на інформацію ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бестінбуд» від 22.09.2014 №0607/7/26-52-22-01, відповідно до якого підприємство перебуває у стані «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, відповідач зазначає, що ТОВ «Пром-Біз» також перебуває у стані «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням та є єдиним постачальником ТОВ «Бестінбуд».

В обґрунтування висновків ОСОБА_3 перевірки відповідач посилається на акт перевірки від 03.09.2014 №127/10-08-22-01/37496188 ДПІ у Вишгородському районі Київської області «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «Лео Принт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень - липень 2014 року. Згідно акту стан платника податків 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. В акті зазначено, що у зв'язку з відсутністю ТОВ «Лео Принт» за податковою адресою та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Лео Принт», відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту, не підтвердженого контрагентами - постачальниками, на ТОВ «Лео Принт» вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за червень-липень 2014 року.

Крім того, відповідач в обґрунтування позиції, викладеної в ОСОБА_3 перевірки, наводить акт перевірки від 12.09.2014 №2841/26-55-22-08/39204383 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Люксреал» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень, серпень 2014 року». В акті зазначено, що враховуючи факт відсутності інформації у ТОВ «Люксреал» майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення виробництва; відсутність складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, встановлено, що ТОВ «Люксреал» не мало можливості постачати покупцям більшість з товарів та послуг вказаних у податкових накладних, зареєстрованих у базі даних «Єдиний реєстр податкових накладних», тобто ТОВ «Люксреал» у період діяльності з 01.07.2014 по 31.08.2014 шляхом маніпулювання даними податкового обліку та податкової звітності з податку на додану вартість здійснювало штучне формування технічного податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання-покупців товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне.

На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ «Лео Принт» та ТОВ «Люксреал».

Суд зазначає, що за приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в ОСОБА_3 висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судових рішень, які б спростовували факт реальності виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між позивачем та його контрагентами порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом що є лише припущенням.

Також, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ «Лео Принт» та ТОВ «Люксреал» в перевіряємий період мали статус платника податку на додану вартість, а відтак мали право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товару, який надавався цими підприємствами.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобовязань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що предявлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та ТОВ «Лео Принт» та ТОВ «Люксреал» господарських операцій з поставки продукції.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 24.06.2015 №3808 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 464,60 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 і Компанія» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30.01.2015 №0000092213/1262, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 і Компанія» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 232300,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 185840,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 46460,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 і Компанія» судовий збір у сумі 464,60 грн. (чотириста шістдесят чотири гривні 60 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль