Постанова № 52441844, 13.10.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 р. Справа № 805/4411/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Нива» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільговий умовах за списком № 2 в розмірі 21 473,17 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Нива» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільговий умовах за списком № 2 в розмірі 21 473,17 грн. За серпень 2015 року, позов вмотивовано тим, що відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 100 відсотків відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком.

Відповідачеві у відповідності до Інструкції № 21-1 надсилалися повідомлення про фактичний розрахунок витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, але витрати відшкодовані не були.

Оскільки на теперішній час відповідач не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, позивач просив стягнути з нього суму боргу у розмірі 21473,17 грн. за серпень 2015 року.

Представник позивача на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що з 01.01.2015 з набранням чинності Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 ТОВ «Нова Нива» є сільськогосподарським товаровиробником у якого доля сільгоспвиробництва перевищує 75 % від валового обороту, перейшло на спрощену систему оподаткування єдиний податок, та стало платником цього податку 4 групи, відповідно до розділу 14 Податкового кодексу України. До 01.01.2015, усі виробники сільськогосподарської продукції були платниками фіксованого сільськогосподарського податку, та відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір та обовязкове державне пенсійне страхування» були звільнені від зобовязання відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на загальних підстав. Вважає, що Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» чітко вказує на те, що виплата пільгових пенсій дояркам (операторам машинного доїння) та трактористам-машиністам, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, здійснюється (як особам, пільгові пенсії яким призначені відповідно пунктів «в»-«ж» Закону України «про пенсійне забезпечення», а не на підставі списків № 1 та № 2) здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок підприємств та організацій (в даному випадку сільгоспвиробників). Крім того, зауважує, що листом управління повідомлено ТОВ «Нова Нива», що Верховною радою України був прийнятий у першому читанні проект Закону України «Про внесенні змін до Закону України «Про збір та обовязкове державне пенсійне страхування» (щодо особливостей оподаткування платників, що обрали спрощену систему оподаткування), реєстраційний № 2229, яким передбачається звільнення платників єдиного податку 4 групи від обовязку по відшкодуванню пільгових пенсій. З вказаних підстав, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Нива» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку 28.02.2000, є платником єдиного внеску до Пенсійного Фонду України.

Згідно листа Мангуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 04.06.2015 № 3413/10/05-40-15-113-2, у 2015 році СТОВ «Нова Нива» (код ЄДРПОУ 00694824) у 2015 році зареєстроване платником єдиного податку четвертої групи (а.с.36).

На адресу відповідача ОСОБА_1 Пенсійного фонду України у Володарському районі Донецької області направлено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсії за особовими справами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 за серпень 2015 року в загальному розмірі 21473,17 грн. (а.с.37,38). Однак витрати відповідачем відшкодовані не були.

Наявність у вказаних осіб права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах підтверджена розпорядженнями про призначення пенсії та довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за пільговими умовами праці (а.с.12-35).

Сума заборгованості перед ОСОБА_1 Пенсійного фонду України у Володарському районі Донецької області також підтверджується карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесено зміни до пункту 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України, а саме: з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

За таких обставин, суд вважає, що з січня 2015 року відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон N 400/97-ВР).

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону N 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону N1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону N 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням Законом України від 9 липня 2003 року N 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон N 1058-IV) чинності з 1 січня 2004 року.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до положень якого відповідач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Стосовно законності нарахування управлінням ПФУ відповідачу сум на відшкодування витрат з виплати та доставки пенсії, призначеної на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то обов'язок відшкодовувати їх ґрунтується на абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якого підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «а», «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України «Про Пенсійне забезпечення» за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

При цьому, обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 25 вересня 2012 року у справі № 21-251а12, від 25 вересня 2012 року у справі № 21-293а12 та від 17 грудня 2013 року у справі № 21-453а13.

Оскільки на час розгляду справи фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, в установленому законом порядку не відшкодовані, суд приходить до висновку, що вони підлягають стягненню з відповідача, з огляду на що суд задовольняє позов.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Нива» (код ЄДПОУ: 00694824, адреса: 87022, Донецька область, Володарський район, с. Новокраснівка, вул. Дзержинського, 42) на користь ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області (р/р 256053012048 в ДОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106, код ЄДРПОУ 21999137) заборгованість з відшкодування фактичних витрат з виплати та доставки пенсій, призначених на пільгових умовах за серпень 2015 року в розмірі 21 473 (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят три) гривні 17 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дмитрієв В.С.