Рішення № 52439596, 13.10.2015, Вишгородський районний суд Київської області

13.10.2015 Справа № 363/3120/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.

при секретарі Данько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення, виселення з будинку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду цим з позовом посилаючись на те, що їй та її колишньому чоловікові - відповідачу по справі ОСОБА_2 на праві власності належить по ? частині садового будинку АДРЕСА_1 з відповідними господарськими спорудами. Після розірвання шлюбу відповідач позбавив її можливості користуватись вказаним будинком: перевіз речі позивача у міську квартиру, змінив у будинку вхідні двері з замком, змінив замок у хвіртці та відмовився дати їй ключі. У серпні 2014 року ОСОБА_2 уклав шлюб зі ОСОБА_3 та без згоди позивача вселив її до спірного будинку. Так, відповідачі порушують законні права позивача, як власника ? частини будинку, тому остання просить суд вселити її до спірного будинку, а відповідача ОСОБА_3 - виселити з нього.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги ти просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Позивач та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17.01.2013року.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16.01.2015року задоволено позов ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя: визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 садовий будинок будинку АДРЕСА_1 з відповідними господарськими спорудами; визнано за сторонами право власності на вказаний будинок по ? частині за кожним. Судове рішення набрало законної сили 09.04.2015року.

Позивач, зазначаючи, що відповідачі чинять перешкоди для вселення до будинку: замінили вхідні двері та замки, не пускають її до будинку та, посилаючись на порушення ними її права власності у частині користування своїм майном (ст.ст.317,319 ЦК України), просила вселити її до зазначеного вище садового будинку.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням права володіння. Способи захисту права власності передбачені ст.ст.6, 386, 391 ЦК України.

Як встановлено у судовому засіданні, перешкод для вселення позивача до садового будинку фактично не існувало, - вона разом зі свідками їздила до будинку на перемовини щодо вирішення питання про вселення, але відповідачів вдома не застали. Ці обставини у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Позивачем не надано суду належних доказів у розумінні ст.58 ЦПК України того, що відповідачі чинять їй перешкоди для здійснення права користування своїм майном - вселення до садового будинку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно ст.47 Конституції України, що кореспондується з ч.4 ст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 175 ЖК України визначено, що членів сім'ї власника житлового будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

Як встановлено судом, підстави, передбачені ч.1 ст.116 ЖК України відсутні.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як визначено ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту порушення її права користування власним майном та факту втручання у здійснення нею повноважень щодо володіння, користування і розпорядження з боку відповідачів, тому вважає, що у задоволенні позову у частині її вселення до садового будинку необхідно відмовити за недоведеністю.

Суд також вважає, що у частині виселення з садового будинку відповідачки ОСОБА_3 слід відмовити за безпідставністю позовної вимоги, оскільки відповідач ОСОБА_3 є членом сім'ї (дружиною) відповідача ОСОБА_2 - власника 1/2 частини спірного садового будинку і на підставі ст.164 ЖК України має право проживати у згаданому будинку, а підстави для її виселення відсутні

Керуючись ст.ст.9,116,164,175 ЖК України, ст.316,317,391405 ЦК України, ст.ст.10,11,58, 60,88,209-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Д.Рудюк