Ухвала суду № 52439150, 12.10.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/329/14-к Головуючий у 1-й інст. Заїка Г. М.

Категорія ч.2 ст.121 КПК України Доповідач Заліщук М. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Заліщука М.С.,

суддів: Зав'язуна С.М., Мельничук Н.М.,

при секретарі: Рудзінському А.Л.,

за участі:

прокурора: Селюченко І.І.,

захисника: ОСОБА_1,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, від 18 травня 2015 року, -

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бобруйськ, Могилевської області, республіка Білорусь, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, непрацюючого, раніше судимого:

- 01.10.2008, Бердичівським міськрайонним судом за ч.1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі. Згідно ст. 3 п."а" ЗУ „ Про амністію", 25.08.2011, постановою Богунського районного суду м. Житомира звільненого від подальшого відбування покарання, , -

засуджено за ч.2 ст.121 КК України до 8 років 10 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому постановлено рахувати з дня його затримання, 03.11.2013.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1605 гривень 50 копійок матеріальної та 180000 гривень моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 635 грн. 70 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів.

Скасовано накладений арешт на одяг ОСОБА_2: куртку чорного кольору, джинсові штани, пару кросівок. Зазначені речі постановлено повернути обвинуваченому.

Питання про речові докази вирішено згідно вимог ст.100 КПК України.

Згідно вироку, ОСОБА_2, будучи раніше судимим за вчинення тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, судимість за який не знята та не погашена в законному порядку, на шляхи виправлення не став та вчинив новий злочин.

Так, 03.11.2013 року у період часу з 11 до 12 години ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за місцем проживання останньої - у квартирі АДРЕСА_1 вживали спиртні напої.

Цього ж дня, у період часу з 14 до 15 години у ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 із-за відмови останньої вступити з ним у статевий акт.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 підійшов до потерпілої, яка лежала на підлозі у кімнаті квартири, надавив коліном правої ноги на передню частину її грудної клітки та умисно наніс їй чисельні удари руками по голові.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 умисно, зі значною силою прикладання, наніс чисельні удари руками та ногами по голові, тулубу, верхніх і нижніх кінцівках ОСОБА_7, а також один удар скляним стаканом по голові потерпілої.

Крім цього, ОСОБА_2 скочив одночасно двома ногами на грудну клітку ОСОБА_7. Всього ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_7 було заподіяно близько 35 ударів.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_7 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді закритої травми органів грудної клітки, що супроводжувалось закритим повним переломом грудини, множинними подвійними та потрійними переломами ребер правої половини грудної клітки, травматичним розривом тканини правої легені, правобічним гемопневмотораксом ( повітря та 350 мл. рідкої крові в правій плевральній порожнині), закритої травми органів черевної порожнини, що супроводжувалось травматичним розривом правої долі печінки по діафрагмальній поверхні, забоєм діафрагми, які ускладнились розвитком комбінованого травматичного шоку, що викликало зупинку серцевої діяльності та спричинило смерть потерпілої.

Крім цього, внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, потерпілій заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, множинних крововиливів та саден голови, тулуба, кінцівок, крововиливу у брижу кишківника.

В апеляційних скаргах:

- захисник ОСОБА_1 вважає призначене обвинуваченому покарання занадто суворим, а стягнуту з нього моральну шкоду - завищеною. Наголошує, що суд першої інстанції належним чином не дослідив ряд обставин, які підлягали встановленню, а також не врахував всі дані, що характеризують особу ОСОБА_2 та його стан здоров'я. Вважає, що суд повинен був визнати недопустимими доказами та не оголошувати характеристики з місць позбавлень волі за попереднім вироком. Акцентує увагу, що свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, щодо обставин вчинення ОСОБА_2 злочину, постійно давали суперечливі показання, а тому, ці їхні показання суд повинен був визнати недопустимим доказом, як і висновки судово-медичної експертизи № 770. Також вважає, що у суду не було законних підстав для тримання обвинуваченого під вартою. Вказує, що в журналі судового засідання від 26.05.2015.(а.с.55) відсутній запис, про оголошення ухвали суду щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2. Наголошує, що у вироку відсутня правова кваліфікація дій ОСОБА_6, який також заподіяв загиблій тілесні ушкодження. Зазначає, що так як ОСОБА_2 вживав алкогольні напої разом з іншими учасниками події, то суд не повинен був визнавати стан його алкогольного сп'яніння обтяжуючою обставиною. За результатами апеляційного розгляду, з урахуванням позитивних характеристик обвинуваченого та незадовільного стану його здоров'я, наявності у нього постійного місця проживання, просить вирок суду змінити та призначити йому більш м'яке покарання покарання, зменшити розмір моральної шкоди.

- обвинувачений ОСОБА_2 також не погоджується вищевказаним вироком суду першої інстанції в наслідок його суворості та неповноти дослідження всіх обставин по справі, даних, що його характеризують, та повністю підтримує доводи апеляції свого захисника ОСОБА_1.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, які уточнили свої апеляційні вимоги та просили лише пом'якшити вирок суду, міркування прокурора про відсутність підстав для їх задоволення, обговоривши доводи апеляції та перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 404 КПК України колегія суддів вважає, що подані апеляції не підлягабють задоволенню з наступних підстав.

Апеляційні твердження про відсутність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, є безпідставними.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, не визнаючи вину та спростовуючи пред'явлена йому обвинувачення показав, що він дійсно, 03.11.2013. разом із своєю співмешканкою ОСОБА_5 перебував в квартирі ОСОБА_7, де, разом з нею, її співмешканцем ОСОБА_6, та чоловіком на ім'я ОСОБА_8 разом вживали спиртні напої. В подальшому, між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виник конфлікт в ході якого останній став її бити. Він в цей час вийшов із квартири з метою придбати спиртне. Повернувшись побачив, що ОСОБА_7 лежить побита в кімнаті на підлозі. Запропонував ОСОБА_5 викликати швидку медичну допомогу, а сам пішов з квартири, так як будучи раніше судимим не бажав спілкуватися із працівниками міліції. Конкретизував, що особисто він ОСОБА_7 не бив, а всіх подробиць події не пам'ятає так як перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Проте суд, обґрунтовано критично віднісся до зазначених показань ОСОБА_2 у судовому засіданні, якими він заперечував свою причетність до заподіяння потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, в наслідок чого сталася її смерть, так-як вони були спростовані дослідженими судом доказами, а саме;

- показаннями у судовому засіданні безпосереднього очевидця події свідка ОСОБА_5, згідно яких, ІНФОРМАЦІЯ_2, після вживання у квартирі покійної спиртних напоїв, ОСОБА_2 почав просити у ОСОБА_7 гроші на горілку. У відповідь на її відмову ОСОБА_2 почав наносити їй удари. Спочатку вдарив її кулаком в обличчя. Потім ногами наніс потерпілій велику кількість ударів по всьому тілу в той час як вона лежала на спині, бив головою об підлогу, після чого, став її примушувати до орального сексу. На її відмову вдарив об стінку. В наслідок таких дій обвинуваченого у потерпілої ротом пішла кров, вона почала хрипіти. Не припиняючи своїх дій ОСОБА_2 пригнув на тулуб потерпілої двома ногами, в наслідок чого кров з рота пішла сильніше, вона сильно захрипіла і припинила дихати. Більше ударів ОСОБА_2 їй не наносив, а лише перевірив пульс. Зрозумівши, що вона не дихає, пішов з квартири. Конкретизувала, що побиття відбувалося близько 30 хвилин і що будучи співмешканкою обвинуваченого знає, що коли він перебуває в стані алкогольного сп'яніння то стає агресивним.

Суд обґрунтовано взяв до уваги зазначені показання свідка ОСОБА_5 та поклав їх в основу вироку, так як вони на протязі всього досудового та судового слідства були послідовними та не змінними, такими, що узгоджувалися з іншими дослідженими доказами.

При цьому, судом першої інстанції належним чином були перевірені та визнані такими, що не відповідають дійсності доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що смерть ОСОБА_7 сталася в наслідок її побиття не ним а ОСОБА_6.

Так, свідок ОСОБА_5 у своїх показаннях конкретизувала дії, як ОСОБА_6 так і ОСОБА_2, які вони вчинили ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо загиблої. Зазначила, що ОСОБА_6 дійсно, під час сварки, штовхнув ОСОБА_7, в наслідок чого та впала на підлогу, після чого, ногою наніс їй удар по нозі, та двічі вдарив по ребрах, після чого більше її не бив. Наголосила, що ОСОБА_6 наносив удари без прикладання сили і від цих його ударів ОСОБА_7 продовжувала розмовляти, поводитися активно без скарг на здоров'я. І саме в наслідок побиття її в подальшому ОСОБА_2, сталася її смерть. В ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_5 підтвердила ці свої показання на місці злочину(т.1 а. п. 138-154).

Висновком судово-медичної експертизи за № 770 від 12.12.2013., яка була проведена за результатами слідчого експерименту із свідком ОСОБА_5, було підтверджено достовірність та правдивість цих її показань.

Згідно цього висновку, виявлені при експертизі трупа ОСОБА_7 тілесні ушкодження, які, як показала свідок ОСОБА_5, бути спричинені їй громадянином ОСОБА_6, утворилися від незначних по силі ударів ногами по лівій половині її тулуба та лівому стегну. Дані тілесні ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень та у причинному зв'язку зі смертю не знаходяться.

Інші тілесні ушкодження, які згідно показань свідка ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_7 громадянин ОСОБА_2, у вигляді: саден та крововиливів правої половини грудної клітини та живота; множинні переломи ребер правої половини грудної клітини; перелом грудини; травматичні розриви тканини правої легені; травматичні розриви тканини печінки та травматичні розриви брижі тонкої кишки та забої кишківника; правобічний гемопневмоторакс; множинні крововиливи обличчя та голови, правої, передньої та задньої поверхні тулуба та кінцівок утворилися від неодноразової дії (ударів) руками та ногами взутими у взуття в ділянки голови, тулуба, живота та кінцівок, а також внаслідок удару у стрибку ногами (під масою всього свого тіла) по правій половині грудної клітині постраждалої у сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, та знаходяться у прямому причинному зв'язку зі смертю(т.2 а.с.158,159).

Згідно висновку судово-медичної експертизи за № 290 від 13.12.2013.; « Давність отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не суперечить обставинам справи, не виключається можливість їх отримання близько 15 години 03.11.2013., тілесні ушкодження є зажиттєвими, утворилися у короткий проміжок часу та встановити їх послідовність не є можливим. На тілі трупа ОСОБА_7 виявлено як мінімум 30-35 місць прикладання сили».( т. 1 а.с.192-195);

При цьому, висновком експерта № 236 від 03.11.2013 року, згідно якого; «… виявлені при медосвідуванні ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді саден на тильній поверхні правої та лівої кисті, утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, що можливо і при ударах руками об такі, могли виникнути при нанесенні освідуємим ударів руками іншій людині. Давність отримання тілесних ушкоджень може відповідати терміну до однієї доби від початку освідування та не протирічить обставинам справи, які вказані у постанові, не виключається можливість їх отримання 03.11.2013 року в період часу з 11 до 15 години(т. 1 а.с.200)», спростовуються показання обвинуваченого про те, що він взагалі не наносив загиблій ударів, та підтверджується правдивість показань саме свідка ОСОБА_5.

За вказаних обставин у суду були всі підстави взяти до уваги та покласти в основу вироку показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_6, якими він також підтвердив причетність ОСОБА_2 до смерті ОСОБА_7.

Згідно цих показань ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 він, перебуваючи в квартирі своєї співмешканки ОСОБА_7, разом з нею та знайомими ОСОБА_2, ОСОБА_5, чоловіком на ім'я ОСОБА_8, вживав спиртні напої. В цей час між ним та ОСОБА_7 виникла сварка, в процесі якої, він її несильно вдарив та із ОСОБА_8 вийшов на вулицю. ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 залишились в квартирі. Перебуваючи на вулиці чув сварку, яка відбувалася в квартирі між ОСОБА_2 та потерпілою. Через деякий час із квартири вийшов ОСОБА_2 пояснивши, що пішов за горілкою. Він піднявся до квартири і від ОСОБА_5 дізнався, що з ОСОБА_7 щось сталося. Зайшовши до кімнати побачив лежачу на підлозі між ліжком та стінкою ОСОБА_7, яка була сильно побитою. З її рота текла кров. В неї були спущені штани. На його запитання ОСОБА_5 пояснила, що її побив та мабуть вбив ОСОБА_2.

При вирішенні питання про доведеність вини обвинуваченого, колегією суддів враховується і те, що в ході апеляційного розгляду кримінального провадження ОСОБА_2, змінив своє відношення до пред'явленого йому обвинувачення та заявив, що частково визнає вину, визнавши, що дійсно наніс загиблій ОСОБА_7 декілька ударів, від яких, як вважає, остання не могла померти.

Колегія суддів вважає, що часткове визнання засудженим своєї вини, викликано не його каяттям, а зроблено ним під тиском доказів, які були досліджені судом та доводять його вину, та є нічим іншим, як його бажання таким чином пом'якшити собі покарання.

Колегією суддів також перевірялися доводи апеляції захисника про безпідставність врахування судом у вироку такої обтяжуючої обставини, як вчинення злочину ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння. Факт перебування обвинуваченого на момент вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду справи за наслідками допиту, як самого ОСОБА_2, який це особисто визнав, так і свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Не відповідають дійсності і інші апеляційні твердження захисника про відсутність у журналі судового засідання, від 26.05.2015. запису, про оголошення ухвали суду щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2. З огляду на матеріали провадження ця ухвала оголошувалася судом у судовому засіданні 26.05.2015. ( т.3, а.с.55).

Перевірялися колегіє суддів і доводи апеляції захисника про незаконність тримання обвинуваченого під вартою в наслідок вирішення питання про продовження 26.05.2015. строку тримання під вартою ОСОБА_2 без його виклику у судове засідання.

Як встановлено, суд першої інстанції вжив всі заходи для доставки 26.05.2015. обвинуваченого у судове засідання з метою забезпечення його участі у судовому засіданні при вирішенні даного питання. Разом з тим, як вбачається із повідомлення УМВС України в Житомирській області така вимога суду не могла бути виконана конвойною службою у зв'язку із участю працівників міліції у забезпеченні громадського порядку при виборах Президента України(т.3 а.с.51, 60).

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що при розгляді 26.05.2015. питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 був присутній його захисник, який мав всі можливості для здійснення захисту свого підзахисного, в подальшому, при чергових продовженнях судом цього строку, обвинувачений завжди був присутнім у судових засіданнях, де мав всі, передбачені законом, можливості реалізовувати своє право на захист, за наявності достатніх підстав для прийняття судом рішень про взяття обвинуваченого під варту та продовження строку такого його перебування під вартою, колегія суддів приходить до висновку, що факт його відсутності 26.05.2015. у судовому засіданні хоча і свідчить про допущені порушення вимог кримінального процесуального закону, проте, ці порушення не є такими, що впливають на законність прийнятого судом щодо ОСОБА_2 остаточного рішення у провадженні.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, надав їм відповідну оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7, які були небезпечними для її життя в момент спричинення, що призвело до її смерті, відповідно правильно кваліфікувавши такі його дії за ч. 2 ст.121 КК України.

Не ґрунтуються на вимогах закону і апеляційні твердження захисника про те, що суд повинен був у вироку дати правову оцінку діям свідка ОСОБА_6. У відповідності до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення. У даному провадженні обвинувачення було висунуто лише ОСОБА_2, щодо якого суд і здійснив судовий розгляд. Щодо ОСОБА_6 обвинувачення у цьому провадженні не висувалося.

Що стосується покарання, яке суд обрав ОСОБА_2, то воно йому призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Так, при призначенні обвинуваченому покарання судом першої інстанції було враховано тяжкість вчиненого злочину, який, згідно положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, дані про його особу, те, що він за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем роботи - позитивно, раніше судимий за вчинення аналогічного злочину з чого належних висновків для себе не зробив, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність обставин що його обтяжують, а саме повторність та вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Судом також були взяті до уваги наслідки вчиненого обвинуваченим злочину, а саме смерть людини, врахована думку потерпілої, яка наполягала на призначені суворого покарання.

З врахуванням зазначеного, даних які характеризують особу ОСОБА_2, його відношення до вчиненого, суд і призначив йому відповідне покарання, яке, на думку колегії суддів, є справедливим та достатнім для його виправлення та перевиховання.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції. дотримався вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та достатності, врахував характер та обсяг душевних страждань потерпілої в наслідок такої смерті її матері, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. За вказаних обставин апеляційні твердження про незаконність рішення суду в частині вирішення питання про стягнення моральної шкоди, визнаються безпідставними.

Що ж стосується інших обставин, про які йдеться в апеляційних скаргах, то їх з'ясування не впливає як на доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_2, так і на правильність кваліфікації його дій.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, - залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, від 18 травня 2015 року, щодо ОСОБА_2, - без зміни.

На ухвалу суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її ухвалення, а особою, яка перебуває під вартою в той же самий строк з дня вручення йому її копії.

Судді: