Рішення № 5242420, 28.05.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"28" травня 2009 р. Справа № 11/043-09

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа», с. Ясногородка

Вишгородського району

про розірвання договору суборенди та стягнення 1077106,26 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа», с. Ясногородка Вишгородського району

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Київ

про визнання недійсним договору оренди (суборенди)

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 (дов. б/н від 28.10.2008 р.);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Малашенкова Т.М. (дов. б/н від 31.03.2009 р.).

Рішення винесено відповідно до ст.77 ГПК України, після оголошеної у судовому засіданні перерви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»про розірвання договору суборенди та стягнення 1077 106, 26 грн.

Ухвалою від 23.02.2009 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 11/043-09 та призначив розгляд справи на 01.04.2009 р.

31.03.2009 р. на адресу господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди (суборенди).

16.04.2009 р., на підставі ст.22 ГПК України, позивач за зустрічним позовом подав уточнення та доповнення до зустрічної позовної заяви, в якому просить суд визнати недійсним з моменту укладання договір оренди № 2 від 20.08.2007 року, укладений між ТОВ «Метро Медіа»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, а також стягнути з відповідача за зустрічним позовом грошові кошти в сумі 310 695,45 грн.

30.04.2009 р. представник відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»звернувся до господарського суду з заявою про відвід судді Мальованої Л.Я. від розгляду справи №11/043-09.

Голова господарського суду Київської області ухвалою від 05.05.2009 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»про відвід судді Мальованої Л.Я. від розгляду справи №11/043-09 залишив без задоволення, а справу №11/043-09 передав на розгляд судді Карпечкіну Т.П. з метою усунення позапроцесуального тиску на суддю Мальовану Л.Я. та уникнення сумнівів в неупередженості судді.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.05.2009 р. справа № 11/043-09 прийнята до провадження суддею Карпечкіним Т. П., їй присвоєно номер № 11/043-09/19 та призначена до судового розгляду на 21.05.2009 року.

Ухвалою від 06.05.2009 р., на підставі ст.60 ГПК України, суд прийняв зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, оскільки зустрічний позов взаємно пов'язаний з первісним.

Позовні вимоги позивача за первісним позовом мотивовані тим, що відповідач, починаючи з квітня 2008 року, не сплачував орендну плату за договором суборенди, що є істотним порушенням договору та підставою для його дострокового розірвання.

Відповідач проти задоволення первісного позову заперечував, наполягав на задоволені його зустрічного позову з підстав, викладених як у відзиві на первісний позов, так і в обґрунтуванні зустрічного позову. Вважає договір оренди (суборенди) таким, що підлягає визнанню судом недійсним, оскільки укладений під впливом помилки щодо законної можливості використання обєкта оренди згідно з договором за цільовим призначенням. Стверджує, що за відсутності вказаної помилки договір не був би укладений відповідачем.

Позивач проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на його безпідставність, наполягаючи, що договір з боку першого відповідача не було виконано належним чином, а сам договір є дійсним.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами був укладений договір оренди № 2 від 20.08.2007 року (надалі Договір). Згідно з предметом договору, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором суборенди.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що суборендодавець (позивач) передає, а суборендар (відповідач) приймає у тимчасове платне користування (суборенду) нежиле приміщення № 1 загальною площею 38,00 кв.м., нежиле приміщення № 15 загальною площею 45,30 кв.м. та нежиле приміщення № 36 загальною площею 88,5 кв. м, всі разом 171,8 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (Літ. А) в м. Києві (надалі разом - приміщення) для розміщення закладу громадського харчування. Пунктом 2.1 Договору визначено, що приміщення, які суборендується, надаються суборендарю для розміщення ресторану та здійснення підприємницької діяльності суборендаря. Судом встановлено, що згідно зі статутом основним видом діяльності відповідача є надання послуг у сфері громадського харчування

Згідно з п.6.1 Договору, суборендар зобовязується використовувати приміщення належним чином та за призначенням. Підпунктом 4.1 розділу 4 «Термін суборенди»встановлено, що термін суборенди становить 1090 (одна тисяча девяносто) календарних днів. Термін суборенди приміщення згідно з Договором починає відраховуватись з дати підписання сторонами акту приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що акт № 1 приймання-передачі приміщень був підписаний сторонами 26 листопада 2007 року.

Згідно з висновком № 19/11-2007 спеціаліста з будівельно-технічних досліджень Грішкової Л. М. від 30 листопада 2007 року, планування нежилих приміщень № 1 (в літ. А), № 15 (в літ. А), № 36 (в літ. А) в будинку № 3/25 по вулиці Комінтерну не відповідає планам за поверхами на вказані приміщення будівлі літер «А»по АДРЕСА_2 виданим КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна», а вказані приміщення фактично не є повністю відокремленими від інших приміщень.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В матеріалах справи відсутні оформлені згідно з нормами чинного законодавства України дозволи на перепланування або перебудову приміщень. Надана позивачем копія розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва про надання дозволу на розробку проектної документації на перепланування та обєднання нежилих приміщень № 1 (в літ. А), № 15 (в літ. А), № 36 (в літ. А) в АДРЕСА_2 датована 29 січня 2008 року, тобто, після підписання Договору та акту № 1 приймання-передачі приміщень.

Судом встановлено та цей факт не заперечується позивачем, що після підписання Договору відповідачем було сплачено на користь позивача у вигляді орендної плати грошові кошти у розмірі 310 695,45 грн.

В обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом відповідач стверджував, що під час укладання Договору, в звязку з замовчуванням позивачем обставин, які могли перешкодити його укладанню, помилився щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: щодо можливості використання приміщень за цільовим призначенням.

Таким чином, судом встановлено, що в звязку зі здійсненням позивачем перепланувань приміщень з їх обєднанням без належним чином оформленої проектної та дозвільної документації відповідач не мав законної можливості використовувати приміщення за цільовим призначенням, вказаним у Договорі.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, ч.7 ст.179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, а відповідно до ч.6 ст.283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ст.229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.13 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»(із змінами та доповненнями), вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок помилки, розглядаються господарськими судами за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки, а укладені внаслідок обману, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною - за позовом підприємства, установи, організації, що потерпіла від цих протиправних дій. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. Помилка в мотивах угоди, а також неправильна уява про норму права не підпадають під ознаки угод, укладених внаслідок помилки.

Оскільки правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення прав та обовязків, то попередньо відома на момент його вчинення обєктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обовязків.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є однією з умов, додержання якої є необхідним при вчиненні правочину. Недодержання даної умови, в силу ч.1 ст.215 ЦК України, є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при укладанні Договору основною метою відповідача було настання правових наслідків у вигляді законної можливості користування приміщеннями за цільовим призначенням «для розміщення закладу громадського харчування». Отже, під час укладання Договору відповідач помилявся щодо наявності можливості законного використання приміщення за цільовим призначенням, що в даному випадку є суттєвою помилкою, за відсутності якої можна вважати, що Договір не був би укладений відповідачем.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведених вище обставин, Договір оренди № 2 від 20.08.2007 року є недійсним, оскільки укладений внаслідок помилки.

Згідно з ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності з частиною другою п.2 ст.229 ЦК України, сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобовязана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Приймаючи до уваги той факт, що відповідач не мав законної можливості користуватись і не користувався приміщеннями за Договором, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з позивача сплаченої орендної плати в розмірі 310 695,45 грн. також підлягають задоволенню.

Враховуючи визнання Договору недійсним, позовні вимоги позивача за первісним позовом щодо розірвання Договору та стягнення заборгованості в сумі 1077106,26 грн. не підлягають задоволенню на підставі ст.216 ЦК України.

Судові витрати, відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України, покладаються на позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

в и р і ш и в:

1. В задоволені первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним з моменту укладання договір оренди № 2 від 20.08.2007 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа».

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Медіа»(07324, Київська область, Вишгородський район, с. Ясногородка, вул. Колективна, 13, ідентифікаційний код 32201192) 310695 (триста десять тисяч шістсот девяносто пять) грн. 45 коп. заборгованості, витрати по сплаті державного мита у сумі 3191 (три тисячі сто девяносто одна) грн. 96 коп., витрати по сплаті за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Карпечкін Т.П.