Ухвала суду № 52420519, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/12561/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Потьомкіна Л.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014

у справі № 2а-4120/12/2670

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20"

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-20» з питань здійснених фінансово-господарських операцій з постачання товарів/послуг іншим платникам ПДВ за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 23.02.2012 №728/232/22883112, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог п.1.2, ст.1, пп. 2.3.1 п.2.3 ст. 2, п.3.1. ст.3, п.4.1 ст. 4, пп.6.1.1 п.6.1 ст. 6, п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.14.1.6, п.14.6 ст. 14, п.180.1 ст.180, п.181.1. ст.181, ст.183, п.185.1 ст.185, ст.186, п.187.10 ст.187, п.188.1 ст. 188, пп.197.1.28 п.197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з 01.01.2009 по 3112.2011 на загальну суму 823 824,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки та з урахуванням розгляду заперечень на акт перевірки, відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012 №00010023021, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 048 347,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 877118,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 171 229,25 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Так, судами встановлено, що ЖБК «Кристал-20» включено до Реєстру неприбуткових організацій (установ), що підтверджується довідкою, виданою ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 04.05.2012 № 904/10/15-130.

Нормативно-правовим актом, який регулював у період виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані визначенням платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, був Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (у період після 01.01.2011).

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до вимог п. 181.1 ст. 181 Податкового Кодексу України, особа підлягає реєстрації платником ПДВ в обов'язковому порядку тільки у випадку отримання особою протягом останніх 12 календарних місяців коштів в сумі, що перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість) від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що позивачем протягом періоду з 01.01.2009 по 31.12.2011 здійснювались операції з надання в оренду приміщень, встановлення в будинку обладнання для телевізійних мереж та обладнання мобільного зв'язку, тощо, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договорів.

Зокрема, згідно договору № 27 в/с від 01.01.2011, укладеного з ЗАТ «Індастріал Медіа Нетворк», позивачем було надано дозвіл на розміщення та використання обладнання, кабельного господарства, кабельних каналів в будинку за адресою: АДРЕСА_1, що належить позивачу.

Згідно договору № 117 від 01.01.2008, укладеного з ЗАТ «Телесистеми України», позивачем передано у користування нежитлове приміщення площею 10 кв.м. вказаного будинку.

Договори оренди нерухомого майна, згідно яких позивачем було користування різні площі в будинку, було укладено також з ОСОБА_4 (договір № 4 від 01.06.2011), з ТОВ «Промтехнік» (договір від 01.07.2009), з ОСОБА_5 (договори № 7 від 01.08.2010, № 6 від 01.08.2009, № 5 від 01.08.3009).

На підставі договору № 020411/3/КІЕ 0009 від 01.04.2011, укладеного з ПрАТ «ТелесистемиУкраїни», позивачем надавались послуги зі збереження телекомунікаційної мережі замовника.

Відповідно до договору про встановлення сервітуту, укладеного з ПрАТ «Київстар», позивачем надано право на користування останньому площами будинку, нішами, замоноліченими трубами, тощо, для розміщення телекомунікацій ПрАТ «Київстар» у будинку.

Як було вірно встановлено судами, вказані послуги, відповідно до п.1.4 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185, п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Щодо інших послуг, які на думку відповідача є об'єктом оподаткування ПДВ, то судами встановлено, що від комунальних підприємств ЖБК «Кристал-20» отримує послуги з прибирання сміття, обслуговування ліфтів, а також, з теплопостачання, водопостачання, електропостачання, що здійснюється шляхом укладання договорів з відповідними підприємствами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ЖБК «Кристал-20» та спеціалізованими підприємствами, були укладені договори на електропостачання (договір № 3515-184 від 22.03.2003, укладений з АК «Київенерго»), на аварійне та технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем електропостачання (договір № 02 від 04.01.2010, укладений з ТОВ «Промтехнік»), на аварійне та технічне обслуговування центрального опалення, каналізації, гарячого, холодного водопостачання (договір № 01 від 04.01.2010, укладений з ТОВ «Промтехнік»), постачання теплової енергії у гарячій воді (договір № 1630366 від 01.10.1999, укладений з АЕК «Київенерго»), про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (договір № 30/08-07-1 від 30.08.2007, укладений з ТОВ «Селтік»), на послуги з постачання та водовідведення (договір № 9074-13 від 21.02.2001, укладений з ДКО «Київводоканал»), в яких кооператив виступав в якості замовника послуг, які фактично споживалась членами кооперативу та вартість яких відшкодовувалась останніми шляхом здійснення щомісячних витрат на рахунок кооперативу.

У складі вартості цих послуг позивачем сплачувалось ПДВ у повному обсязі. Однак, безпосередньо позивачем такі послуги не надавались.

Відповідно до Статуту позивача, його діяльністю є забезпечення житлом членів кооперативу, а також експлуатація та управління житловим будинком.

В матеріалах справи відсутні докази надання позивачу права на здійснення житлово-комунальних послуг органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, як і доказів фактичного здійснення позивачем вказаної діяльності.

Разом з тим, судами встановлено, що відповідно до виписок по особовому рахунку та платіжних доручень, ЖБК «Кристал-20» сплачувало по відповідним договорам або на підставі виставлених рахунків спеціалізованих організацій (виконавців послуг) за рахунок отриманих від членів кооперативу коштів.

На підставі показників лічильників, ЖБК «Кристал-20» виставляло рахунки членам кооперативу, згідно яких останніми здійснювались платежі на рахунок кооперативу.

Фактів отримання оплат від осіб, які не є членами товариства, не було встановлено перевіркою.

Таким чином, як було вірно встановлено судами, оскільки позивачем не здійснювалась поставка житлово-комунальних послуг, то об'єкт оподаткування за такими операціями відсутній.

Стосовно іншої частини послуг з утримання будинку і прибудинкової території та управління будинком, то оскільки встановлено, що вказані роботи ЖБК «Кристал-20» здійснювались власними силами, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що кошти, які надходять позивачу від членів товариства, є коштами, що надходять товариству - неприбутковій організації для забезпечення потреб його основної діяльності, що передбачено статутними документами такої неприбуткової організації та положеннями п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і таке надходження не пов'язане з поставкою позивачем членам товариства житлово-комунальних послуг, а відтак, в силу пп. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» не виникає об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

За наведених обставин, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль