Постанова № 52413028, 24.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ 810/3864/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів» про стягнення податкового боргу.

Суть спору: Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів» про стягнення податкового боргу в сумі 219 915, 52 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача податкової заборгованості в сумі 219 915, 52 грн., в тому числі з земельного податку в сумі 168 621, 28 грн. та з податку на додану вартість в сумі 51 294, 24 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення.

Відповідач про дату, час і місце судового засідання був проінформований належним чином, однак рекомендована кореспонденція, яка була направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернута до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Завод залізобетонних виробів» зареєстровано як юридична особа та як платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів і перебуває на податковому обліку в Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 17.08.2015 за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 219 915, 52 грн., який виник з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було подано до Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС наступні податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

- податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 07.02.2014, в якій самостійно визначено суму щомісячного земельного податку в сумі 13 744, 52 грн.;

- уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 20.05.2014, в якій самостійно визначено суму щомісячного земельного податку в сумі 27 489, 24 грн.;

- податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 06.02.2015, в якій самостійно визначено суму щомісячного земельного податку в сумі 13 745, 68 грн.;

Як вбачається з матеріалів справи, Бориспільською ОДПІ ГУ Міністерства доходів у Київській області було проведено перевірку ПАТ «Завод залізобетонних виробів» з питання несвоєчасної оплати земельного податку з юридичних осіб, за результатам якої було складено акт від 10.09.2014 № 532/15-03/1033484.

Відповідно до акта перевірки встановлено, що відповідачем не дотримано вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ «Завод залізобетонних виробів» порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб.

На підставі зазначеного акта контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009261530 від 15.10.2014, яким відповідачу нараховано штраф у сумі 2 637, 60 грн.

Відповідно до матеріалів справи, вищевказане податкове повідомлення-рішення було направлено відповідачеві, проте поштова кореспонденція з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням повернулась до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Також, відповідачем було подано до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області наступні податкові декларації з податку на додану вартість:

- податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2014 року від 16.09.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 12 552, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2014 року від 15.10.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 8 456, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2014 року від 18.11.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 4 997, 00 грн.; - податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 року від 18.12.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 4 409, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2014 року від 19.01.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 4 793, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року від 19.02.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2 996, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2015 року від 17.04.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 4 358, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2015 року від 18.05.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 516, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року від 11.06.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2 457, 00 грн.;

- податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року від 17.07.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 706, 00 грн.

Відповідно до облікової картки по рахунку ПАТ «Завод залізобетонних виробів» за період з 05.12.2014 по 30.07.2015 відповідачем було частково сплачено заборгованість зі сплати земельного податку з юридичних осіб, яка виникла у відповідності до податкового повідомлення-рішення № 00009261530 від 15.10.2014.

Крім того, згідно з положеннями ст. 129 Податкового кодексу України, за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання відповідачеві нарахована пеня в сумі 1 307, 11 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача зі сплати земельного податку з юридичних осіб становить 168 621, 28 грн.

Як вбачається з облікової картки по рахунку відповідача за період з 30.09.2014 по 30.07.2015, відповідачем було частково погашено заборгованість зі сплати податку на додану вартість в сумі 2 873, 40 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року від 16.09.2014.

Окрім того, позивачем, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, було нараховано до сплати відповідачу пеню в сумі 3 646, 97 грн. Отже, загальна сума заборгованості відповідача зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 51 294, 24 грн.

Враховуючи викладене, загальна сума податкового боргу відповідача перед бюджетом з земельного податку та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 219 915, 52 грн.

Несплата відповідачем податкового боргу в сумі 219 915, 52 грн. стала підставою для звернення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу з юридичної особи. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Згідно з приписами п.п. 16.1.3 та 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 57 Податкового кодексу України визначені строки сплати податкового зобов`язання.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Самостійно визначені позивачем суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ у повному обсязі сплачені не були.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Бориспільською ОДПІ ГУДФС у Київській області було направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ю» № 27-13 від 17.01.2015 яка була отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення. Відповідно до вимоги, сума податкового боргу відповідача становить 29 989, 22 грн.

Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановлено вище, станом на 17.08.2015 податкова заборгованість відповідача становить 219 915, 52 грн., в тому числі 168 621, 28 грн. - заборгованість зі сплати земельного платку та 51 294, 24 грн. - заборгованість зі сплати податку на додану вартість з вироблений в Україні товарів (робіт, послуг).

Отже, самостійно нараховані відповідачем суми податкового зобов'язання, які вказані в податкових деклараціях, а також грошове зобов'язання, визначене в податковому повідомленні-рішенні та податковій вимозі, які не були оскаржені в установленому законом порядку, є узгодженим податковим боргом.

Таким чином, загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті відповідачем, становить 219 915, 52 грн., що підтверджується вищевказаними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача.

Оскільки в порядку ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано доказів сплати заборгованості, сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з рахунків в банках, обслуговуючих Публічне акціонерне товариство «Завод залізобетонних виробів» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 14, ідентифікаційний код 01033484), в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 219 915 (двісті дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 52 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.