Ухвала суду № 52410041, 13.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 р. Справа № 876/904/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Прикарпаття» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (правонаступник Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області) про визнання неправомірними дій та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен-Прикарпаття» (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ) в якому просило визнати неправомірними та скасувати накази відповідача від 19.08.2013 №417 «Про проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Рошен-Прикарпаття» (далі - Наказ) та від 02.09.2013 №483 «Про продовження термінів проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Рошен-Прикарпаття» (далі - Наказ-2), а дії щодо їх видачі неправомірними.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у податкового органу були відсутні підстави для проведення документальної позапланової перевірки передбачені пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, оскільки ним було надано усі пояснення та копії документів запитувані ДПІ у встановлений термін, а відтак прийняття оскаржуваних наказів є неправомірним та таким, що суперечать нормам чинного законодавства.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року у справі №809/3194/13-а у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. У поданій апеляційній скарзі покликається на обставини викладені в позовній заяві, а також вказує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що ним не було отримано копії направлень на перевірку, а у податкового органу були відсутні підстави для її проведення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Наказ та Наказ-2 відповідачем прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідачем 19.08.2013 на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 ПК України прийнято Наказ яким вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства з 01.07.2010 по 30.06.2013 та з податку на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, тривалістю 10 робочих днів з 20.08.2013 (а.с.12).

02.09.2013 ДПІ прийнято Наказ-2, яким продовжено термін проведення вказаної перевірки на 5 робочих днів з 04.09.2013 (а.с.13).

В подальшому, така перевірка була проведена та за її результатами складено Акт від 17.09.2013 №1516/09-15-22-04/36498231 (далі - Акт), на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2013 №№0000712204, 0000722204.

Позивач, вважаючи протиправними дії податкового органу щодо прийняття оскаржуваних наказів протиправними, а також самі накази, звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Відповідно до пп.20.1.4, 20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом, а також для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно із п.73.3 ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу ТОВ було надіслано запит від 30.07.2013 №3602/10/09-15-22-02-45/8489 про надання інформації та її документального підтвердження (а.с.10).

У вказаному запиті, податковий орган, з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства просив надати інформацію та її документальне підтвердження щодо господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю « 555-ІФ» (далі - ТОВ-2) за грудень 2010 року.

Також, з метою документального підтвердження фінансово-господарських відносин з контрагентом, відповідач просив надати копії первинних, бухгалтерських та інших документів.

У відповідь на вказаний запит податкового органу, позивач листом від 09.08.2013 №09/08 надіслав на адресу ДПІ копії документів щодо задекларованого податкового зобов'язання по взаємовідносинах із ТОВ-2 за грудень 2010, а саме, копії: договору, податкових накладних, розрахунків коригування видаткові накладні (а.с.14-76).

Вказане встановлено ДПІ в Акті, при цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач також підтверджує обставини, щодо переліку надісланих на адресу відповідача завірених копій документів по взаємовідносинах з ТОВ-2.

Разом з тим, контролюючий орган вважаючи, що позивачем не було надано всіх документів, на підтвердження реальності виконання фінансово-господарських зобов'язань із зазначеним контрагентом, на підставі положень пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України здійснив заходи щодо проведення документальної перевірки.

Приписи п.75.1 ст.75 ПК України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.

Згідно із пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

При цьому, п.79.1 ст.79 ПК України імперативно визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 78.4 ст.78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно із пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, для виникнення у податкового органу права на проведення документальної позапланової перевірки за пунктом 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України необхідна обов'язкова наявність таких умов у сукупності:

1) за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Так, стосовно першої умови, то податковий орган посилається на наявність розбіжностей у деклараціях з податку на додану вартість у показниках податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах із ТОВ-2.

Стосовно наявності другої умови, то згідно запиту ДПІ, контролюючий орган фактично просив надати усю інформацію та її документальне підтвердження з питань фінансово-господарських відносин із ТОВ-2 за грудень 2010 року, однак надана позивачем інформація та документи не спростували виявлені податковим органом порушення податкового законодавства по взаємовідносинах із зазначеним контрагентом.

З огляду на викладене, слід зазначити, що надання позивачем певних документів, що витребувані ДПІ, жодним чином не може звужувати повноваження контролюючого органу на проведення перевірок суб'єктів господарювання, в разі якщо такі не спростовують виявлені порушення.

Тому, оскільки у відповідача були наявні передбачені приписами пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України підстави для призначення перевірки, то оскаржуваний Наказ, на підставі якого таку було призначено та проведено, на думку апеляційного суду, прийнятий відповідачем правомірно, як і Наказ-2, який прямо співвідноситься із Наказом.

Більше того, жодних зауважень до оскаржуваних наказів ТОВ до закінчення перевірки не подавалось.

Доводи ж позивача про не отримання від податкового органу направлення на перевірку, не можуть впливати на правомірність Наказу та Наказу-2, при цьому такі спростовуються розпискою бухгалтера підприємства про ознайомлення із направленнями, пред'явлення посвідчення та отримання копії наказів (а.с.127-129).

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.

Так, чинне законодавство України розрізняє два види рішення суб'єкта владних повноважень: нормативні акти та акти індивідуальної дії. При цьому, у той час як нормативні акти стосуються невизначеного кола осіб і діють протягом певного часу, акти індивідуальної дії стосуються чітко окресленого переліку осіб та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Вказана позиція викладена, зокрема у рішеннях Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 та від 22 квітня 1998 року №9-рп/2008.

За своєю правовою природою оскаржувані накази є актами індивідуальної дії, оскільки не містять у собі загальнообов'язкових правил поведінки, а стосуються лише призначення перевірки ТОВ, у зв'язку з чим вичерпують свою дію фактом виконання, а саме проведенням перевірки позивача.

За таких обставин підстави для скасування Наказу та Наказу-2 відсутні також у силу того, що їх дія, як актів індивідуальної дії, вже вичерпана фактом проведеної перевірки, за результатами якої складено Акт.

Більше того, на підставі результатів проведеної перевірки ТОВ, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення, які скасовані у судовому порядку, що підтверджується відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили. При цьому, жодних зауважень щодо підстав проведення перевірки, а також оскаржуваних наказів судами усіх інстанцій у вказаних судових рішеннях висловлено не було.

Відтак, станом на день розгляду справи правове значення для ТОВ прийняття оскаржуваних наказів відсутнє.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ТОВ щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо видачі оскаржуваних наказів та їх скасування.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Прикарпаття» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 16 жовтня 2015 року.