Ухвала суду № 52409913, 23.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. Львів № 876/6745/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.05.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

15.04.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 11 лютого 2009 року, включивши до розрахунку пенсії суму матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з 01 лютого 2007 року по 31 січня 2009 року.

13.05.2015 р. ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області адміністративний позов в частині вимог за період з 11 лютого 2009 року по 14 жовтня 2014 року включно залишено без розгляду.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.05.2015 року позов задоволено частково. Суд визнав дії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу з 15 жовтня 2014 року відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправними. Суд зобов'язав відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію позивачу пенсії з 15 жовтня 2014 року з розрахунку 90 відсотків заробітку з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, які враховуються при обчисленні пенсії та з яких сплачено страхові внески з урахуванням фактично отриманих сум відповідно до Закону України «Про державну службу».

Не погодившись з даною постановою, апелянт Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополіподав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.05.2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при визначенні розміру пенсії позивачу безпідставно не врахував отриману матеріальну допомогу на оздоровлення та допомогу на вирішення соціально-побутових питань.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильними виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 11.02.2009 року пенсійним органом призначено пенсію як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу».

Згідно довідок, виданих 06.02.2015 року Головним управлінням статистики в Тернопільській області про складові заробітної плати (за формою, що затверджена Постановою правління ПФУ від 14.02.2011 року № 5-1) за № 16/2-48, та довідки №16/2-47 видно, що позивачу за період з 01.02.2007 року по 31.01.2009 року нараховувалися та виплачувалися такі виплати, як матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань.

За змістом ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

В ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

ст. 2 даного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

ч.2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток ( дохід ) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.05.2013 р. в справі № 21-125а/13, в якій визначено, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування враховується в заробіток ( дохід ) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того чи входять вони до структури заробітної плати.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, суми виплат, з яких були нараховані та сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробітну плату позивача для обчислення пенсії.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.05.2015 року у справі за № 607/6495/15а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: Р.М. Гулид

Р.М. Шавель