Ухвала суду № 52409899, 06.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 р. № 876/11158/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Лемцьо І.В.

представника позивача - Іванейко Я.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» про стягнення заборгованості, -

встановив:

30.10.2014 ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області звернулася з позовом про стягнення податкового боргу в сумі 54100,71 грн шляхом стягнення цих коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за ПП «ВТК «Львівські солодощі» станом на 30.09.2014 рахується податковий борг в сумі 54100,71 грн, який утворився внаслідок несплати самостійно задекларованих ним податкових зобов'язань, а саме: 1576,71 грн ПДВ за січень, травень-серпень 2014; 2764 грн податок на прибуток підприємств за 4 кв. 2014 року; 49760 грн орендна плата за землю юридичних осіб за січень-серпень 2014 року. Як зазначає позивач, у зв'язку з виникненням у відповідача податкового боргу, йому було надіслано податкову вимогу від 08.05.2014 № 1094-25, однак податковий борг залишився не погашеним, а збільшився.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2014 позов задоволено повністю.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку в частині стягнення податкового боргу з орендної плати за землю юридичних осіб в сумі 49760 грн. Вважає, що така в цій частині прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з невідповідністю висновків суду таким, а тому просить її в цій частині скасувати та прийняти нову постанову.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що податковим органом приховано, а судом не досліджено, той факт, що після подання відповідачем 06.02.2014 розрахунку з орендної плати за землю юридичних осіб за 2014 рік, 17.03.2014 ним подано уточнюючий розрахунок, з урахуванням якого, податкове зобов'язання з орендної плати за землю юридичних осіб за 2014 рік дорівнює нулю.

Представник апелянта у судове засідання не прибув. Поштове відправлення з повісткою про виклик в суд, яке надсилалося на його адресу (м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 273/28), повернулося до суду не врученим адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання», тобто з незалежних від суду причин, а тому у відповідності до ч. 11 ст. 35 КАС України він вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідки від 30.09.2014 за №1413071400682, ПП «ВТК «Львівські солодощі» взяте на облік у ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, як платник податків 17.05.2011 за № 115.

Станом на 30.09.2014 у відповідача утворився податковий борг в сумі 54100,71 грн, який виник по наступних платежах:

- по сплаті податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1576,71 грн, підтверджується податковими деклараціями з цього податку за січень 2014 року на суму 286 грн, за травень 2014 року на суму 183 грн, за червень 2014 року на суму 523 грн, за липень 2014 року на суму 285 грн, за серпень 2014 року на суму 301 грн;

- по сплаті податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2764 грн. 00 коп., що підтверджується податковою декларацією за 2013 рік на суму 3811 грн;

- по сплаті грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 49760 грн, що підтверджується податковою декларацією за 2014 рік на суму 74640 грн.

У зв'язку з виникненням у відповідача податкового боргу, йому позивачем 08.05.2014 була надіслана податкова вимога № 1094-25, однак податковий борг залишився не погашеним, а збільшився.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу в сумі 54100,71 грн. При цьому, податковим органом надсилалась ПП «ВТК «Львівські солодощі» податкова вимога від 08.05.2014 № 1094-25, однак податковий борг не погашений, а збільшився.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене лише в частині стягнення податкового боргу з орендної плати за землю. У решті це рішення сторонами не оскаржено, а відтак у цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається, що узгоджується з правовою позицією викладеною у п. 13.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 285.1 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 цього Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З аналізу наведених вище правових положень ПК України можна дійти висновку, що нарахування податкових зобов'язань по земельному податку здійснюється платниками податків самостійно, які визначаються в поданих ними контролюючому органу податкових деклараціях, які підлягають сплаті щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Такі податкові зобов'язання є узгодженими та не підлягають оскарженню.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ПП «ВТК «Львівські солодощі» у декларації з плати за землю № 9008085056 від 06.02.2014 (а.с. 18) самостійно задекларовано щомісячні платежі з орендної плати за змелю за січень-серпень по 6220 грн, всього 49760 грн (6220 * 8). Однак, доказів сплати цих податкових зобов'язань відповідачем не надано, у зв'язку з чим ці суми набули статусу податкового боргу, що підтверджується обліковою карткою платника податку (а.с. 17) та довідкою від 30.09.2014 № 14677/13-07-20-0020 (а.с. 5).

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що 17.03.2014 ним було подано уточнюючий розрахунок, яким за кожен місяць з січня по грудень 2014 року зменшено податкові зобов'язання на 6220 грн, оскільки ця уточнююча декларація не оформлена відповідно до вимог чинного на той час порядку.

Згідно п. 46.5 ст. 46 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, станом на 17.03.2014 форма такої декларації була затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 865, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 22.01.2014 за № 130/27907.

У цьому наказі наведено роз'яснення щодо порядку заповнення декларації, з якого вбачається, що у разі уточнення податкових зобов'язань заповняються рядки 6-11, 14-19 та 21 декларації. При цьому, у колонках 10- 21 рядка 14 вказується сума нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності на відповідний рік за даними раніше поданої декларації. Дані переносять з рядка 13 декларації, що уточнюється. Однак, як вбачається із наданої апелянтом уточнюючої декларації від 17.03.2014 у ній рядок 14 не заповнений, а проставлені прочерки. Разом з тим, у рядку 13 «нараховано орендної плати» зазначено «-74640» та щомісячні платежі «-6220».

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі виправлення помилок, що призвели до переплати орендної плати заповняються рядки 17 та 18 цієї декларації. У колонках 10- 21 рядка 17 вказується сума зменшення податкового зобов'язання по орендній платі за землі державної або комунальної власності на відповідний рік. Вказується позитивне значення розрахунку: рядок 14 - рядок 13. У колонках 10- 21 рядка 18 вказується розмір завищення (переплати) податкового зобов'язання по орендній платі за землі державної або комунальної власності минулих податкових періодів. Однак, як вбачається із наданої апелянтом уточнюючі декларації, її рядки 17 та 18 ним не заповнені, тобто фактично платником податків не визначено суму на яку зменшується податкове зобов'язання, тому значення рядка 13 декларації поданої відповідачем 06.02.2014 залишились незмінними.

При цьому, безпідставним є посилання апелянта на те, що податковий орган приховав факт подання відповідачем уточнюючої декларації, оскільки цей факт відображено у обліковій картці платника податків, яка досліджувалась судом першої інстанції. Разом з тим, таку уточнюючу декларацію податковим органом відображено з нульовим значенням податкових зобов'язань, оскільки нею фактично не змінено значення рядка 13 декларації від 06.02.2014.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір податкового боргу ПП «ВТК «Львівські солодощі» з орендної плати за землю за січень-серпень 2014 року станом на 30.09.2014 становить 49760 грн.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.4 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, позивачем йому надсилалися податкова вимога від 08.05.2014 № 1094-25 (а.с. 8).

Згідно абз. 2 п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг та ним не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такий борг підлягає погашенню на підставі рішення суду за рахунок коштів на рахунках платника податків у банках, які його обслуговують.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі № 813/7403/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 12.10.2015.