Рішення № 52408192, 05.10.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4904/15-ц

Провадження № 2/344/2631/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Гупан Х.М.

позивача ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх представника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання інформації неправдивою, спростування інформації,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що в скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, від 28/01/2015 р. на ім`я голови Державної фінансової інспекції України вказано, що «Випадки обману та шахрайства із сторони ОСОБА_1 та його дружини - непоодинокі. Деякі з них вдалося замовчати, але окремі ні. На даний час Івано-Франківським міським судом розглядається кримінальна справа №317468 від 25/10/10 р. щодо обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 190 КК України. Раніше при зустрічах ОСОБА_8 з нами потерпілими, ОСОБА_1 теж був присутнім і особисто обіцяв нам повернути кошти, якими шахрайським шляхом заволоділа його дружина і тільки щоб ми його не вплутували як співучасника до злочинів дружини, так як тоді він не зможе повернути нам кошти. На даний час ОСОБА_1 працює у Вашій установі і при зустрічах з нами потерпілими вже погрожує нам тим, що він використовуючи всі можливості, які йому надаються посадою у Вашій установі, буде впливати на правоохоронні органи, банки в яких у нас є кредити, які ми були змушені отримувати для покриття матеріальних збитків, що були спричинені шахрайськими діями ОСОБА_8 для того, щоб ми відмовилися від своїх претензій до його дружини. В своїх погрозах ОСОБА_1 запевняє, що він особисто готовий проплатити власні кошти для ініціювання фінансових перевірок фінансово-господарської діяльності, так як ми є підприємцями, і здійснювати супровід цих перевірок. Незважаючи на те, що кримінальна справа порушена та розслідується стосовно тільки ОСОБА_8, проте вважаємо, що всі свої дії вона погоджувала з чоловіком ОСОБА_1 та здійснювала за його вказівкою ОСОБА_8 навіть розлучилась із ОСОБА_1 тільки для того, щоб відвести підозри від чоловіка, який раніше займав відповідальну посаду в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника. Натомість вони й надалі продовжують проживати разом, обманювати людей та погрожувати нам потерпілим. Син ОСОБА_1 - ОСОБА_10 на даний час розшукується правоохоронними органами за вчинення корисливих злочинів, групою осіб за підроблення банківських карток, які в подальшому були обналічені на суму 600000 гривень». В скарзі скаржники вказали на прохання про проведення службової перевірки і розслідування відносно ОСОБА_1, доцільності і можливості перебування на займаній посаді. Позивач просив суд визнати вказану інформацію неправдивою та такою, що принижує його честь і гідність, а також ділову репутацію, як громадянина та державного службовця.

В судовому засіданні позивач підтримав позов з підстав, що в ньому зазначені. Також позивач надав пояснення про те, що йому не було відомо про будь-які майнові відносини його колишньої дружини та відповідачів. Коли почув від відповідачів про майнові претензії до його колишньої дружини був цим шокований, намагався врегулювати між ними спір і просив не втягувати його до цього спору, оскільки не був обізнаний про надання позивачами будь-яких грошових коштів його колишній дружині і не бажає поширення за місцем його роботи будь-якої негативної неправдивої інформації. Позивач надав пояснення про те, що ніхто не вправі називати його шахраєм, будь-яких рішень суду з приводу засудження за шахрайство його або його колишньої дружини нема, саме по собі звинувачення відповідачів на адресу його колишньої дружини про зловживання їх довірою не дає їм право називати його чоловіком шахрайки. Також позивач пояснив перед судом, що Державна фінансова інспекція України не займається досудовим розслідуванням обвинувачень в шахрайстві, він ніколи не погрожував відповідачам, а тому надіслання ними листа за місцем роботи позивача було тиском на нього для сплати ним грошових коштів, щодо повернення яких висунули вимогу відповідачі.

В судовому засіданні відповідачі та їх адвокат заперечили позов з тих підстав, що колишня дружина позивача отримала від них грошові кошти та не продала нерухомість, яку обіцяла продати, а також не повернула грошові кошти, які отримала для продажу такої нерухомості. Тому на їх думку позивач як колишній чоловік своєї дружини теж зобов`язаний повернути спірні грошові кошти.

Адвокат відповідачів надав пояснення про те, що на його думку позивач не спростував інформацію, яку відповідачі зазначили в листі за його місцем роботи, а тому вважав позов безпідставним.

Відповідач ОСОБА_2 надав перед судом пояснення про те, що листа на роботу позивачу було надіслано з метою примушення його повернути отримані дружиною позивача грошові кошти.

Судом встановлено наступні обставини.

28/01/2015 р. відповідачі надіслали на ім`я голови Державної фінансової інспекції України скаргу, якій вказано, що «Випадки обману та шахрайства із сторони ОСОБА_1 та його дружини - непоодинокі. Деякі з них вдалося замовчати, але окремі ні. На даний час Івано-Франківським міським судом розглядається кримінальна справа №317468 від 25/10/10 р. щодо обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 190 КК України. Раніше при зустрічах ОСОБА_8 з нами потерпілими, ОСОБА_1 теж був присутнім і особисто обіцяв нам повернути кошти, якими шахрайським шляхом заволоділа його дружина і тільки щоб ми його не вплутували як співучасника до злочинів дружини, так як тоді він не зможе повернути нам кошти. На даний час ОСОБА_1 працює у Вашій установі і при зустрічах з нами потерпілими вже погрожує нам тим, що він використовуючи всі можливості, які йому надаються посадою у Вашій установі, буде впливати на правоохоронні органи, банки в яких у нас є кредити, які ми були змушені отримувати для покриття матеріальних збитків, що були спричинені шахрайськими діями ОСОБА_8 для того, щоб ми відмовилися від своїх претензій до його дружини. В своїх погрозах ОСОБА_1 запевняє, що він особисто готовий проплатити власні кошти для ініціювання фінансових перевірок фінансово-господарської діяльності, так як ми є підприємцями, і здійснювати супровід цих перевірок. Незважаючи на те, що кримінальна справа порушена та розслідується стосовно тільки ОСОБА_8, проте вважаємо, що всі свої дії вона погоджувала з чоловіком ОСОБА_1 та здійснювала за його вказівкою ОСОБА_8 навіть розлучилась із ОСОБА_1 тільки для того, щоб відвести підозри від чоловіка, який раніше займав відповідальну посаду в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника. Натомість вони й надалі продовжують проживати разом, обманювати людей та погрожувати нам потерпілим. Син ОСОБА_1 - ОСОБА_10 на даний час розшукується правоохоронними органами за вчинення корисливих злочинів, групою осіб за підроблення банківських карток, які в подальшому були обналічені на суму 600000 гривень». В скарзі скаржники вказали на прохання про проведення службової перевірки і розслідування відносно ОСОБА_1, доцільності і можливості перебування на займаній посаді.

09/02/2015 р. СВ Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області надав позивачу інформацію про те, що станом на 09/02/2015 р. будь-які кримінальні провадження стосовно позивача не реєструвались, досудові розслідування не проводились.

Відповідно до ст. 190 КК України шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Отже до вступу в законну силу обвинувального вироку суду особу не може бути названо шахраєм.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти викладення в заявах, листах, адресованих іншим особам, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Відповідно до Указу Президента України від 23 квітня 2011 року N 499/2011 ,яким затверджено положення про Державну фінансову інспекцію України державна фінансова інспекція України здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст. 216 КПК України слідчі органів внутрішніх справ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

Отже до компетенції Державної фінансової інспекції України не входить питання розслідування вчинення шахрайства чи особистого життя пзивача. Тому вказана установа не може вважатися державним органом, до якого відповідачі звернулись для реалізації права на звернення громадян чи на захист їх прав. Крім цього в скарзі відповідачі розмістили прохання про вирішення питання про звільнення позивача, що немає нічого спільного із захистом їх прав. Аналогічне роз`яснення дій відповідачів надав ОСОБА_2 і в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В п. 2 ст. 13 ЦК України зазначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п. 3 ст. 13 ЦК України).

Отже поширення інформації про позивача або про його колишню дружину як про шахраїв за місцем роботи позивача до вступу в законну силу обвинувального вироку суду є поширенням неправдивої інформації, що спрямовано на порушення честі та гідності фізичної особи.

Необхідно зазначити, що відповідно до п. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про інформацію» одним із основних принципів інформаційних відносин захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про сімейний стан.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до п. 6 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до п. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

В п. 1 ст. 280 ЦК України вказано, що, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Так позивач надав пояснення про те, що внаслідок незаконних дії відповідачів було порушено його усталені відносини із працівниками за місцем роботи та керівництвом установи, він зазнав моральних переживань та страждань, погіршилось його самопочуття.

Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 302 ЦК України збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

При цьому відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

В скарзі вказано «ОСОБА_8 навіть розлучилась із ОСОБА_1 тільки для того, щоб відвести підозри від чоловіка, який раніше займав відповідальну посаду в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника. Натомість вони й надалі продовжують проживати разом, обманювати людей та погрожувати нам потерпілим».

Отже відповідачі за жодних обставин не вправі були поширювати за місцем роботи позивача інформацію щодо його особистого життя та його особистих відносин із дружиною, причини розірвання шлюбу, спільного проживання тощо без його згоди. Так, відповідачі не довели перед судом обставину, що вони поширювали інформацію про особисте життя позивача за його згодою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі № 1-9/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Так в постанові Європейського суду з прав людини в справі «X і Y проти Нідерландів» (X and Y v. Netherlands) від 26/03/1985 г., скарга N 8978/80, § 23 вказано, що відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини її основною метою є захист осіб проти самовільного втручання як органів публічної влади, так і породжує позитивне зобов`язання щодо ефективної поваги права на честь і гідність, що включає застосування заходів щодо поваги особистого життя і між приватними особами. (Постанова Європейського суду з прав людини в справі «Щерна проти Фінляндії» (Stjerna v. Finland) от 25 /11/1994 г., скарга №18131/91, § 38, і постанова Європейського суду з прав людини в справі «Ботта проти Італії» (Botta v. Italy) від 24/02/1998 г., скарга № 21439/93, § 33).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини концепція особистого життя включає фізичну і психологічну недоторканість особи (постанова Європейського суду з прав людини "X і Y проти Нідерландів», постанова Європейського суду з прав людини від 10/10/2002 г. В справі «D.P. і J.C. проти Сполученого Королівства" (D.P. & J.C. v. United Kingdom), скарга № 38719/97, і постанова Європейського суду з прав людини в справі «M.C. проти Болгарії» (M.C. v. Bulgaria), скарга № 39272/98, §§ 73 і 149, ECHR 2003-XII).

Разом з цим, як було встановлено в судовому засіданні не уся інформація, що була поширена відповідачами про позивача відноситься до конфіденційної інформації або до такої, що не може бути поширена, чи такої, що принижує честь і гідність позивача.

Так, інформація «На даний час Івано-Франківським міським судом розглядається кримінальна справа №317468 від 25/10/10 р. щодо обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 190 КК України» не може бути визнана неправдивою, оскільки пояснення сторін підтверджують, що на момент складення листа дана інформація відповідала дійсності.

Інформація «Раніше при зустрічах ОСОБА_8 з нами потерпілими, ОСОБА_1 теж був присутнім і особисто обіцяв нам повернути кошти, якими шахрайським шляхом заволоділа його дружина і тільки щоб ми його не вплутували як співучасника до злочинів дружини, так як тоді він не зможе повернути нам кошти» не може бути визнана неправдивою, оскільки вона є викладом думки скаржників про сприйняття ними обставин щодо залагодження спору.

Інформація «Незважаючи на те, що кримінальна справа порушена та розслідується стосовно тільки ОСОБА_8, проте вважаємо, що всі свої дії вона погоджувала з чоловіком ОСОБА_1 та здійснювала за його вказівкою» не може бути визнана неправдивою, оскільки це інформація щодо викладу своєї позиції у спорі сторін і не є конфіденційною інформацією щодо особистого життя фізичної особи, а також є частиною правової позиції відповідачів у спорі з позивачем.

Інформація «Син ОСОБА_1 - ОСОБА_10 на даний час розшукується правоохоронними органами за вчинення корисливих злочинів, групою осіб за підроблення банківських карток, які в подальшому були обналічені на суму 600000 гривень» не може бути визнана конфіденційною інформацією щодо особистого життя фізичної особи, оскільки стосується кримінально-правових відносин.

Відповіднодо ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Отже потерпілі відповідають солідарно за спільну дію щодо завдання шкоди позивачу.

З урахуванням вказаних позивачем обґрунтувань його позову та страждань відповідна моральна шкода може бути компенсована стягненням з відповідачів на користь позивача 2500 гривень.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково;

визнати неправдивою та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_1 інформацію, що вказана в скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до голови Державної фінансової інспекції України, а саме: «Випадки обману та шахрайства із сторони ОСОБА_1 та його дружини - непоодинокі. Деякі з них вдалося замовчати, але окремі ні. …На даний час ОСОБА_1 працює у Ваші установі і при зустрічах з нами потерпілими вже погрожує нам тим, що він використовуючи всі можливості, які йому надаються посадою у Вашій установі, буде впливати на правоохоронні органи, банки в яких у нас є кредити, які ми були змушені отримувати для покриття матеріальних збитків, що були спричинені шахрайськими діями ОСОБА_8 для того, щоб ми відмовилися від своїх претензій до його дружини. … В своїх погрозах ОСОБА_1 запевняє, що він особисто готовий проплатити власні кошти для ініціювання фінансових перевірок фінансово-господарської діяльності, так як ми є підприємцями, і здійснювати супровід цих перевірок. … ОСОБА_8 навіть розлучилась із ОСОБА_1 тільки для того, щоб відвести підозри від чоловіка, який раніше займав відповідальну посаду в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника. Натомість вони й надалі продовжують проживати разом, обманювати людей та погрожувати нам потерпілим» та зобов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 спростувати вказану інформацію таким же способом, в який її було поширено;

стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 2500 гривень моральної шкоди.

в іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя С.О. Бородовський