Постанова № 52407630, 01.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2941/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мацедонської В.Е., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року адміністративну справу за позовом підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Підприємство споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» (надалі за текстом - «ПСК «Укооппромторг у м. Броварах») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052201 від 15.01.2015 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 162 953 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000062201 від 15.01.2015 року, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 585 811 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області № 0000062201 від 15.01.2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить змінити вказане судове рішення задовольнивши позов у повному обсязі.

Вказуючи на допущені, на думку Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (надалі за текстом - «Броварська ОДПІ»), судом порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПСК «Укооппромторг у м. Броварах» у повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04.11.2014 р. по 15.12.2014 р. посадовцями Броварської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПСК «Укооппромторг у м. Броварах» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.03.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.03.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 37/1006/2201/01740064 від 22 грудня 2014р.

Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги ст.ст. 139, 153, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), в результаті чого завищено від'ємне значення по податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 7 585 811 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті на 108 635 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

У період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. ПСК «Укооппромторг у м. Броварах» здійснювало реалізацію товарів пов'язаним особам до собівартості реалізації яких включалась лише ціна придбання товару, з націнкою 0,5 %.

Наведене призвело до перевищення витрат над доходами на три квартали 2013 р. на 7 042 636 грн., що ставить під сумнів діяльність платника, оскільки відсутня розумна ділова мета.

Відповідно до договору № 2 від 01.03.2013 р. ТОВ «Теофорт Україна» зобов'язалось надати позивачеві консалтингові послуги.

На підставі цього договору були складені акти та податкові накладні на надання послуг з визначення загальної стратегії управління асортиментом, розробки пропозиції для створення і організації задач і відповідальності відділів замовника, визначення можливих постачальників, консультаційної підтримки під час переговорів, розробки системи кондиції закупок, розробки технології управління запасами на загальну суму 651 810 грн., у т.ч. 108 635 грн. ПДВ.

Розрахунки ПСК «Укооппромторг у м. Броварах» здійснило шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми включило до складу витрат та податкового кредиту.

Водночас, названі акти виконаних послуг не містять інформації щодо способу їх надання, одиниць виміру, кількості матеріальних та трудових ресурсів.

На думку відповідача наведене свідчить про безпідставність формування платником валових витрат та податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052201 від 15.01.2015 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 162 953 грн., у тому числі 108 635 грн. за основним платежем та 54 318 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення № 0000062201 від 15.01.2015 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 585 811 грн.

У період спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток валових витрат та податкового кредиту, а також оподаткування операцій особливого виду було врегульовано статтями 138, 139, 153, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК України витрати, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.

Підпункт 14.1.159 ПК України визначає пов'язані особи як юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання. Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договору про надання послуг № 2 від 01.03.2013 р., актів приймання наданих послуг, платіжних доручень та податкових накладних.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що надані позивачем акти виконаних послуг не містять відомостей щодо етапів та об'ємів наданих послуг як того вимагає пункт 2.2. договору, інформації щодо способу надання відповідних послуг, одиниць виміру зазначених послуг, кількості матеріальних та трудових ресурсів, які були витрачені при наданні таких послуг, відповідно до яких розраховано та обґрунтовано їх вартість.

Крім того, зазначені документи не дають підстав вважати, що зазначені у первинних документах послуги пов'язані із господарською діяльністю ПСК «Укооппромторг у м. Броварах».

Так, позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, що ПСК «Укооппромторг у м. Броварах» отримало економічну вигоду від зазначених консалтингових послуг.

За таких обставин складені акти виконаних робіт та видані ТОВ «Теофорт Україна» податкові накладні не можна вважати документами, які посвідчують факт придбання позивачем послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а тому віднесення відображених у них сум до складу витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову у наведеній частині, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Судова колегія підтримує правову позицію окружного адміністративного суду і в частині висновків про необґрунтованість зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за результатами господарських операцій, що призвели до перевищення витрат над доходами, оскільки контролюючим органом не наведено яким чином відносини між позивачем та контрагентами впливали на умови або економічні результати їх діяльності та не зазначено з урахуванням яких критеріїв Броварська ОДПІ визначила, що операції з продажу товарів здійснювались між пов'язаними особами.

Самі по собі такі операції не є такими, що позбавляють права на формування валових витрат.

Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції припустився помилки та не врахував, що сума від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що зменшена податковим повідомленням-рішенням № 0000062201 від 15.01.2015 р. у загальному розмірі 7 585 811 грн., включає в себе 7 042 636 грн. за операціями з продажу товарів та 543 175 грн. за операціями з придбання послуг у ТОВ «Теофорт Україна».

Встановивши, що господарська операція із ТОВ «Теофорт Україна» не мала наслідком отримання позивачем економічної вигоди та відсутність наміру використання послуги в господарській діяльності підприємства, суд попередньої інстанції помилково скасував податкове повідомленням-рішенням № 0000062201 від 15.01.2015 р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 543 175 грн.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» залишити без задоволення

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленням-рішенням № 0000062201 від 15.01.2015 р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 042 636 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 06 жовтня 2015 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.