Ухвала суду № 52407485, 13.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2015 рокусправа № 804/5686/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Прокопчук Т.С. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 р. по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2015 року № 0000911703, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 26.01.2015 року № 0000911703.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 21.11.2014 року по 28.11.2014 року згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 740 від 21.11.2014 року, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо правильності та обґрунтованості формування податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ "ФОРЕСТ-АП" (код ЄДРПОУ 38969987) за період - червень, липень 2014 року, за результатами якої складено акт № 1716/04-67-17-03/НОМЕР_2 від 05.12.2014 року.

Згідно висновків акту № 1716/04-67-17-03/НОМЕР_2 від 05.12.2014 року перевіркою встановлено порушення: наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "ФОРЕСТ-АП" у червні, липні 2014 року; порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 27 452, 00 грн.

На підставі акту перевірки № 1716/04-67-17-03/НОМЕР_2 від 05.12.2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення: №0000911703 на суму 41 178, 00 грн. (27 452, 00 грн. - за основним платежем, 13 726, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). Крім того, до матеріалів справи долучено дві копії зазначеного податкового повідомлення-рішення, однак за підписами різних посадових осіб ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетрвоська .

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших, зокрема, на його контрагентів.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, контрагенти суб'єкта господарювання не можуть нести відповідальності за недобросовісне виконання ним своїх обов'язків щодо складання первинних документів.

Тому, невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документу, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема, податкової накладної) може позбавляти цю накладну статусу первинного документу або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документу, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

Формальні недоліки податкових накладних, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що видала податкову накладну, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

При цьому, основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства. Недотримання цивільно-правових норм, у тому числі щодо неналежного оформлення представництва осіб, які діяли від імені суб'єкта господарювання, не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.

Правова позиція по даному питанню висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 року у справі № К/800/24305/14.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Правова позиція по даному питанню викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року у справі № К-12509/08.

При цьому Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - мов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Судом першої інстанції було встановлено, що 12 травня 2014 року між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ "ФОРЕСТ-АП" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № ЧМ 05-2014, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність покупця товар у строк та на умовах, визначених цим договором, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та сплатити за нього на умовах договору. Пунктами 2-4 вищезазначеного договору визначено найменування товару - "металопрокат", кількість товару - згідно замовлення, асортимент та якість товару, а також встановлено порядок передачі товару та оплати за нього. Пунктом 3.1 Договору визначено порядок передачі товару: продавець зобов'язаний передати товар Покупцю у повному обсязі протягом 5 робочих днів з моменту укладання договору, забезпечити покупця видатковими та податковими накладними (а.с. 26).

Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару зі складу продавця, що підтверджується видатковими накладними, за підписом відповідальних посадових осіб, а саме: від 13 червня 2014 року №721, від 14 липня 2014 року №1320, від 25 липня 2014 року №1321, від 26 липня 2014 року №1322 (а.с. 27-30).

Транспортування придбаного товару було здійснено ФОП ОСОБА_1, що засвідчено складеними товарно-транспортними накладними від 13 червня 2014 року № Р10, від 14 липня 2014 року № Р18, від 25 липня 2014 року № Р25, від 26 липня 2014 року № Р26, та подорожніми листами від 13 червня 2014 року № 573088, від 14 липня 2014 року № 573100, від 25 липня 2014 року № 7301, від 26 липня 2014 року № 573097, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 35-37, 76-85).

За фактом виконання договірних зобов'язань ТОВ "ФОРЕСТ-АП" було виписано на адресу позивача податкові накладні від 13 червня 2014 року № 293, від 14 липня 2014 року № 426, від 25 липня 2014 року № 427, від 26 липня 2014 року № 428, суми сплаченого податку на додану вартість за якими включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів (а.с.31-34).

Із вищеказаних первинних документів вбачається, що на виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 було придбано у ТОВ "ФОРЕСТ-АП" лист х/к 2 мм. (1250*2500) в загальній кількості 6, 65 тонни, лист х/к 2 мм. (1,25*2,5) в кількості 5, 7 тонни, квадрат труби 80*40 в кількості 3, 00 тонни, квадрат труби 60*30 в кількості 2, 45 тонни.

Придбаний товар перевозився ФОП ОСОБА_1 автомобілем КАМАЗ 53212, що належить та зареєстрований за ОСОБА_1, в підтвердження чого позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 38).

Розрахунки по договору від 12 травня 2014 року № ЧМ 05-2014 проводились у безготівковій формі, про що свідчить копія виписки банку від 06 серпня 2014 року. Крім того, згідно довідки ФОП ОСОБА_1, наявної в матеріалах справи, станом на 01.05.2015 року у ФОП ОСОБА_1 наявна кредиторська заборгованість по вищезазначеному договору на суму в розмірі 308 293, 05 грн. (а.с. 39, 74).

Крім того, як встановлено судом першої інстанції , відповідно до договору № 1/12 від 29.12.2010 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ "СТО АТП № 11263" (виконавець) в особі директора ОСОБА_2, виконавець зобов'язався перед ФОП ОСОБА_1 виконувати технічне обслуговування та поточний ремонт автотранспортних засобів. Крім того, до матеріалів справи були надані копії актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 29 серпня 2014 року, в яких зазначено перелік матеріалів, що використовувались для модернізації вантажного транспортного засобу. Так, згідно переліку матеріалів у вищевказаних актах відображені саме ті матеріали, що були придбані ФОП ОСОБА_1 у ТОВ "ФОРЕСТ-АП" згідно договору купівлі-продажу № ЧМ 05-2014 від 12.05.2015 року та були використані у власній господарській діяльності позивача для ремонту вантажних транспортних засобів .

Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивачем надано первинні документи, якими оформлені господарські операції по придбанню та перевезенню вантажу по договору купівлі-продажу № ЧМ 05-2014 від 12.05.2015 року, складені належним чином та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, із наданих до матеріалів справи копій первинних документів вбачається можливість встановити факт завантаження товару, ПІБ водія, що отримав вантаж для перевезення, посаду та ПІБ особи, що прийняла вантаж.

Отже, позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції. Таким чином, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним, а також правомірно сформував витрати, зокрема з придбання металопрокату для ремонту транспортних засобів.

Таким чином, відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області- залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 р.- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова