Рішення № 52404968, 09.10.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2015 р.Справа № 916/4250/14

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКО ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА"

про стягнення 86 861,70 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКО ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА" 86 861,70 грн., де 68 115,32 грн. - основного боргу, 8 877,13 грн. - інфляційних витрат, 5 878,45 грн. - 3% річних, 3 990,80 грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2014р. позовну заяву (вх.№4384/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2014р. позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2015р. ухвалу господарського суду Одеської області від 08 грудня 2014 року №916/4250/14 скасовано, а справу №916/4250/14 було передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №109 від 05.02.2015р. справу №916/916/4250/14 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

На підставі повторного автоматичного розподілу, справу №916/4250/14 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області ОСОБА_6

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2015р. справу №916/4250/14 було прийнято суддею ОСОБА_6 до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2015р. у справі №916/4250/14 було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз та на розгляд якої було поставлено питання: Чи виконані підписи керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКО ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА" ОСОБА_5 у рядках „Затверджую" та „Від Замовника" на актах здачі-приймання робіт №ОУ-111; ОУ-111/1; ОУ-117; ОУ-117/1; ОУ-118; ОУ-118/1; ОУ-121; ОУ-121/1; ОУ-125; ОУ-125/1; ОУ-126; ОУ-126/1; ОУ-127; ОУ-127/1; ОУ-129; ОУ-129/1; ОУ-130; ОУ-131/1; ОУ-113; ОУ/128, які були складені відповідно до умов договору на експедиторські - транспортні послуги №1 від 30.05.2011р., або підписи виконані іншою особою?

З підстав призначення судової експертизи провадження у справі №916/4250/14, було зупинено.

06.08.2015р. на адресу господарського суду Одеської області надійшло повідомлення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (вх.№20040/15), про неможливість надання висновку №2113/02 від 05.08.2015р. за наявними матеріалами, у зв'язку з чим провадження у справі №916/4250/14 було поновлено.

З підстав закінчення повноважень судді господарського суду Одеської області ОСОБА_6, розпорядженням керівника апарату суду №1195 призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №916/4250/14.

На підставі повторного автоматичного розподілу справи №916/4250/14, зазначену справу було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.08.2015р. справу №916/4250/14 суддею Цісельським О.В. було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, подав до суду відзив на позов (вх.№32232/14 від 08.12.2014р.).

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

30 травня 2011р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКО ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА" (Замовник) було укладено договір про надання експедиційних/транспортних послуг №1, згідно умов п.2.1., 2.1.1. якого з врахуванням умов, обумовлених цим Договором, Виконавець зобов'язується надавати Замовнику на не ексклюзивній основі наступні послуги щодо товарів:

Комплекс послуг транспортної експедиції товарів автомобільним транспортом (послуги безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експертного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, узгоджені умовами перевезень, підбір перевезень, оформлення комплекту документів та надання інших послуг за необхідності).

Відповідно до п.7.2. Договору Замовник сплачує рахунки протягом 21 банківського дня з дати рахунку-фактури Виконавця, за умови підписання обома сторонами двостороннього акту здачі-прийняття робіт (надалі Акт), що підтверджує закінчення виконання відповідних послуг. Оплата здійснюється банківським перерахунком на рахунок Виконавця, зазначений в Договорі. В рахунку-фактурі має бути вказана дата (яка не має бути раніше дати виконання послуг), дата та номер цього Договору, опис виконаних послуг, період надання послуг, вартість послуг, та загальна сума, що підлягає сплаті.

Цей Договір вступає в силу з 10 червня 2010 року та, з врахуванням інших положень даного розділу, будуть зберігати силу до 31 грудня 2010 року. Після цього даний Договір буде автоматично поновлюватися на наступні періоди протягом 6 місяців кожний, якщо тільки жодна із сторін не припинить цей Договір, направивши іншій стороні письмове повідомлення про припинення як мінімум за один (1) місяць до закінчення будь-якого строку дії та періоду продовження.

На виконання умов вищенаведеного договору позивачем відповідачу були надані послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів за міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №№0194743-0194744, 063412, 0199862, 022715, 052379, 874435, 052378, 880439, 880440, 317904, 022726 на загальну суму 68 115,32 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття послуг:

- №ОУ-111 від 31.10.2011р. на суму 6 500,00 грн.;

- №ОУ-ІІІ/І від 31.10.2011р. на суму 1 180,60 грн.;

- №ОУ-117 від 31.10.2011р. на суму 6 500,00 грн.;

- №ОУ-117/1 від 31.10.2011р. на суму 1 180,60 грн.;

- №ОУ-118 від 31.10.2011р. на суму 6 500,00 грн.;

- №ОУ-118/1 від 31.10.2011р. на суму 1 180,60 грн.;

- №ОУ-121 від 01.11.201р. на суму 6 300,00 грн.;

- №ОУ-121/1 від 01.11.2011р. на суму 1 294,92 грн.;

- №ОУ-125 від 14.11.2011р. на суму 6 300,00 грн.;

- №ОУ-125/1 від 14.11.2011р. на суму 1 071,20 грн.;

- №ОУ-126 від 14.11.2011р. на суму 6 300,00 грн.;

- №ОУ-126/1 від 14.11.2011р. на суму 1 071,20 грн.;

- №ОУ-127 від 22.11.2011р. на суму 7 700,00 грн.;

- №ОУ-127/1 від 22.11.2011р. на суму 603,20 грн.;

- №ОУ-129 від 28.11.2011р. на суму 6 300,00 грн.;

- №ОУ-129/1 від 28.11.2011р. на суму 887,60 грн.;

- №ОУ-130 від 30.11.2011р. на суму 6 300,00 грн.;

- №ОУ-130/1 від 30.11.2011р. на суму 945,40 грн.

Проте, відповідачем вартість отриманих послуг залишена без оплати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 68 115,32 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання експедиційних/транспортних послуг №1 в частині здійснення оплати вартості отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг в сумі 68 115,32 грн. не виконані, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 68 115,32 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 68 115,32 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 878,45 грн. - трьох відсотків річних, 8 877,13 грн. - інфляційних витрат та 3 990,80 грн. - штрафу.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних, суд встановив, що він містить помилки, у зв'язку з чим судом було самостійно розрахована суму 3% річних наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів6500.0022.12.2011 - 06.10.201410203 %544.931180.6022.12.2011 - 06.10.201410203 %98.986500.0022.12.2011 - 06.10.201410203 %544.931180.6022.12.2011 - 06.10.201410203 %98.986500.0022.12.2011 - 06.10.201410203 %544.931180.6022.12.2011 - 06.10.201410203 %98.986300.0022.12.2011 - 06.10.201410203 %528.161294.9222.12.2011 - 06.10.201410203 %108.566300.0022.12.2011 - 06.10.201410203 %528.161071.2022.12.2011 - 06.10.201410203 %89.806300.0022.12.2011 - 06.10.201410203 %528.161071.2022.12.2011 - 06.10.201410203 %89.807700.0022.12.2011 - 06.10.201410203 %645.53603.2022.12.2011 - 06.10.201410203 %50.576300.0022.12.2011 - 06.10.201410203 %528.16887.6022.12.2011 - 06.10.201410203 %74.416300.0022.12.2011 - 06.10.201410203 %528.16945.4022.12.2011 - 06.10.201410203 %79.26Отже, за самостійним розрахунком суду, загальна сума 3% річних складає 5 710,46 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 5 710,46 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 167,99 грн. - суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат, суд зазначає наступне:

Втрати від інфляції є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, судом встановлено, що він містить помилки, у зв'язку з чим, судом було самостійно розраховано інфляційні витрати позивача наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції22.12.2011 - 06.10.20146500.001.1651074.047574.0422.12.2011 - 06.10.20141180.601.165195.081375.6822.12.2011 - 06.10.20146500.001.1651074.047574.0422.12.2011 - 06.10.20141180.601.165195.081375.6822.12.2011 - 06.10.20146500.001.1651074.047574.0422.12.2011 - 06.10.20141180.601.165195.081375.6822.12.2011 - 06.10.20146300.001.1651041.007341.0022.12.2011 - 06.10.20141294.921.165213.971508.8922.12.2011 - 06.10.20146300.001.1651041.007341.0022.12.2011 - 06.10.20141071.201.165177.001248.2022.12.2011 - 06.10.20146300.001.1651041.007341.0022.12.2011 - 06.10.20141071.201.165177.001248.2022.12.2011 - 06.10.20147700.001.1651272.338972.3322.12.2011 - 06.10.2014603.201.16599.67702.8722.12.2011 - 06.10.20146300.001.1651041.007341.0022.12.2011 - 06.10.2014887.601.165146.661034.2622.12.2011 - 06.10.20146300.001.1651041.007341.0022.12.2011 - 06.10.2014945.401.165156.221101.62Отже, за самостійним розрахунком суду інфляційні витрати складають 11 255,21 грн., але з врахуванням того, що позивачем інфляційні витрати заявлені до стягнення з відповідача в меншому розмірі, в сумі 8 877,13 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні витрати в розмірі 8 877,13 грн.

Щодо заявлених позовних вимог позивача про стягнення 3 990,80 грн., суд зазначає наступне:

Пунктом 11.5. Договору визначено, що у разі простою транспортного засобу та/або контейнеру при завантажені більш 36 годин/ при відвантажені більш 48 годин з вини Замовника, Виконавець має право вимагати від Замовника сплати штрафу із розрахунку 1 000 (тисяча) грн. на добу.

Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що його зроблено належним чином, у зв'язку з чим підлягає стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф в розмірі 3 990,80 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у зв'язку з чим, стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКО ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА" на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 68 115,32 грн., сума 3% річних в розмірі 5 710,46 грн., сума інфляційних витрат в розмірі 8 877,13 грн., сума штрафу в розмірі 3 990,80 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на оплату судового збору, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

З врахуванням наведеного, з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 823,34 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на адвокатські послуги, суд вказує наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування понесення ним витрат позивач посилається на укладений 06.10.2014 року між позивачем (замовником) та адвокатом Кашуба Миколою Олексійовичем (виконавцем) договір про надання правової допомоги

Відповідно до п.6.3. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

При цьому, згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Так, позивачем подана до матеріалів справи квитанцію №049562 від 06.10.2014р. про сплату 7 000,00 грн. вартості адвокатських послуг.

З врахуванням наведеного, з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті адвокатських послуг в сумі 6 986,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКО ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА" (68026, м. Одеса, узвіз Польський, 11, офіс 16, код ЄДРЮОФОП 37168768) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14026, АДРЕСА_1, код ідентифікаційний код НОМЕР_1) 68 115 (шістдесят вісім тисяч сто п'ятнадцять) грн. 32 коп. - основного боргу, 8 877 (вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 13 коп. - інфляційних витрат, 5 710 (п'ять тисяч сімсот десять) грн. 46 коп. - 3% річних, 3 990 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 80 коп. - штрафу, 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 34 коп. - судового збору, 6 986 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. - витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський