Рішення № 5237856, 26.05.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 травня 2009 р. Справа 7/71-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Кампус Коттон клаб", м. Київ.

до: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с. Куна, Гайсинський район, Вінницька область.

про стягнення 18278,83 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

позивача : Сулімов А.В. - довіреність № 02/09 від 26.01.2009 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшов позов про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Кампус Коттон клаб" 18278,83 грн. у тому рахунку 14928,85 грн. боргу, 1086,48 грн. пені та 2263,50 грн. 50 % річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 01.02.2007 року № 6/07-КП/Вн в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою від 31.03.2009 року порушено провадження у справі № 7/71-09 та призначено до розгляду на 28.04.2009 року.

Відповідач в судове засідання 28.04.2009 року не з'явився та не виконав вимог ухвали від 31.03.2009 року щодо надання доказів. При цьому суд констатує, що про час та місце судового засідання відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням № 149289.

Заслухавши пояснення представника позивача щодо обставин справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи в зв'язку з потребою витребувати від сторін нові докази. Вказане пояснюється тим, що із наданого позивачем акту звірки вбачається, що станом на момент укладення договору між сторонами (01.02.2007 року) у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в розмірі 34404,07 грн.. Слід зауважити, що в підтвердження розміру вказаної заборгованості суду позивачем не надано підтверджуючих документів, так як і документів, які б підтверджували факт поставки товару відповідачу за весь період дії договору купівлі-продажу від 01.02.2007 року № 6/07-КП/Вн. З огляду на це розгляд справи було відкладено до 26.05.2009 року.

Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалами суду від 31.03.2009 року та від 28.04.2009 року.

Слід зауважити, що ухвалу від 28.04.2009 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (АДРЕСА_1). Разом з тим згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 336437 серія АГ місцем проживання ФОП ОСОБА_2 є наступна адреса: АДРЕСА_1, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилались процесуальні документи відповідачу.

При черговій неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 31.03.2009 року про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 28.04.2009 року, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.02.2007 року між ТОВ Торговий дім "Кампус Коттон Клаб" (Продавець) та ПП ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 6/07-КП/Вн від 01.02.2007 року.

Згідно з п. 1.1 даного договору Продавець зобов'язується на протязі дії цього договору передати Покупцю товари окремими партіями за цінами в асортименті та кількості, що погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємними частиною договору, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим Договором.

В п. 1.2 Договору сторони встановили, що ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент передачі партії товару.

Разом з тим судом встановлено, що господарські відносини між сторонами виникли ще у першій половині 2005 року на підставі договору купівлі продажу № 40/05-КП/Вн.

На підтвердження даних відносин суду надано видаткові накладні за період з 25.05.2005 року до 31.10.2008 року згідно з якими позивачем поставлявся товар відповідачу та довідки про рух коштів по взаєморозрахунках в підтвердження проведення оплати товару відповідачем (від 23.04.2009 року № 20/12-21/2015, від 24.04.2009 року № 5468).

Також судом встановлено, що виконуючи вимоги ухвали суду від 22.05.2009 року позивач направив до відповідача повноважного представника для складання акту звірки взаєморозрахунків за результатами чого було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 20.05.209 року з якого вбачається що борг відповідача перед позивачем складає 14928,85 грн..

Крім того суду надано заяву позивача № 10 від 20.05.2009 року в якій відповідач борг перед позивачем у розмірі 14928,85 грн. визнає. Крім того, у заяві про визнання боргу відповідач підтверджує, що на момент укладення договору купівлі-продажу № 6/07-КП/ВН від 01.02.2007 року його заборгованість перед позивачем за договором № 40/05-КП/Вн від 25.05.2005 року складала 34404,07 грн..

Таким чином суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення боргу у розмірі 14928,85 грн. виходячи з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.3.2. договору сторони узгодили, що оплата поставленого товару проводиться відповідачам у строк вказаний у видаткових накладних.

Крім того, 13.01.2009 року позивач надіслав на адресу відповідача досудове попередження в якому про сплату боргу.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 14928,85 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, актом звірки взаємних розрахунків та визнаються відповідачем, суд вважає суму боргу в розмірі 14928,85 грн. доведеною позивачем.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 1086,48 грн. пені та 2263,50 грн. штрафу в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 5.2 Договору сторони встановили, що у випадку затримки оплати товару Покупець за вимогою Продавця сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення. Крім того, в 5.4 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення покупцем оплати товару на протязі більше ніж 14 днів продавець має право додатково стягнути з покупця 50 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Таким чином вимога позивача про стягнення пені та 50 % річних є правомірною, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного Договору.

Крім того суд враховує, що нарахування пені проведено в межах строку позовної давності встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України.

При цьому судом здійснено перевірку розрахунку 1086,48 грн. пені та 2263,50 грн. 50 % річних за результатами чого встановлено помилковість в їх нарахуванні з урахуванням наступного.

Так позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1086,48 грн., яка обрахована за періоди з 12.11.2008 року по 18.03.2009 року. При цьому судом встановлено, що позивачем допущено помилку при обрахунку пені у всіх періодах, оскільки останній не врахував того, що в 2008 році 366 днів, а не 365, як вказано у розрахунку. Провівши перерахунок пені із врахуванням допущеної позивачем помилки в межах заявлених періодів та сум простроченої заборгованості судом отримано 1085,51 грн. пені.

Аналогічну помилку виявлено і в обрахунку суми 50 % річних. Провівши перерахунок судом отримано 2261,51 грн. 50 % річних.

Як вбачається із викладеного, судом при перевірці розрахунків було встановлено неправильність обрахунку позивачем пені та 50 % річних, що привело до збільшення розміру позовних вимог у порівнянні із сумами, які отримав суд в результаті проведеного перерахунку, а тому в стягненні 0,97 грн. пені, 1,99 грн. 50 % річних слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 31.03.2009 року та від 28.04.2009 року відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, та штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в стягненні 0,97 грн. пені та 6,99 грн. 50 % річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 26.05.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.ч.1, 2 ст.530, ч.1 ст. 546, ст.549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст., 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1, р/р - НОМЕР_2 в Вінницькій філії КБ "Приватбанк", МФО - 302689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кампус Коттон клаб", вул. Димитрова, 6, м. Київ, 03150 - (інформація про реквізити - р/р - 260033017459 в Головному операційному управлінні Промінвестбанку в м.Київ, МФО-300012, ідентифікаційний код - 23721570) - 14928 грн. 85 коп. боргу, 2261 грн. 51 коп. 50 % річних, 1085 грн. 51 коп. пені, 182 грн. 75 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 117 грн. 98 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 00 грн. 97 коп. пені та 01 грн. 99 коп. 50 % річних відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 червня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Димитрова, 6, м. Київ, 03150.

3 - відповідачу - АДРЕСА_1.