Рішення № 52348406, 15.10.2015, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/844/15-ц

Провадження № 2/685/225/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Бурлак Г.І.

при секретарі Перепелиці С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Теофіполі

справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи його тим, що 1 квітня 2015 року надав відповідачу у позику 131085,78 Євро, що за курсом НБУ становить 3205047,32 грн на строк 1 місяць з моменту реальної передачі грошей. Станом на час звернення до суду з позовом відповідач свої зобовязання по поверненню коштів не виконав. Позивач просить стягнути з відповідача 3205047,32 грн в примусовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що згідно договору безвідсоткової позики від 1 квітня 2015 року позивач зобовязаний був надати у позику відповідачу 131 085,78 Євро строком на 1 місяць з моменту передачі коштів. Оскільки у позивача такої суми в іноземній валюті не було, то 1 квітня 2015 року позивач надав відповідачу в позику еквівалентну суму, що становить 3205047,32 грн. Факт передачі коштів підтверджується розпискою відповідача. В супереч вимогам договору, відповідач обовязку по поверненню коштів не виконав, тому просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 3205047,32 грн.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що він працював у ТОВ Торговельно-будівельний дім «ОЛДІ» менеджером з питань регіонального розвитку, засновником якого є позивач. В квітні 2015 року його викликали в м.Київ в головний офіс та пояснили, що у звязку із економічною ситуацією в країні і з метою забезпечення фінансової безпеки підприємства, він повинен написати розписку про те, що позичив гроші. Для того, щоб не втратити роботу, він підписав договір позики та написав розписку про отримання позики, однак в дійсності він грошей не позичав, коштів йому ніхто не давав. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що вважає позовні вимоги безпідставними, так як договір позики та розписка, яким позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, є неналежними доказами, оскільки як в договорі, так і в розписці сума позики не вказана прописом, крім того, сума позики не визначена, оскільки цифри виділені комами. Також, в супереч вимог п.4.2. Договору, позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача з вимогою повернути кошти. Просить суд врахувати і те, що відповідач у позику від позивача коштів не отримував, а спілкувався з підлеглими позивача щодо виконання трудових відносин та міри відповідальності, передбаченої трудовим законодавством. Про тре, що у позивача не має претензій до відповідача свідчить і те, що він частково розрахувався з відповідачем при звільнені того з роботи за власним бажанням. У звязку з безпідставністю позовних вимог просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно ст.525,526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ст 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходу громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, що посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір позики - це один з видів зобовязань, спрямованих на передачу майна. Враховуючи, що договір - це взаємна угода сторін, тому в ньому містяться окремі положення, умови, визначаються права та обовязки сторін. Сукупність вищезгаданих, погоджених сторонами умов і становить зміст договору.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до умов договору позики від 1 квітня 2015 року, позивач зобовязаний надати відповідачу безвідсоткову грошову позику у сумі 131 085 Євро 78 центів строком на 1 місяць з моменту реальної передачі всієї грошової суми. Факт одержання грошей підтверджується розпискою від 1 квітня 2015 року. В судовому засіданні сторони визнали, що і договір і розписку відповідач підписував власноручно, представник позивача вказав, що кошти відповідач отримав в національній валюті України.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що як договір позики, так і розписка про отримання позики є неналежним доказом, так як сума позики не вказана прописом, що суперечить Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, так як зазначена інструкція встановлює обовязкові реквізити для касових документів, а розписка та договір позики не є такими. Також суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що позивачем не дотримано вимог п.4.2. Договору позики щодо проведення переговорів у випадку невиконання умов договору, оскільки відповідно до ст.55 Конституції України ( яка є нормою прямої дії), права і свободи громадянина захищаються судом, тобто кожен громадянин має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів, при цьому досудове врегулювання спору за договором позики чинним законодавством не передбачене.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлений ст.61 цього Кодексу.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували докази позивача стосовно надання ним у позику коштів відповідачу, тому суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3205047,32 грн

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 525,526,530, 599, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України, районний суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3205047,32 ( три мільйони двісті пять тисяч 47 грн 32 коп) заборгованості за договором позики від 01.04.2015 року та 3654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири грн) судового збору.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення до апеляційного суду Хмельницької області через районний суд.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.