Ухвала суду № 52343249, 12.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6376/15

Головуючий у першій інстанції Гудіна Н.І.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Бабія А.П.

при секретарі - Железнову В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15.06.2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про вселення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням, виділеним у користування та приміщеннями, які залишено у загальному користуванні,-

встановила:

ОСОБА_4 звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 2-5), в якому просив: вселити його у квартиру АДРЕСА_1, а саме у житлову кімнату площею 17,1 кв. м.; зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати йому користуватися житловою кімнатою площею 17,1 кв. м. у квартирі АДРЕСА_1, а також не перешкоджати йому у загальному користуванні кухнею, ванною кімнатою, коридором, туалетом та коморою у зазначеній квартирі.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що він за договором дарування від 22 липня 2010 року отримав від ОСОБА_5 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1, яка складається із трьох житлових кімнат загальною площею 65,9 кв. м., житловою - 38,7 кв. м. Договір дарування був укладений нотаріально та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Єсіною Л.М. (реєстровий номер 1867). Відповідно до вимог чинного на той час законодавства договір був зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 05 серпня 2010 року.

Власником іншої 1/2 (однієї другої) частини вказаної квартири є відповідач; разом з ним мешкає його дружина.

Згідно до технічного паспорту, квартира складається з трьох житлових кімнат: приміщення 3 - 17,1 кв. м.; приміщення 4 - 9,1 кв. м.; приміщення 8 - 12,5 кв. м., а також інших приміщень. Він мешкає зараз та мешкав на час укладання договору дарування нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2.

На сьогодні він має намір користуватися належною йому 1/2 часткою трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

Однак, особисті речі відповідача та його дружини, їхні меблі, побутове приладдя знаходяться в усіх житлових кімнатах квартири, він не може вселитися у квартиру, у нього відсутні ключі від вхідних дверей; з боку відповідача йому чиняться незаконні перешкоди у користуванні власністю.

Порядок користування житловими приміщеннями був визначений рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 05 листопада 2014 року по цивільній справі № 523/14870/13-ц.

Апеляційна скарга відповідача на зазначене рішення була відхилена апеляційним судом Одеської області ухвалою від 29 січня 2015 року по вказаній справі.

Йому (позивачу) було виділено у користування житлову кімнату площею 17,1 кв. м., а відповідачу - кімнати площею 9,1 кв. м. та площею 12,5 кв. м.

Кухню, ванну кімнату, коридор, туалет та комору - залишено у загальному користуванні.

Тобто, виділена йому житлова кімната за площею менша за дві кімнати, виділені відповідачу, хоча їх ідеальні частки є рівними - по 1/2 у кожного.

Під час розгляду справи відповідачем був заявлений зустрічний позов, яким він просив визнати договір дарування 1/2 частки квартири недійсним. У задоволені зустрічного позову було відмовлено.

Він неодноразово пропонував не перешкоджати йому у користуванні належною часткою квартири. Після ухвалення судового рішення, визначення порядку користування квартирою, відповідач не надав йому ключі від вхідних дверей, тому він не може вселитися.

Загальний стан квартири, стан виділеної йому у користування кімнати площею 17,1 кв. м., йому невідомі. Він не має доступу до квартири.

Оскільки, відповідач позбавляє його права користуватись виділеною кімнатою та іншими приміщеннями, які залишені у загальному користуванні, він не має можливості у позасудовому порядку усунути перешкоди в користуванні власністю, то вважає за необхідне просити суд вселити його у житлову кімнату площею 17,1 кв. м. та зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди у користуванні житловою кімнатою площею 17,1 кв. м. та іншими приміщеннями, які залишені у загальному користуванні.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, позивач підтримав свої вимоги. Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач з моменту отримання у власність 1/2 квартири навіть після судових рішень жодного разу не приходив в кв. АДРЕСА_1 та не вчиняв жодних дій щодо належного утримання свого майна. Відповідач вважав, що відсутні докази його незгоди та незаконної перешкоди позивачу в користуванні його власністю, що позивач не може довести суду, що порушено його цивільне право, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15.06.2015 року позов ОСОБА_4 задоволено. Вселено ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_4 у користуванні житловою кімнатою площею 17,1 кв. м. у квартирі АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_4 користуватися приміщеннями загального користування: кухнею, ванною кімнатою, коридором, туалетом та коморою у квартирі АДРЕСА_1.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15.06.2015 року, в якій просить скасувати рішення суду від 15.06.2015 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, стягнути з ОСОБА_4 на його користь витрати по сплаті судового збору, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно та неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження матеріалів справи, а також порушення норм процесуального права.

Позивачем рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили, крім відповідача ОСОБА_3

Від відповідача ОСОБА_3 на адресу суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому процесі. Проте, судова колегія вважає, що відсутні підстави для перенесення та відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представника ОСОБА_3 з підстав вказаних в клопотанні, оскільки від самого представника ОСОБА_3, як передбачено ч. 1 ст. 305 ЦПК України, клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі, на адресу суду не надходило, а з копії ухвали, доданої до клопотання, вбачається, що на 12.10.2015 року по справі, в якій, як зазначає ОСОБА_3, приймає участь його представник, призначено лише підготовче судове засідання. Тому враховуючи розумність строків розгляду апеляційних скарг, передбачених процесуальним законодавством та те, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України), а те, що представник ОСОБА_3 повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи свідчить і, зокрема надання ним своєму довірителю копії ухвали про зайнятість його в іншому судовому процесі та листа про виклик до суду, які додані ОСОБА_3 до клопотання, судова колегія вирішила продовжувати розгляд справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що за договором дарування від 22 липня 2010 року ОСОБА_5 передала безоплатно у власність, а позивач прийняв у власність 1/2 частину квартири під АДРЕСА_1 (а. с. 6).

Право власності на вказану частку квартири зареєстровано за позивачем КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 05.08.2010 року (а. с. 7-9).

Згідно рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 05 листопада 2014 року по справі № 523/14870/13-ц встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1. При цьому, позивачу виділено в користування житлову кімнату площею 17 кв. м., відповідачу - житлову кімнату площею 9,1 кв. м. та житлову кімнату площею 12,5 кв. м. Кухня, ванна кімната, коридор, туалет, комора залишені в загальному користуванні сторін. Вказане рішення ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 січня 2015 року залишено без змін.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України ст. ст. 317, 321, ч. 1 ст. 356, ст. 383, ч. 1 ст. 391 ЦК України, ст. 155 ЖК України, суд першої інстанції вважав, що позивачем правомірно заявлені вимоги щодо вселення в кв. АДРЕСА_1 та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням, виділеним рішенням суду, та приміщеннями залишеними у загальному користуванні, а тому задовольнив позовні вимоги позивача.

Судова колегія, вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, задовольнивши позов ОСОБА_4

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам матеріального і процесуального права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Оскільки, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦПК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України).

Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (ч. 1 ст. 361 ЦК України).

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч. 1 ст. 383 ЦК України).

Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди (ст. 150 ЖК України).

Жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою ст. 155 ЖК України).

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником 1/2 частки спірної квартири (а. с. 6-7) та зі сторони відповідача йому чиняться перешкоди у здійсненні свого права власності, що підтверджується, зокрема рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05.11.2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування спірною квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування 1/2 частини спірної квартири позивачеві ОСОБА_4 недійсним (а. с. 30-33, 34-35), яким встановлено, що між сторонами по справі виникають суперечки з приводу користування їх власністю (спірною квартирою), що не підлягає доведенню (ч. 3 ст. 61 ЦПК України) та встановлено порядок користування спірною квартирою сторонами, що також підтверджується і продовженням вирішення між сторонами спору в апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача. В зв'язку з цим судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, що позивач не довів перешкоджання йому відповідачем в користуванні його власністю.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Таким чином, враховуючи вище наведене та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно відхилити, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15.06.2015 року залишити без змін.

В зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, то відповідно до ст. 88 ЦПК України відсутні і підстави для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 і витрат по сплаті судового збору, про що ставиться питання в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15.06.2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про вселення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням, виділеним у користування та приміщеннями, які залишено у загальному користуванні - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

А.П. Бабій