Рішення № 52343157, 15.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5514/15

Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача банківських послуг та стягнення збитків, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Нестеренка Дмитра Геннадійовича на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 квітня 2015 року,

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначив, що 02.11.2012 року ним було укладено з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення № 9 філії «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_5 договір № 5939/1-12 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» в національній валюті на строк з 02.11.2012 року по 07.11.2013 року. В дату укладення цього договору позивачем внесено в касу відповідача 87 000 грн. Крім того, згідно умов даного договору, з 07.11.2013 року сума депозиту повинна була збільшитися до 106 000 грн. на строк до 07.05.2014 року.

24.12.2014 року та 26.12.2014 року ОСОБА_3 звернувся до філії «Одеське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» з заявами про видачу грошових коштів та процентів, визначених умовами договору.

Проте, 22.01.2015 року отримав відповідь про відмову у видачі банківського вкладу та відсотків на нього, оскільки відносно посадових осіб банку порушено кримінальну справу, тому питання щодо виплати банківського вкладу буде вирішено за наслідками розслідування кримінальної справи.

На підставі наведеного, позивач просив стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на свою користь 87 000 грн. матеріальної шкоди та 25 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 квітня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 було задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 87 000 гривень, моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Нестеренко Д.Г.

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судове засідання повторно не з'явився. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що письмова форма договору, укладеного між банком та ОСОБА_3 була дотримана, а внесення коштів підтверджується укладеним між ОСОБА_3 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення № 9 філії «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_5 договором № 5939/1-12 від 02.11.2012 року, який містить підписи та печатки сторін. Відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншим нормативним актам у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Проте, погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.

Установлено, матеріалами справи підтверджено, що 02.11.2012 року між ОСОБА_3 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення № 9 філії «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_5 було укладено договір № 5939/1-12 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» в національній валюті, відповідно до умов якого клієнт вносить, а банк приймає грошові кошти у сумі 87 000 грн на строк з 02.11.2012 року по 07.11.2013 року, з 07.11.2013 року у сумі 106 000,00 грн, по згоді сторін термін договору продовжено на 180 днів, строк договору 07.11.2013 року по 07.05.2014 року. (а.с.5)

24.12.2014 року та 26.12.2014 року ОСОБА_3 звернувся до філії «Одеське РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» з заявами про видачу грошових коштів (87 000 грн.) та процентів, визначених умовами договору № 5939/1-12 від 02.11.2012 року, на що 22.01.2015 року отримав відповідь про відмову у видачі банківського вкладу та відсотків на нього, оскільки відносно посадових осіб банку порушено кримінальну справу, тому питання щодо виплати банківського вкладу буде вирішено за наслідками розслідування кримінальної справи. (а.с.13)

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516 (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 2 гл. 2 розд. ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 року № 337 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 року за № 768/8089, яка була чинною на момент укладення договору банківського вкладу - 02.11.2012 року, приймання готівки національної валюти від клієнтів здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказу без відкриття рахунку; за рахунками на сплату платежів - від фізичних осіб на користь юридичних осіб; за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів банку за внутрішньобанківськими операціями; за документами, установленими відповідною платіжною системою: від фізичних і юридичних осіб - для відправлення переказу та виплати його отримувачу готівкою в національній валюті.

Пунктом 8 гл. 2 розд. ІІІ зазначеної Інструкції передбачено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Аналогічні вимоги передбачені і п. 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками України, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01.06.2011 року, відповідно до якого банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примирник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення) який здійснив операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції, а також підпис працівника банку (філії, відділення) який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. Форма прибуткового касового ордера, яка складається з двох частин «Заяви на переказ готівки» (залишається в касі банку) та «Квитанція» (видається на руки клієнту) наведена в додатку № 8 до Інструкції про проведення касових операцій банками України.

Проте, позивачем не надано та матеріали справи не містять жодних платіжних документів, які б підтверджували внесення позивачем до банку вказаних грошових коштів за укладеним ним договором, а тому підстав для їх виплати та для нарахування відсотків на вказану суму немає, відповідно й відсутні правові підстави для задоволення позову.

Крім того, посилання позивача на ст. 1172 ЦК України, як на підставу задоволення позову є передчасними.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В якості доказу заподіяння матеріальної шкоди позивач зазначив на те, що слідчим СУ ГУМВС України в Одеській області Горобець А.М. 28.03.2014 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_5, яке полягає в тому, що ОСОБА_5, працюючи начальником відділення № 9 Філії «Одеське регіональне управління» AT «Банк «Фінанси та Кредит», будучи наділеною організаційно-розпорядчими функціями, діючи від імені ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, знаходячись в приміщенні кабінету начальника відділення № 9 за адресою вул. Кірова, 23 м. Б. Дністровський, підписала з гр. ОСОБА_3 договір № 5939/1-12 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К «Пенсійний», датований 02.11.2012 року на загальну суму 87000 грн., який навмисно з метою заволодіння коштами гр. ОСОБА_3 в електронній автоматизованій банківській системі (АБС) SR-bank не зареєструвала, кошти в сумі 87000 грн., одержані від ОСОБА_3 через касу відділення 9 не оприбуткувала, квитанції про отримання коштів ОСОБА_3 не видала, в зв'язку із чим підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у п. 2, 5 постанови, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи; при розгляді справ про відшкодування шкоди юридичною особою за свого працівника суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав відшкодування шкоди, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Згідно ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вимоги ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди на підставі ст. 1172 ЦК України також не підлягають задоволенню, оскільки у встановленому законом порядку не доведено вину ОСОБА_5 у вчиненому відносно ОСОБА_3 злочину під час виконання нею службових обов'язків.

Також, як на підставу задоволення позову, суд першої інстанції посилався на те, що відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншим нормативним актам у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

При цьому суд зробив висновок, що відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Такі висновки суд першої інстанції обґрунтував правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 року по справі № 6-17цс12.

Проте, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що по вказаній справі надходження коштів було підтверджено прибутковими валютними ордерами від 01.11.2008 року, які відповідають п. 8 гл. 2 розд. III Інструкції про касові операції в банках України, мають усі необхідні реквізити та підписані від імені банку.

В той же час, позивачем не було надано належних та допустимих доказів надходження коштів до банківської установи та/або передачі коштів колишньому начальнику відділення № 9 ОСОБА_5, зокрема за договором № 5939/1-12 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» від 02.11.2012 року.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на вказані положення закону уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає до застосування та не дав їм належної оцінки.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи встановлене, рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Нестеренка Дмитра Геннадійовича задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача банківських послуг та стягнення збитків відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

Н.В.Ісаєва

О.С.Комлева