Ухвала суду № 52342192, 16.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/772/15-к 09.10.2015 16.10.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 11-кп/784/730/15 Головуючий у 1-й інстанції:

Категорія: ч.2 ст.286 КК України Ітрін М.В.

Доповідач апеляційного суду:

Хомік І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого: Хоміка І.М.

суддів: Губи О.О., Міняйло М.П.

за участю секретаря: Георгіци Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 03.08.2015 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Піщанка, Піщанського району, Вінницької області, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого;

- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор: Ціома В.В.

обвинувачений: ОСОБА_6

захисники: ОСОБА_7, ОСОБА_5

потерпілого: ОСОБА_3

представник потерпілого: ОСОБА_8

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі захисник потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити та призначити ОСОБА_6 більш суворе покарання.

В своїх апеляційних скаргах захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, просять вирок суду скасувати та постановити виправдувальний вирок відносно ОСОБА_6, а провадження закрити за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Короткий зміст судового рішення суду 1-ї інстанції:

Згідно вироку суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування завданої моральної шкоди- 31 295 гривень.

З ТОВ Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_3 постановлено стягнути моральну шкоду в сумі 68 705 гривень і матеріальну шкоду в сумі 27 222,34 гривень, загальною сумою - 95 927,34 гривень.

Узагальненні доводи апеляційної скарги:

Не погоджуючись з вироком суду, потерпілий ОСОБА_3 вважає, що він є незаконним через м'якість призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_6, а також через незаконне та необґрунтоване часткове задоволення його позовних вимог. Зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_6 не визнав себе винним, не розкаявся, не вжив заходів щодо відшкодування завданих збитків, неодноразово порушував правила дорожнього руху. Також, обвинувачений не усвідомлює тяжкість наслідків своєї протиправної поведінки. Суд безпідставно відмовив в частині задоволення його позовних вимог, оскільки всі витрати підтверджуються документами, які надані суду.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 вказує, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим з підстав неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що суд обмежився мінімальними зусиллями для дослідження доказів та встановлення істини по провадженню. Висновки суду грунтуються на висновках експерта, якому на дослідження надано дані, які не відповідають фактичним обставинам ДТП. На момент проведення слідчого експерименту були відтворені обставини та події ДТП, які зовсім відрізняються від фактичних умов ДТП. Також зазначає, що суд в порушення вимог Закону, ухилився від оцінки дій ОСОБА_9, що вказує на необ'єктивність та упередженість розгляду кримінального провадження. Вказані доводи свідчать про грубе порушення процесуальних норм та принципів судочинства. Крім того апелянт зазначає, що суд порушив норми процесуального права відмовивши у задоволенні клопотання захисника щодо виклику експерта в судове засідання для допиту. В основу вироку судом покладено сумнівні дані, яким суд надав значення повноцінних доказів та достатніх для визнання винуватим ОСОБА_6, але з урахуванням вказаних доводів винність останнього не є доведеною ні слідством, ні судом.

Захисник ОСОБА_5, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, в апеляційній скарзі зазначає, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки в його основу покладено неналежні та недопустимі докази, яким суд не надав належної оцінки, а докази не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді провадження в їх сукупності. Зазначає, що суд першої інстанції при вивчені провадження не прийняв до уваги, що під час досудового розслідування слідчим порушено ряд вимог визначених КПК України, а саме: протокол огляду місця події та схеми до нього містять підпис особи лише на останньому аркуші, ще й без зазначення кому належить цей підпис, також підписи понятих виконанні без зазначення їх прізвищ; під час огляду місця події, слідчим вилучено автомобіль «ЗАЗ 110380», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6, але не з'ясовано, що автомобіль є власністю іншої особи та вилучення транспортного засобу необхідно проводити тільки з дозволу його власника; слідчий перевищуючи службові повноваження, без ухвали слідчого судді та дозволу власника, надав доступ експерту на проведення експертного огляду автомобіля «ЗАЗ 110380»; слідчий експеримент по відтворенню ДТП проводився з ОСОБА_6, який не перебував в якості підозрюваного, а також при слідчому експерименті обстановку події створена слідчим штучно, тобто за тих обставин, яких не існувало під час ДТП.

Апелянт зазначає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам Закону та складений з порушенням норм КПК України. Суд допустив однобічність та неповноту дослідження обставин, формально підійшов до дослідження доказів, щодо провини ОСОБА_6, що призвело до невідповідності визнання ОСОБА_6 винним у вчинені кримінального правопорушення. Крім того, журнал судового засідання не містить даних, які визначені ст.108 КПК України, а саме в журналі не міститься даних про передані суду речі, документи, протоколи слідчих дій і додатки до них, що унеможливлює встановити, які саме докази було досліджено.

Також захисник ОСОБА_5 вважає, що задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки розмір шкоди не є адекватним завданій моральній шкоді. Позовна заява подана на стадії судового розгляду, після оголошення обвинувального акту, що є порушенням строків її подачі. Незважаючи на пропуск строку подачі позовної заяви суд в порушення ч.1 ст.128 КПК України прийняв її до розгляду та в подальшому задовольнив вимоги потерпілого, хоча жодного належного доказу ним не надано в підтвердження завданих збитків. Під час задоволення позовних вимог суд в своєму рішенні зазначив лише негативні зміни в житті ОСОБА_3, без зазначення глибини їх страждань.

Узагальнена позиція інших учасників кримінального провадження:

Потерпілий ОСОБА_3 ,в запереченнях на апеляційні скарги захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зазначає, що доводи апеляційних скарг не є вмотивованими та не ґрунтуються на доказах, які містяться в матеріалах провадження, а саме: не відповідають дійсності твердження апелянта на випадковість появи пішохода на дорожній смузі, а також спростовуються протоколом огляду місця події, слідчими експериментами, показами свідків та обвинуваченого ОСОБА_6 та висновками експерта. Твердження захисника ОСОБА_5 на невідповідність журналу судового засідання вимогам КПК України є обґрунтованими, оскільки судом першої інстанції були оголошені досліджені докази та надана можливість всім учасникам кримінального провадження ознайомитись з журналом та звукозаписом, отримати їх копію та надати зауваження, але від жодного учасника провадження ніяких зауважень не надходило. Також, твердження апелянта, що обвинувальний акт складений з порушеннями кримінально процесуального законодавства є безпідставними, оскільки захисник та обвинувачений мали можливість подати клопотання та зауваження в разі його невідповідності або порушень норм законодавства. Що стосується фактичних обставин та визнання винуватим ОСОБА_6, то вони повністю підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Не відповідають дійсності доводи захисника ОСОБА_5 про несвоєчасне подання позовної заяви, що спростовується відміткою на супровідному листі, відповідно до якої цивільний позов подано до початку попереднього слухання.

Захисник ОСОБА_5 в своїх запереченнях на апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 зазначає, що апеляційна скарга суперечить вимогам законодавства, оскільки ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, без скасування вироку, що не відповідає вимогам закону. Вважає, що апеляційна скарга потерпілого не є прийнятною для розгляду.

Обставини справи, встановлені судом 1-ї інстанції:

Судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2014 року близько 20:40 години ОСОБА_6, на правовій підставі керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ 110380», державний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 50 км/год., з ввімкненим ближнім світлом фар головного освітлення по вул. Леніна в м. Нова Одеса Миколаївської області з боку м. Миколаєва у напрямку м. Вознесенськ Миколаївської області. Наближаючись до перехресті вул. Леніна та Торгової в м. Нова Одеса, ОСОБА_6, в порушення п.п. 2.3 «б» та 12.3 ПДР України, тобто проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об'єктивну можливість завчасно бачити пішохода на шляху свого транспортного засобу, не вжив заходів до зменшення швидкості автомобіля аж до повної зупинки, хоча об'єктивно міг і зобов'язаний був це зробити, здійснив наїзд передньою лівою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_9, яки перетинав проїжджу частину дороги.

Внаслідок цього, пішоходу ОСОБА_9 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у виді поєднаної тупої травми тіла з переломом склепіння та основи черепу, субарахноїдальним крововиливом, забоєм головного мозку, численними переломами ребер, кісток, тазу, пошкодженням внутрішніх органів, які ускладнились травматичним шоком, від яких потерпілий помер в лікарні 23.12.2014 року. Ці суспільно небезпечні наслідки знаходяться у причинному зв'язку з вчиненими порушеннями Правил дорожнього руху України.

Обставини справи встановленні апеляційним судом:

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_3, та його представника захисника ОСОБА_8, які фактично відмовилися від своїх апеляційних вимог, пояснення захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6, які просили задовольнити вимоги їх апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників та потерпілого, та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд приходить до наступних висновків.

Винність обвинуваченого ОСОБА_6 у визнаному судом обвинуваченні підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Зокрема, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього від 22.12.2014 року, згідно даним якого зафіксовано подію ДТП скоєну автомобілем під керуванням обвинуваченого, в результаті якої було збито потерпілого ОСОБА_3 (а.п.53-67).

Відповідно до висновків авто технічної експертизи №2/10 від 18.02.2015 року автомобіль «ЗАЗ 110380» державний номер НОМЕР_1 перед аврією знаходився в працездатному стані, несправностей автомобіля, які могли б виникнути до ДТП та могли вплинути на рух в даних досліджуваних системах та механізмах не виявлено, що дозволяло водію контролювати напрямок руху та дорожню обстановку (а.п.100-102);

Згідно висновкам експерта №4/7 від 25.02.2015 року на автомобілі, яким керував обвинувачений, виявлено слідову інформацію, яка вказує на те, що автомобіль контактував з пішоходом лівою частиною переднього вітрового скла, корпусом лівого дзеркала заднього виду та передньою лівою частиною даху (а.п.108-111);

Під час слідчих експериментів від 12.03.2015 року та 25.03.2015 р., проведеного з участю ОСОБА_6 вбачається, що він добровільно виявив бажання розповісти та показати обставини ДТП, пояснивши, що відтворена обстановка, погодні умови, транспортний засіб, пішохід - статист, будова його тіла та одяг, повністю відповідають обставинам, що були під час ДТП 22.12.2014 року. З показань ОСОБА_6 вбачається, що він рухався на автомобілі «ЗАЗ 110380» в лівому ряду біля загальної розділювальної смуги, по вул. Леніна в м. Нова Одеса в напрямку з м. Миколаєва до м. Вознесенськ, під'їжджаючи до перехрестя вул. Леніна та Торгової бачив чоловіка, який рухався з ліва на право в поперечному напрямку з зустрічної смуги руху на його смугу руху. ОСОБА_6 відреагував екстреним гальмуванням та прийняв в право, але зіткнення йому уникнути не вдалось (а.п.116-120).

Згідно висновкам автотехнічної експертизи, виконаних з урахуванням даних отриманих під час слідчих експериментів з ОСОБА_6, встановлено, що дії водія у вказаній дорожній ситуації невідповідають вимогам п. 12.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_6 виявив пішохода за 5 секунд до наїзду на нього і при цьому відстань автомобіля від пішохода складала 69 метрів, а відтак, з урахуванням швидкості руху автомобіля, водій мав технічну можливість зупинити його до місця наїзду на пішохода ( а.с. 139-142).

Твердження захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що слідчим під час проведення слідчого експерименту не в повній мірі відтворено погодні умови та обставини ДТП спростовуються поясненнями ОСОБА_6, який під час проведення слідчого експерименту від 12.03.2015 року (а.п.116-120) та 25.03.2015 року (а.п.126-129), повідомив, що створені погодні умови, представлений подібний транспортний засіб «ЗАЗ 1103», пішохід статист, волога проїжджа частина, що були при ДТП 22.12.2014 року, повністю відповідають обставинам, які були 22.12.2014 року. Також спростовуються доводи захисника ОСОБА_5, що протокол огляду місця події не відповідає вимогам законодавства, так як не містить прізвищ осіб, які приймали участь, оскільки протокол вказаної слідчої дії містить всі дані осіб, які приймали участь: прізвища ім'я по батькові, адреса проживання, а також їх власні підписи (а.п.53-66).

Що стосується тверджень захисника ОСОБА_5 щодо неправомірного вилученого транспортного засобу, то вони не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах кримінального провадження міститься клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме вилучення легкового автомобіля «ЗАЗ 110380» державний номер НОМЕР_1, від 29.12.2014 року (а.п.78-79), яке ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 31.12.2014 року задоволено та надано дозвіл на тимчасовий доступ, який перебуває у володінні ОСОБА_11 (а.п.80).

Доводи захисника ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, є безпідставними, оскільки судом 1-ї інстанції будь-яких порушень чи то невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України не встановлено і викладенні в ньому дані судом визнано такими, що відповідають вимогам ст.291 КПК України.

Що стосується твердження захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо невідповідності висновків експерта, які , на їх думку,є неналежними та недопустимими доказами, то такі доводи є сумнівними, оскільки експертом проведено дослідження і надано обґрунтовані та об'єктивні висновки викладені у письмовій формі, що повністю відповідає вимогам законодавства, а саме: Закону України «Про судову експертизу» та «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень». Фаховість та професійність експерта, у суду сумнівів не викликають.

Є також безпідставними доводи захисника ОСОБА_5 про можливість отримання потерпілим тілесних ушкоджень до вказаної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки відповідно до висновків судово-медичної експертизи отриманні ним тілесні ушкодження не надавали йому можливості пересуватися. Зокрема, на тілі потерпілого виявлені переломи склепіння та основи черепу, субурахноїдальні крововиливи, забій головного мозку, численні переломи ребер, кісток тазу, пошкодження внутрішніх органів, які ускладнилися травматичним шоком і призвели до смерті.

Визнаючи винним ОСОБА_6 у вчиненому ним злочині, суд першої інстанції в повно, всебічно та обєктивно дослідив всі докази в їх сукупності і надав їм належну правову оцінку та дійшов вірного висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.

Що стосується призначеного судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_6, то воно, призначено йому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, але без достатнього врахування даних щодо особи обвинуваченого, які вказують на його можливість виправлення без ізоляції від суспільства.

ОСОБА_6 вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких, але вчинений з необережності. На час розгляду справи апеляційним судом він суттєво змінив своє ставлення до скоєного, щиро розкаявся та попросив вибачення у потерпілого. Крім цього ОСОБА_6 добровільно відшкодував потерпілому частину спричиненої ним шкоди, про що свідчить особиста розписка потерпілого ОСОБА_3 про отримання ним коштів в сумі 3700грн. від обвинуваченого ОСОБА_6, в зв'язку з чим потерпілий змінив своє ставлення до обвинуваченого і відмовився від своїх апеляційних вимог.

Щире каяття обвинуваченого та часткове відшкодування завданої ним шкоди суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 і які разом з позитивними даними про його особу дають підстави вважати про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, шляхом застосування до нього положень ст. 75 КК України.

Що стосується посилань захисника ОСОБА_5, на не дотримання потерпілим граничної стадії подачі позовної заяви, то вони є голослівними, оскільки він подав цивільний позов своєчасно.

З приводу суми завданих збитків, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3, який втратив батька, переніс нервові переживання і душевні страждання.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 424, 426 532 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, апеляційні скарги захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 3 серпня 2015 року, стосовно ОСОБА_6 - змінити.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 від призначеного судом основного покарання звільнити з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків відповідно до вимог п.п. 2,3 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції і повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В іншій частині вказаний вирок суду залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду буде проголошено 15.10.2015 року о 9 год.

Головуючий:

Судді: