Рішення № 5233952, 18.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.05.09 р. Справа № 28/63

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Торезхліб”, м.Торез

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Торез

Про стягнення 53581 грн. 82 коп.

Представники:

Від? позивача: Нейрановський А.О.

Від відповідача: ОСОБА_2

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Торезхліб”, м.Торез, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Торез, про стягнення 53581 грн. 82 коп., у тому числі: заборгованість в сумі 29848 грн. 40 коп., три відсотки річних в сумі 674 грн. 66 коп., інфляційні витрати в сумі 3223 грн. 63 коп. та пеня в розмірі 19835 грн. 13 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №19 від 31.12.2007р., товарно-транспорті накладні, прибуткові касові ордери, претензію, акт звірки.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 13.04.2009р. порушив провадження у справі № 28/63 та призначив її розгляд на 27.04.2009р.

В судовому засіданні 27.04.2009р. позивач підтримав вимоги викладені у позовній заяві.

Відповідач згідно з відзивом б/н від 27.04.2008р. повідомив суд про те, що він суму основного боргу в розмірі 29848 грн. 40 коп. визнає, але проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат заперечує.

Позивач 18.05.09 р. надав письмові пояснення по суті спору.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Між позивачем, Відкритим акціонерним товариством “Торезхліб”, м.Торез та відповідачем, Приватним підприємцем ОСОБА_2, м. Торез 31.12.2007р. було підписано договір №19 (далі-договір).

Відповідно до умов договору між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) встановлюються господарські звязки по поставці хлібобулочних та кондитерських виробів (далі-продукція). На підставі заявки покупця до постачальника, виходячи із виробничих потужностей, зобовязується виробити, а покупець прийняти заявлену кількість продукції і своєчасно оплатити її вартість (п.2.1 договору).

Згідно до п. 7.1 договору чинний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009р.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що позивачем на адресу відповідача згідно з товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи, була поставлена продукції на загальну суму 388727 грн. 29 коп. Факт поставки продукції підтверджується підписом відповідача.

Відповідач в судовому засіданні підтвердив факт отримання продукції від позивача.

Пункт 5.1. договору зазначає, що розрахунки за відвантажену продукцію провадяться по оптово-відпускним цінам, шляхом передоплати на розрахунковий рахунок постачальника. Ціни можуть змінюватись в звязку зі змінами вартості енергоресурсів і сировини.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що поставка спірної партії продукції була здійснена позивачем всупереч вимогам договору без попередньої оплати.

Проте, відповідно до п.4 ст.538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

До позовної заяви також були додані прибутково касові ордери, наявні в матеріалах справи, які підтверджують часткову сплату відповідачем грошових коштів за поставлений товар.

Відповідно до графіку погашення заборгованості до договору №19 від 31.12.2007р., підписаному сторонами без заперечень, відповідач визнав заборгованість в розмірі 31848 грн. 40 коп. та зобовязався в строк до 09.02.2009р. погасити заборгованість.

Після цього, відповідач 26.02.2009р. відповідно до прибуткового касового ордеру № 15547 та 11.03.2009р. відповідно до прибуткового касового ордеру № 15548 частково сплатив заборгованість на загальну суму 2 000грн. 00 коп.

Позивачем на адресу відповідача 18.03.2009р. була направлена претензія № 71 від 17.03.2009р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 29848грн. 30 коп. Докази направлення претензії відповідачу наявні в матеріалах справи.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 27.04.2009р., підписаним між сторонами, відповідач останній визнав заборгованість перед позивачем в сумі 29848грн.30 коп.

Відповідач у відзиві б/н від 27.04.2009р. визнав позовні вимоги щодо суми основного боргу в повному обсязі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 29848 грн. 40 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 19835 грн. 13 коп. за період з 01.07.2008р. по 31.12.2008р. та з 10.02.2009р. по 01.04.2009р.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязань.

Відповідно до п.5.2 договору № 19 від 31.12.2007р. при відсутності передоплати постачальник має право припинити відпуск продукції, стягуючи при цьому з покупця пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки в безперечному порядку.

Але позивач, згідно до позовної заяви та пояснень в ході судового розгляду, не зважаючи на відсутність передоплати, не припинив відпуск продукції, крім того конкретний строк попередньої плати договором не встановлений. Таким чином, суд прийшов до висновку, що в контексті вищезазначеного пункту в договорі позивач не має право на стягнення з відповідача пені за період з 01.07.2008р. по 31.12.2008р., таким чином суд відмовляє позичальнику в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3591грн. 63 коп.

Відповідно до п. 4 графіка погашення заборгованості від 02.02.2009р. до договору № 19 від 31.12.2007р. у випадку непогашення заборгованості відповідачем перед позивачем до 09.02.2009р. позивач має право вимагати від відповідача штрафні санкції в розмірі 318грн. 50 коп. за кожен день прострочення платежу.

На підставі цього пункту позивач нарахував пеню в розмірі 16243 грн. 50 коп.

Однак, господарський суд вважає, що даний пункт договору не повністю відповідає змісту статей 230-232 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Зокрема, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення виконання грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Водночас, частина 1 вказаної правової норми зазначає, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 Господарського кодексу України.

Суд вважає, що умови пункту п. 4 графіка погашення заборгованості від 02.02.2009р. до договору № 19 від 31.12.2007р. можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто, нарахування штрафних санкцій (пені) повинно здійснюватися з моменту виникнення права вимоги по 01.04.2009р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобовязання.

Суд здійснивши перерахунок пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1019 грн. 65 коп. за період з 10.02.2009р. по 01.04.2009р. (з урахуванням часткових оплат).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.07.2008р. по 01.04.2009 р. в розмірі 674 грн. 66 коп. та інфляційні витрати за період з липня 2008 р. по лютий 2009р. в розмірі 3223 грн. 63 коп.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач повинен був здійснити оплату поставленої продукції в строк до 09.02.2009р., таким чином нарахування 3 % річних та інфляційних витрат повинно здійснюватись з 10.02.2009р.

На підставі зазначеного, суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат частково в розмірі 477 грн. 73 коп. за лютий 2009р.

Також, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 127 грн. 45 коп. за період з 10.02.2009р. по 01.04.2009р. (з урахуванням часткових оплат).

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволених вимог відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 20, 22, 49, 77, 78, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Торезхліб”, м.Торез до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Торез задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, банківські рахунки суду невідомі) на користь Відкритого акціонерного товариства “Торезхліб” (86600, Донецька область, м. Торез, вул. Кірова, 3, ЄДРПОУ 00376053, р/р 26007301460166 в АК ПІБ м. Торез, МФО 334282) заборгованість в сумі 29848 грн. 40коп., пеня в розмірі 1019 грн. 65 коп., 3% річних в сумі 127 грн. 45 коп., інфляційні витрати в сумі 477грн. 73 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 314 грн. 73 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 69 грн. 31 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 18.05.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст рішення підписаний 18.05.2009р.

Суддя Курило Г.Є.