Ухвала суду № 52324538, 16.10.2015, Машівський районний суд Полтавської області

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/695/15-ц

Номер провадження 2/540/191/15

16.10.2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кравець С.В.

за участю: секретаря Кольвашенко А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Машівська державна нотаріальна контора, Кошманівська сільська рада, Машівське районне управління юстиції про визначення частки у спадковому майні та визнання права власності на частку у спадковому майні та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, -

на підставі ч.3 ст. 209 ЦПК України в судовому засіданні 13 жовтня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення, -

в с т а н о в и в :

у липні 2015 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом з наступним уточненням позовних вимог, посилаючись на те, що 27 грудня 2007 року помер його батько ОСОБА_5, і відповідачка, яка є його рідною сестрою, одержала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. 19 січня 2012 року померла їхня мати ОСОБА_6, яка згідно заповіту заповіла все своє майно позивачу і 19.03.2013 він отримав свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 3, 85 га. В той час, за життя їхні батьки проживали у будинку по вулиці Комсомольській, 12 в с. Кошманівка, який станом на 01.07.1990 відносився до колгоспного двору та вони були його членами. Крім цього, земельна ділянка площею 0, 5201 га на які розташований будинок є також особистою приватною власністю подружжя. Позивач не може отримати свідоцтва про право на спадщину на вказане майно в нотаріальній конторі, оскільки відповідач відмовляється від явки до нотаріуса та не надає оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, у звязку з чим йому нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. У звязку з наведеним позивач в остаточній редакції позовних вимог просить: визнати, що його частка у спадковому майні після смерті матері складає по ? частки житлового будинку та присадибної земельної ділянки площею 0, 52 га в с. Кошманівка, вул. Комсомольська, 12, визнати за ним право власності на це майно та стягнути з відповідача судові витрати.

У липні 2015 року відповідач звернулася з зустрічним позовом, посилаючись на те, що 04 березня 2007 року у їхньої матері ОСОБА_6 був перший і дуже складний інсульт в результаті якого вона була практично паралізована. Після цього батьки склали заповіти, зокрема батько 02.10.2007 на її користь, а мати 19.12.2007 на користь ОСОБА_1, а оскільки відповідач проживав з батьками в одному селі мати брала з нього обіцянку, що він її догляне. В той час весь догляд та утримання матері виконувала лише вона, так як відповідач ніякої участі в догляді матері не брав. 08.04.2008 вона була офіційно призначена по догляду за нею в Машівському управлінні праці. Таким чином до смерті матері 19.01.2012 вона сама її доглядала, хоча була інвалідом та важко пересувалася ногами. Раніше не ставила питання про позбавлення відповідача спадщини, враховуючи морально-етичні відносини. Таким чином вважає, що відповідач, під час тяжкої хвороби матері, яка була у безпорадному стані мав можливість, але свідомо ухилявся від надання їй матеріальної допомоги та моральної підтримки. У звязку з наведеним, позивач просить усунути ОСОБА_1 від права на спадкове майно, що залишилося після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 19 січня 2012 року.

За ухвалою суду від 03.08.2015 р. зустрічний позов обєднаний в одне провадження з первісним.

В судовому засіданні позивач та його представник наполягають на задоволенні первісного позову з підстав викладених у позовній заяві, проти зустрічного позову заперечують. При цьому позивач зазначив, що купував для матері ліки, коли вона була у лікарні, потім навідував її вдома та привозив їй гостинці.

Відповідач та її представник проти первісного позову заперечують, зустрічний позов підтримують в повному обсязі. При цьому відповідач зазначила, що позивач майже ніякої допомоги матері не надавав.

Представники третіх осіб в судове засідання не зявилися, направили заяви про розгляд справи без їх участі, при прийнятті рішення покладаються на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 27 грудня 2007 року помер ОСОБА_5 (а.с. 16), який був власником житлового будинку в с. Кошманівка, вул. Комсомольська, 12, Машівського району, а також земельної ділянки площею 0, 52 га для обслуговування цього будинку на території Кошманівської сільської ради, що стверджується державним актом серії І-ПЛ № 051437 від 02.09.1997 та довідкою ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» № 8744 від 01.10.2015 про те, що на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Кошманівської сільської Ради народних депутатів від 10.10.1990 за ним проведена реєстрація права власності на вказаний будинок (а.с. 12, 126).

В той час згідно довідки Кошманівської сільської ради № 545 від 15.06.2015 домоволодіння в с. Кошманівка, вул. Комсомольська, 12, станом на 01.07.1990 відносилося до колгоспного двору членами якого були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 10).

19 січня 2012 року померла дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_6, з якою вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 листопада 1957 року (а.с. 14, 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 та ч.2 ст. 123, ЦК 1963 року діючих станом на 01.07.1990р., майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Разом з тим, ч.1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сімю (який діяв на час видачі правовстановлюючого документу на будинок та земельну ділянку) передбачено, що майно , нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно ч.1 ст. 28 цього Кодексу, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що житловий будинок в с. Кошманівка, вул. Комсомольська, 12, Машівського району, а також земельна ділянка площею 0, 52 га призначена для обслуговування цього будинку були спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а відтак кожен з них мав рівні права на них в розмірі по ? частки.

Спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_6 згідно ст. 1235 ЦК України є її син ОСОБА_1, позивач у справі (а.с. 15), який належним чином прийняв спадщину шляхом подачі заяви до Машівської державної нотаріальної контори про що свідчать копія заповіту та копія постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії в якій вказано, що він є єдиним спадкоємцем після померлої матері (а.с. 11, 17).

У свою чергу відповідач ОСОБА_3 та позивач згідно ст. 1235 ЦК України є спадкоємцями за заповітом після померлого батька ОСОБА_5, належним чином прийняли після нього спадщину також шляхом подачі заяв до Машівської державної нотаріальної контори. Їхня мати ОСОБА_6 від обовязкової частки у спадщині відмовилася на користь дочки (арк. 1-4 спадкової справи).

Даючи оцінку доводам зустрічного позову про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування після померлої матері, з тих підстав, що вона була безпорадною, а він ухилявся від надання їй допомоги, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був в безпорадному стані. Частиною 6 цієї норми визначено, що положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців.

В судовому засіданні сторонами не заперечувалося, що у березні 2007 року їхня мати перенесла інсульт, після чого постійно потребувала стороннього догляду. При цьому, до неї у с. Кошманівку з м. Полтави переїхала дочка ОСОБА_3 відповідач у справі, яка і проживала спільно з матірю та здійснювала за нею догляд. В той час відповідачка заперечує факт надання позивачем належного догляду матері, а той у свою чергу вказаний факт спростовував та зазначив, що навідував матір через день, а то й кожен день, інколи привозив солодощі, допомагав перестилати постіль.

На підтвердження та спростування вказаних обставин, в судовому засіданні за клопотанням позивача були допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а за клопотанням відповідачки позивача за зустрічним позовом, свідки: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Так, свідок ОСОБА_7 показав, що в той час як у матері сторін стався інсульт, він за проханням позивача відкривав аптечний пункт і саме той купляв їй основну частину ліків як на початку хвороби, так і в процесі лікування.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, що ОСОБА_1 позичав у них гроші для матері, а також інколи брав для неї яблука. Інколи його бачили в магазині або в центрі села, він повідомляв, що їде до матері та скуплявся для неї в магазині. Свідок ОСОБА_9 також зазначив, що допомагав позивачу по будівництву, і той на певний час відлучався та говорив, що до хворої матері.

Свідки відповідача у свою чергу зазначили наступне.

Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, сусідки відповідачки показали, що весь догляд за матірю взяла на себе відповідачка, за цей час вона навіть зірвала спину і погіршився її стан здоровя. Мати жалілася, що син її не доглядає, інколи всіх ображає, хоча і приїжджав чи то кожен день чи через день, але хвилин на 10, інколи привозив цукерки та банани, натомість коштів на ліки не давав та щоб щось допомагав вони не бачили.

В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_14, вуличний депутат, повідомив, що саме відповідачка 5 років доглядала за хворою матірю, яка не могла себе самостійно обслуговувати, а сина там майже ніколи не бачив.

Свідок ОСОБА_13, двоюрідна тітка сторін, показала, що її двоюрідна сестра ОСОБА_6, хоча і склала заповіт на сина, але говорила, що він не допомагає. Після хвороби не могла обходитися без сторонньої допомоги, позивач хоча її і провідував, але нічого не допомагав, а інколи навіть і ображав.

Допитана в якості свідка ОСОБА_12 зазначила, що мешкає в м. Полтава та перебуває в дружніх відносинах із сімєю ОСОБА_3. Оскільки відповідачка доглядала за матірю в с. Кошманівка, їхня донька, яка навчалася у школі, залишилася в Полтаві, вона її навідувала та ходила на батьківські збори. Коли заїжджала до них в гості в с. Кошманівку бабуся говорила, що як підніметься, все відпише дочці.

Згідно довідки Машівського управління праці та соціального захисту населення № 604 від 07.10.2015, ОСОБА_3 з 08.04.2008 здійснювала догляд за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, як за особою старше 80 років (а.с. 142).

В той час з довідки Кошманівської амбулаторії ЗПСМ № 6 від 18.08.20015 вбачається, що з часу хвороби 04.03.2007 ОСОБА_6 потребувала постійного стороннього догляду до дня смерті та не мала змоги обслуговувати себе у звичайному житті (а.с. 95).

За змістом п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» (далі Постанова № 7 від 30.05.2008), факт ухилення особи від виконання обовязку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади) при цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обовязку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обовязку.

Разом з тим, досліджені в судовому засіданні докази в т.ч. показання свідків свідчать про те, що дійсно в цілому догляд за хворою матірю взяла на себе відповідачка, яка навіть переїхала до неї проживати з чоловіком з м. Полтави. В той час, позивач, який проживав у цьому ж селі часто навідував матір, привозив їй гостинці, допомагав з ліками під час перенесеного у березні 2007 року інсульту, привіз коляску. Таким чином, вказані обставини та його поведінка не свідчать про його ухилення від обовязку щодо утримання матері під час її хвороби.

Відповідно ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ст. 1272 цього Кодексу, якщо спадкоємець протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не подав заяву про її прийняття, він вважається таким, що не прийняв її.

З огляду на те, що в постанові нотаріуса (а.с. 11) вказано, що єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_6 є позивач ОСОБА_1, в судовому засіданні відповідач зазначила, що не подавала заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після матері, а відтак вона вважається такою, що не прийняла спадщину.

Відповідно до п. 6 Постанови № 7 від 30.05.2008, вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути предявлена особою, для якої таке усунення породжує повязані зі спадкуванням права та обовязки одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК (зміна черговості одержання права на спадкування).

Таким чином, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 не зверталася з заявою про прийняття спадщини після померлої матері, тобто є такою, що не прийняла спадщину, усунення позивача від права на спадкування після померлої матері не породжує для неї прав та обовязків, оскільки вона не відноситься до кола заінтересованих осіб і в даному випадку її права позивачем порушені не були, а відтак у задоволенні її позову слід відмовити.

Відповідно до п. 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус розяснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Пунктом 1 Глави 13 цього Порядку передбачено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, в т.ч., якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

За таких обставин, суд вважає, що у позивача існують перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину на частку будинку та земельної ділянки в нотаріальній конторі.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

З урахуванням обставин справи, суд вважає, що оскільки померлій 19 січня 2012 року ОСОБА_6, за життя належало право на ? частки житлового будинку та земельної ділянки в с. Кошманівка, вул. Комсомольська, 12, Машівського району, правовстановлюючі документи на які були оформлені на її чоловіка, який помер до дня її смерті, позивач належним чином прийняв спадщину після померлої матері, але не має змоги оформити право власності на майно у нотаріальній конторі у звязку з відсутністю правовстановлюючого документу та спору з відповідачкою, а тому суд приходить до висновку, що позов в частині визнання за позивачем права власності на ? частки вказаного житлового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування після померлої матері підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання за ним права власності не тільки на будинок, а на інші господарські будівлі та споруди, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи норми статей 186, 380, 381 ЦК, господарсько-побутові будівлі, наземні і підземні комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у звязку з чим право власності на такі будівлі та споруди як на окремі обєкти визнаватися не може.

Як убачається з копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ПЛ № 051437 від 02.09.1997 земельна ділянка площею 0, 52 га для була передана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Кошманівка (а.с. 12).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з огляду на те, що господарські будівлі та споруди є приналежністю до головної речі, в даному випадку до житлового будинку № 12 по вулиці вул. Комсомольській в с. Кошманівка Машівського району, який розташований на відведеній для цієї мети земельній ділянці та не можуть бути окремим обєктом права власності, а тому позов в частині визнання за позивачем права власності на ці обєкти задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір відповідно до частини задоволених вимог в розмірі 568, 10 грн.

В той час, оскільки загальна вартість майна складає 72900 грн, ? частина з яких 36450 грн, а 1 % - 364, 50 грн, але позивач сплатив судовий збір в розмірі 324, 50 грн (243, 60 + 80, 90 грн), а відтак він повинен доплатити на користь держави судовий збір в розмірі 40 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки також витрат на правову допомогу суд вважає, що у їх стягненні слід відмовити, оскільки хоча суду і надане відповідне їх обґрунтування (а.с. 80), але квитанцію про їх оплату позивач не надав, а тому підстави для стягнення не оплачених витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 328, 1224, 1235 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, ?

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Машівська державна нотаріальна контора, Кошманівська сільська рада, Машівське районне управління юстиції про визначення частки у спадковому майні та визнання права власності на частку у спадковому майні задоволити частково.

Визнати, що частка ОСОБА_1 у спадковому майні після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 19 січня 2012 року становить:

-? частки в житловому будинку по вулиці Комсомольській, 12 в с. Кошманівка Машівського району Полтавської області;

-? частки земельної ділянки по вулиці Комсомольській, 12 в с. Кошманівка Машівського району Полтавської області площею 0, 52 га призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частки житлового будинку № 12 по вулиці Комсомольській в с. Кошманівка Машівського району Полтавської області в порядку спадкування після померлої 19 січня 2012 року ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частки земельної ділянки по вулиці Комсомольській, 12 в с. Кошманівка Машівського району Полтавської області площею 0, 52 га призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства в порядку спадкування після померлої 19 січня 2012 року ОСОБА_6.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 568, 10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 40 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у випадку його оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст Рішення виготовлено та підписано 16 жовтня 2015 року

Суддя :