Ухвала суду № 52322692, 13.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/493/15

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання протиправною та скасування вимоги № Ю-121 від 04.11.2014 року про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що з оскарженої вимоги, яка є накопичувальною не вбачається за який період та в якому розмірі утворилась заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у задоволені адміністративного позову ТОВ "Мостобудівельний загін №73" відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, директором Товариства подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Мостобудівельний загін №73" зареєстровано як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 22.10.1998 року, та як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перебуває на обліку ДПІ.

Згідно відомостей картки особового рахунку Товариства, станом на 01 жовтня 2014 року за підприємством рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 1514998,51 грн., у зв'язку з чим ДПІ прийнято вимогу №Ю-121 від 04.11.2014 про сплату суми недоїмки по єдиному внеску на суму 1554158,85 грн.

Зазначена сума заборгованості є накопичувальною, включає в себе заборгованість ТОВ з єдиного внеску за попередні періоди, самостійно визначені підприємством суми внеску за попередні періоди згідно поданих звітів про нарахування єдиного внеску та частково сплачені суми з цього внеску.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога ДПІ є обґрунтованою, прийнята в межах повноважень Податкового органу та у відповідності до вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 6 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Також, частиною 12 статті 9 Закону встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Обов'язок щодо здійснення контролю за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону покладається на органи доходів і зборів, у зв'язку із чим ці органи наділені повноваженнями щодо застосовування фінансових санкцій, стягнення з платників несплачених сум єдиного внеску та здійснення інших функцій, передбачених законодавством (ст.ст. 13, 14 Закону).

Правила щодо нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначались Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 455, та яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція).

Згідно частини 4 статті 25 Закону, пункту 6.3 Інструкції, якщо платник, зокрема, має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, органи доходів і зборів надсилають таким платникам вимогу про сплату недоїмки.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Вимога про сплату боргу формується, зокрема, на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу (п. 6.4 Інструкції).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 01 жовтня 2014 року за ТОВ рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 1514998 грн.

ТОВ надало до ДПІ звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб, та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за вересень 2014 року на загальну суму 84607,51 грн., який згідно до ч. 8 ст. 9 Закону повинен бути сплачений не пізніше 20 числа наступного місяця, а саме до 20.10.2014 року.

За період з 22 вересня 2014 року по 20 жовтня 2014 року Товариством було сплачено єдиний внесок у сумі 17000,56 грн., та згідно з частиною 6 статті 25 Закону за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Оскільки сума заборгованості є накопичувальною, включає в себе заборгованість ТОВ з єдиного внеску за попередні періоди на підставі поданих звітів про нарахування внеску та частково сплачені суми з цього внеску, проте не сплачена до повного її погашення, ДПІ сформовано вимогу про сплату боргу від 04.11.2014 року № Ю-121 на суму 1554158,85 грн.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача як на підставу скасування оспорюваної вимоги, яка сформована з наростаючим підсумком на скасування контролюючим органом в порядку адміністративного оскарження вимог про сплату боргу від 06.05.2014 року Ю-121, від 05.06.2014 року Ю-121, від 02.07.2014 року Ю-121, суми єдиного внеску яких з наростаючим підсумком увійшли в оскаржувану вимогу, оскільки рішеннями про результати розгляду скарг Міністерством доходів і зборів України від 07.07.2014 року № 2292/10/14-29-10-05-10, від 06.08.2014 року № 2667/10/14-29-10-05-10 та від 21.08.2014 року № 2872/10/14-29-10-05-10, у зв'язку з тим, що вказані вимоги сформовані з порушенням (не під одним порядковим номером) - вимоги про сплату боргу від 06.05.2014 року Ю-121, від 05.06.2014 року Ю-121, від 02.07.2014 року Ю-121, оскільки вказане порушення не скасовує суму недоїмки по суті.

Отже, оскільки ТОВ має несплачену заборгованість по єдиному внеску, всі суми сплати цього внеску погашають заборгованість в порядку календарної черговості її виникнення.

Тому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність оспорюваної вимоги та відсутність підстав для її скасування.

Приймаючи до уваги все викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова