Ухвала суду № 52322450, 06.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1461/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2015 р. № 0002601501,-

В С Т А Н О В И В:

05.05.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2015 р. № 0002601501, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 549705 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 274852,5 грн..

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс" задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 09.07.2015 року державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

ДПІ посилається на те, що за наслідками проведення камеральної перевірки позивача було виявлено порушення товариством вимог Податкового кодексу України, що виразилось у завищенні податкового кредиту на суму 549 705,96 грн. за січень 2015 року. Зазначене відбулось внаслідок неправомірного включення товариством податкових накладних, виписаних у жовтні, листопаді та грудні 2014 року до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року.

Відповідач вважає, що у зв'язку із внесенням змін до Податкового кодексу України, всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року.

З огляду на викладене, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року та прийняття нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Ківіт Плюс» у повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 26.03.2015 року державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Ківіт Плюс» у податковій звітності з ПДВ за січень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.03.2015 року № 875/15-03/36881089, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002601501 від 14.04.2015 року на суму 824557,50 грн.

В ході проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на 549705,96 грн. за січень 2015 року.

Так, встановлено, що позивачем згідно даних податкової декларації з ПДВ за січень 2015 р. включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 549705,96 грн. по податковим накладним, які виписані в жовтні-грудні 2014 року.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що з урахуванням змін, внесених до п. 198.6 ст. 198 ПК України, з 01.01.2015 року втратила чинність норма, згідно з якою у разі, якщо платних податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. З огляду на викладене, податковий орган зазначив, що всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог ПК України щодо формування податкового кредиту).

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ «Ківіт Плюс», зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 р.) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

В подальшому до пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України були внесені зміни, та виключено абзац, відповідно до якого платнику податку надано право включати до податкового кредиту суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дня виписки податкової накладної.

В свою чергу, судом першої інстанції вірно встановлено, що на час складення податкових накладних у 2014 році позивач мав право на включення до податкового кредиту сум ПДВ протягом 365 днів з дати складання накладної.

Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що зі змісту рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп випливає, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права платника, що виникло за фактом складення податкової накладної, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

З огляду за назначене, позивач правомірно включив у січні 2015 року до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 549705,96 грн. по податковим накладним, які виписані в жовтні-грудні 2014 року.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 року № 17-рп/2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Зважаючи на все вище зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у діях позивача ознак складу податкового правопорушення та відповідно відсутність підстав для зменшення суми податкового кредиту та визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість товариству, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.04.2015 року № 0002601501 підлягає скасуванню як протиправне та необґрунтоване.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв