Ухвала суду № 52320163, 16.10.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18816/14-к

Провадження № 1-кп/161/16/15

У Х В А Л А

про відмову у клопотанні про зміну запобіжного заходу

м. Луцьк 16 жовтня 2015 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області у колегіальному складі:

головуючого судді Борнос А.В.,

суддів - Артиша Я.Д., Ющука О.С.,

за участю секретаря - Новаковської В.В.,

прокурора - Ковальчука О.В.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу,

В С Т А Н О В И В :

В Луцькому міськрайонному суді Волинської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013020020000372, який надійшов до суду з прокуратури Волинської області 19.11.2014 року.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.06.2014 року відносно ОСОБА_11, ОСОБА_10, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжувався на підставі відповідних судових рішень.

Згідно ст.331 ч.1 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

В судовому засіданні захисниками обвинуваченого ОСОБА_10 адвокатом ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_11 адвокатом ОСОБА_3 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо них, так як на даний момент відпала необхідність у застосуванні саме такого запобіжного заходу, клопотала про його зміну на більш м»який цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю. Адвокат ОСОБА_4 клопотання мотивує тим, що ОСОБА_10 є особою молодого віку, має незадовільний стан здоров»я та потребує лікування в умовах стаціонару в профільних лікарів, ненадання якого може призвести до невідворотних наслідків, він має постійне місце проживання, оскільки його сестра ОСОБА_12 погоджується надати йому місце проживання у своїй квартирі м.Луцьк, пр.Перемоги, 11/45. Адвокат ОСОБА_3 клопотання мотивує тим, що ОСОБА_11 є особою молодого віку, має незадовільний стан здоров»я, має постійне місце проживання м.Стрий Стрийського району Львівської області, вул.Березняка, 3/9. Окрім того, як ОСОБА_10, так і ОСОБА_11 знаходяться під вартою більше одного року, що суперечить позиції Європейського суду з прав людини щодо розумного строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши клопотання захисників та обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11, думку учасників судового провадження - захисників та обвинувачених, кожного зокрема, які підтримали заявлене клопотання, прокурора, який вважав клопотання безпідставним, суд вважає, що клопотання про зміну запобіжного заходу до задоволення не підлягає.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України» особа може триматись під вартою протягом розумного строку, який не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей кожної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості.

Так, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.307, ч.3 ст.28 ч.2 ст.317, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.28 ч.2 ст.306 КК України (про що його повідомлено у встановленому законом порядку та скеровано обвинувальний акт до суду), ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.28 ч.2 ст.317, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.28 ч.2 ст.306 КК України (про що його повідомлено у встановленому законом порядку та скеровано обвинувальний акт до суду), санкція найтяжчої із статей передбачає покарання у виді позбавлення волі до 15 років, при цьому, обвинувачуються у вчиненні їх у складі організованої групи, що істотно підвищує їх суспільну небезпечність. Злочини, у яких вони обвинувачуються, вчинені у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що є особливо небезпечним на даний час, так як поширення наркоманії та зростання злочинності у цій сфері, стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров"я та благополуччя людей і становить реальну загрозу здоров"ю населення та генофонду нації. А тому, на думку суду, тримання їх під вартою та продовження такого запобіжного заходу, виправдано серйозністю висунутих проти них обвинувачень.

Окрім того, згідно вимоги ДІАЗ МВС України у Волинській області ОСОБА_10 неодноразово судимий, зокрема, 31.05.2005 року за ст.186 ч.2 КК України, 11.01.2008 року за ст.ст.309 ч.1, 187 ч.2, 70, 71 КК України, відбував реальну міру покарання (7 років 6 місяців позбавлення волі), звідки був звільнений 04.10.2013 року умовно-достроково (на 1 рік 4 місяці 7 днів); ОСОБА_11 також неодноразово судимий, зокрема, 15.03.2006 року за ст.186 ч.2, 190 ч.2, 70 КК України, 03.08.2010 року за ст.ст.190 ч.2, 358 ч.1, 358 ч.3, 70 КК України, відбував реальні міри покарання, звідки був звільнений 01.07.2011 року, після чого, кожен з них, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів, вчинених починаючи з початку січня 2014 р., тобто ОСОБА_10 - фактично через кілька місяців після умовно-дострокового звільнення, а ОСОБА_11 маючи незняту та непогашену судимість, що свідчить про їх небажання стати на шлях виправлення, а також те, що вони, перебуваючи на волі, в тому числі і під домашнім арештом (зважаючи на конкретні обставини вчинення злочинів у яких вони обвинувачуються), можуть вчиняти і інші кримінальні правопорушення, що є обґрунтованим ризиком, визначеним ст.177 КПК України.

Разом з тим, встановлено, і дане підтверджується текстом самого клопотання, що обвинувачений ОСОБА_10 не має постійного місця проживання, так як має намір, у випадку його звільнення з-під варти, проживати у своєї сестри ОСОБА_12, яка дала згоду на його проживання разом із нею та дітьми. Окрім того, згідно тієї ж вимоги про судимість ОСОБА_11 раніше тривалий час перебував у розшуку за вчинення іншого злочину, Тому, у суду є всі підстави вважати, що вони мають реальну можливість перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, а саме високою ймовірністю їх втечі, оскільки, як вбачається із реалій сьогодення, навіть наявність електронного засобу контролю не може гарантувати перебування особи під постійним контролем, тобто наявний ризик щодо їх реальної можливості переховування від правосуддя.

Що ж до посилання обвинувачених на негативний стан здоров»я, то суду, на підтвердження цього, не надано жодної медичної довідки щодо неможливості останніх перебувати в умовах СІЗО.

Згідно ст.5 Конвенції кожна людина, заарештована або затримана згідно з положенням пункту 1 (с) цієї статті має негайно постати перед суддею чи іншою службовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і має право на судовий розгляд упродовж розумного строку або на звільнення до початку судового розгляду. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки в суд.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, а також, що кримінальне провадження по-суті не розглянуто, за наполяганням самих обвинувачених, зокрема і ОСОБА_10, ОСОБА_13 (не зважаючи на те, що головуючий у справі, в переважній більшості був присутнім у судових засідання, за виключенням кількох засідань, де він був замінений) прийнято рішення про необхідність розпочинати судовий розгляд з початку (в зв»язку з чим їх право на судовий розгляд упродовж розумного строку складом суду не порушується), в даний час обвинувачені показань не дають, натомість у справі викликаються та допитуються свідки, на показання яких зможуть впливати, зокрема обвинувачені ОСОБА_10, ОСОБА_11, які категорично заперечують свою причетність до інкримінованих їм дій, після їх звільнення з-під варти гарантій явки до суду немає, а тому суд вважає виправданим подальше їх тримання під вартою, в зв»язку з чим у клопотанні захисників про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 слід відмовити.

Керуючись ст.177, 183, 331 КПК України,

У Х В А Л И В :

У клопотанні захисників обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДЯ:

СУДДЯ: