Ухвала суду № 52319355, 07.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 р. Справа № 876/6764/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Костіва М.В.

суддів: Шавеля Р.М., Бруновської Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року в справі №813/2610/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова до Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач» про стягнення заборгованості,

встановив:

У березні 2014 року позивач - управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова - звернувся в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач», в якому просив стягнути з відповідача заборгованість на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.09.2013 року по 01.02.2014 року в розмірі 592 220, 98 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року позов задоволено: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач» на користь управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова заборгованість у сумі 592 220 (п'ятсот дев'яносто дві тисячі двісті двадцять) грн. 98 коп.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Відкрите акціонерне товариство «Львівський завод Автонавантажувач». Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

Відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та взятий на облік управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова і є платником страхових внесків на соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Об'єктом оподаткування для платника зазначеного збору є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 вказаного Закону.

За період роботи зі шкідливими та важкими умовами праці на ВАТ «ЛЗ «Автонавантажувач», їх працівники набули право на пільгову пенсію за Списками № 1 та № 2. Склад витрат на виплату та доставку за період з 01.09.2013 року по 01.02.2014 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону Україна «Про пенсійне забезпечення» призначених працівникам, на загальну суму 462 729,27 грн. та відповідно до п. «а» ст. 13 цього ж Закону на суму 129 491,71 грн. Загальна сума заборгованості відповідача, що виникла внаслідок невідшкодування фактичних витрат, понесених позивачем на виплату і доставку працівникам ВАТ «ЛЗ «Автонавантажувач» пільгових пенсій, що призначені їм відповідно до п. «а», «б» -«з» Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 592 220,98 грн., що підтверджується зведеним розрахунком заборгованих коштів для покриття фактичних витрат та наявними в матеріалах справи розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. Докази направлення та отримання відповідачем розрахунків з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є в матеріалах справи.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач на подав доказів про сплату заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 592 220, 98 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» відшкодуванню підлягають пенсії, призначені за пунктами «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (а це суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади) крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003.

Пунктом 6.1. Інструкції передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками №1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.4. Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із пунктом 6.8. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У відповідності до вищевказаних приписів позивачем направлялись на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, наявним в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладені норми, обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на органи Пенсійного фонду України, а відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат у визначених розмірах. Підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, які надсилаються відповідачу.

Оскільки відповідачем вказану суму добровільно не сплачено, така підлягає стягненню.

Не заслуговують на увагу також посилання відповідача на стверджуване ним відшкодування заборгованості в розмірі 40 623, 95 грн., оскільки таке не підтверджується жодними доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року в справі №813/2610/14 - без змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач» (код ЄДРПОУ 05808758) до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2436 грн. 00 коп.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Бруновська Н.В.