Ухвала суду № 52319270, 12.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 р. Справа № 876/6747/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И Л А:

06.04.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови №2 від 19.02.2015р. по справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 13.02.2015р., встановлено, що нею подано недостовірні відомості за 2000-2011 роки по ОСОБА_2, що використовуються в державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно акту позапланової перевірки Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 12.02.2015р. Проте, перевіркою не враховано того, що в ОСОБА_2 відбулась зміна ідентифікаційного номера з одного на інший. При цьому за період з 2000 року по вересень 2011 року розмір заробітку та сума сплачених страхових внесків ОСОБА_2 відображались в повному обсязі.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2015 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову №2 від 19.02.2015р. по справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн. Провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрито.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є триваючим правопорушенням.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на день винесення оскаржуваної постанови строк накладення адміністративного стягнення на позивача за викладені в постанові порушення минув, а тому постанову №2 від 19.02.2015р. по справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн. слід скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 12.02.2015 року головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи УПФУ в м.Тернополі складено акт про результати позаплановою перевірки Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за період з 01.07.2000 року до 01.09.2011року.(а.с.6-9)

У висновку даного акта зазначено про те, що перевіркою достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу встановлено, що по ОСОБА_2 за період з січня 2000 року по вересень 2011 року у відомостях про заробіток проставлявся не вірний номер облікової картки застрахованої особи.

13.02.2015 року тим же головним спеціалістом УПФУ в м.Тернополі у присутності позивача складено протокол №2 про адміністративне правопорушення щодо позивача за ч.1 ст.165-1 КпАП України. (а.с.10)

На основі акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення 19.02.2015 року відповідачем, в особі начальника УПФУ в м.Тернополі, складено оскаржувану постанову, якою позивача притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 165-1 КУпАП та накладено на позивача штраф у розмірі 340,00 грн. за порушення ч. 6 статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування», п. 2 Постанови Правління ПФУ від 03.12.2013р. за №25-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2013р. за №2141/24673 «Про визнання такою, що втратила чинність постанови Правління ПФУ від 18.10.2010р. за №22-2». (а.с.11)

Вважаючи, що дана постанова є неправомірною позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Відповідно до ст.38 КпАП України, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Згідно акта позапланової перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови, триваюче правопорушення (подання недостовірних відомостей) завершилось у вересні 2011 році. Однак, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності лише у лютому 2015 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що відповідачем пропущено строк накладення адміністративного стягнення. Посилання відповідача на те, що дане правопорушення є триваючим і притягнути винну особу до відповідальності можливо протягом двох місяців з моменту виявлення правопорушення судом відхиляється, так як з моменту припинення триваючого правопорушення розпочинається строк накладення адміністративного стягнення.

Крім цього в судовому засіданні в судді першої інстанції ОСОБА_2 зазначив, що позов слід задовольнити, так як жодної вини позивача у правопорушенні, за яке відповідач притягає її до відповідальності, немає. Пояснив, що він працює в Тернопільській ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області. В 1996 році органами податкової служби було змінено йому ідентифікаційний з ініціативи органів податкової служби у зв`язку із помилками при первинній реєстрації в державному реєстрі фізичних осіб. Довідку про зміну ідентифікаційного номера він отримав лише 05.12.2011р. Відсутність цієї інформації в бухгалтерії Тернопільської ОДПІ не є виною позивача.

Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що в діях позивача не вбачається правопорушення за яке на неї накладено адміністративне стягнення, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2015 року у справі №607/5926/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний