Ухвала суду № 52319268, 08.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Справа № 876/7357/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Гелецького П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» до Управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року Державне підприємство «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» (далі - ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля») звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області (далі - УПФУ у Сокальському районі Львівської області) №1 від 23.04.2015 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахунок) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду відносно вказаного підприємства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 р. позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржило УПФУ у Сокальському районі Львівської області. Апеляційну скаргу мотивує тим, що згідно карток особових рахунків страхувальника - ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» у підприємства існувала заборгованість зі сплати страхових внесків. Внаслідок несвоєчасного погашення такої у відповідності до п.7 розділу 8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» управлінням прийнято рішення №1 від 23.04.2015 р. У зв'язку з цим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що 23.04.2015 р. УПФУ у Сокальському районі Львівської області було винесено рішення №1 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, яким на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано до ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» штрафні санкції в розмірі 18 310,99 грн. та нарахована пеня в розмірі 255 710,59 грн. за період з 15.03.2011 р. до 26.06.2014 р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і не діяв на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, тому таке рішення відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Пунктом 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка діяла до 01.01.2011 р., було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Із набранням чинності з 01.01.2011 р. Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена вище норма матеріального права із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була виключена.

Як стверджується оскаржуваним рішенням, штрафні санкції нараховані за період 15.03.2011 р. до 26.06.2014 р.

У той же час згідно з абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 р. не настав та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01.01.2011 р., поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абз. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Отже, так як періодом, за котрий нараховані штрафні санкції, є період з 15.03.2011 р. по 26.06.2014 р., на котрий відповідно дія норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абз. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» непоширюється, тому суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки таке прийнято на підставі не чинної норми закону, відтак таке слід скасувати.

Аналогічна позиція також міститься у постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2014 року (справа № 21-458а13).

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року по справі №813/2438/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П. Нос

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 13.10.2015 р.