Ухвала суду № 52319145, 13.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1872/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Періптеро», Приватне Підприємство «Промтранспоставка» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - Відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейнд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Періптеро», Приватне Підприємство «Промтранспоставка» (далі - Треті особи) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 19 вересня 2014 року №0003982205, №0003992205.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 липня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення представників Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 04.09.2014 року №2187/26-53-22-05-21/32306522 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Рабен Україна» (код ЄДРПОУ 32306522) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року».

Згідно висновків акта перевірки, в ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог: п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.141.2 ст.141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 416 642,00 грн; п.п.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 396 199,00 грн; вимог ст.3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», а саме, при заповненні довідки за формою №1-ДФ протягом ІV кварталу 2013 року підприємством невідображені відомості про нараховані та виплачені суми доходів по приватному підприємцю; п.160.5 ст.160 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно сплачено податок на доходи нерезидента із джерелом їх походження з України у сумі 7 868,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки Відповідачем 19 вересня 2014 року прийняті податкові повідомлення - рішення форми «Р»: №0003982205, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на загальну суму 620 417,00 грн у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 206 806,00 грн; №0003992205, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 594 299,00 грн у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 198 100,00 грн.

Позивачем податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2014 року №0003982205 та №0003992205 були оскаржені в адміністративному порядку та рішенням Державної фіскальної служби України від 23 січня 2015 року № 1347/6/99-99-10-01-01-25 залишені без змін.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Відповідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Кодексу передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Положеннями пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Відповідно п.п.150.1, 150.3 ст.150 Кодексу якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

У разі якщо від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність значення такого від'ємного значення не є достатньою підставою для проведення такої позапланової перевірки.

Статею 185 Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Положеннями п.п.201.1, 201.4, 201.10 ст.201 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналізуючи наведенні правові норми, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем (експедитор) за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року були укладені договори транспортного перевезення, а саме: від 30.07.2012 року №ПО302 з ТОВ «Авто - Трейнд» (перевізник), №ДОН12/14 від 05.08.2013 року з ТОВ «Простір» (перевізник), №ПО222 від 25.06.2012 року з ТОВ «ЄТА-1» (перевізник), №К28 від 01.03.2013 року з ТОВ «Періптеро» (перевізник) та договір №ХА12021 від 02.01.2013 року з ПП «Промтранспоставка» (перевізник), за умовами яких, перевізник приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів в тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом по території України, згідно заявок та/або листа доставки, та/або листа забору, та/або маніфесту Експедитора та товарно-транспортних накладних.

Позивачем, на підтвердження реальності господарських операцій за зазначеними договорами надано належним чином оформлені документи, а саме: копії вказаних договорів з додатками та додатковими угодами, копії актів виконаних робіт, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), маніфестів зі складеними до них накладними, ТТН - листів доставок, разових перепусток на право в'їзду автотрансопрту на територію Позивача.

На підтвердження наявності у контрагентів ТОВ «Авто - Трейнд», ТОВ «Періптеро» та ПП «Промтранспоставка», ТОВ «Простір» та ТОВ «ЄТА-1» виробничих потужностей для виконання договорів укладених з Позивачем в матеріалах справи містяться копії договорів оренди транспортних засобів зі складеними до них актами приймання - передачі, копії договорів на транспортне обслуговування, копії договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом та копії технічних паспортів на транспортні засоби.

Факт здійснення Позивачем оплати за послуги (роботи) виконані контрагентами ТОВ «Авто - Трейнд», ТОВ «Періптеро» та ПП «Промтранспоставка», ТОВ «Простір» та ТОВ «ЄТА-1» підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими довідками.

Крім того, в матеріалах справи міститься нотаріально засвідчені пояснення директора ТОВ «Авто-Трейнд» ОСОБА_2, який підтвердив факт існування фінансово-господарських взаємовідносин з Позивачем за договором №ПО302 від 30.07.2012 року та надання траспортних послуг.

Також, допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_3, який був співзасновником та директором ТОВ «ЄТА-1» підтвердив факт існування фінансово-господарських відносин з Позивачем та надання йому транспортних послуг.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій та мети використання робіт виконаних контрагентами у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, до суду першої інстанції були надані первинні документи, а саме: копії договорів про надання логістичних послуг, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТТН-листів доставки, маніфестів.

Вказані документи укладені між Позивачем та контрагентами-покупцями (замовниками): ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна», ПАТ «Джей Ті Інтернешенел Компані Україна», ТОВ «Компанія Віта», ТОВ «Артдеко Україна», ТОВ «КОСМЕТІКМАРКЕТ УКРАЇНА», ТОВ «Торговий дім Кристал», ПП «Торговельний будинок «СЕЗАМ», СП «Укркоттон», ТОВ «Хєллєнік Продакт Емпоріон Груп», ТОВ «Аграна Фрут Україна», ТОВ «Аграна Фрут Україна», ТОВ «АДА-СЕРВІС», ТОВ «АДВЕНТ ІНВЕСТ», ТОВ Аквалайф Україна», ТОВ «Алєс», ТОВ «Арікол», ТОВ «Бадагоні - Україна», ТОВ «Бакалдрін Україна», ТОВ «БАРРЕЛ», ТОВ «БАРРЕЛ», ТОВ «ВЕЛЮКС Україна», ТОВ «Вельта ЛТД»,ТОВ Торгівельно-виробнича компанія ГЕОТОН», ПП Тригоренко, ТОВ «Джем ЛТД», ТОВ «ДУШІ МАРКЕТИНГ», ТОВ «ІНТ-Л ТОЙС», ТОВ «Марані Україна», ПАТ Одеський кабельний завод «Одескабель», ТОВ «ЕСТЕЛЬ УРАЇНА», ТОВ «Кордоба АЕТ Україна», ТОВ «ПМПЛЮС» », ТОВ «Еколан Інгредієнти», ТОВ «Електралайн Юкрейн», ТОВ «Віробничо-комерційна фірма «Елта», ТОВ «Інвестиційна компанія МВМ», ТОВ «Інформаційні комп'ютерні системи», ТОВ «ТД Інфанта» та інші.

З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на акт від 08.07.2014 року №1574/14-04-22-02/38395560 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТОВ «Простір», акт від 25.10.2013 року №96/14-04-22-02/34606858 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Авто-Трейнд» та на акт від 27.02.2014 року №489/14-02-22-01-10 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Єдине транспортне агентство-1» та зазначає, що правочини укладені між Позивачем та вказаними контрагентами є нікчемними та як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення.

Дані доводи апелянта колегія суддів не бере до уваги, оскільки як вбачається зі змісту зазначених актів, копії яких наявні в матеріалах справи, при проведенні перевірок/встановлення факту неможливості проведення перевірки, за результатами яких було складено зазначені акти, фінансово-господарські взаємовідносини між Позивачем та підприємствами щодо яких проводилась перевірка не досліджувались.

Також в апеляційній скарзі податковий орган посилається на акт перевірки від 11.09.2013 року №1102/26-55-22-03/36758330 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Періптеро», акт від 10.12.2013 року №33/20-30-22-01-14/34330452 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Промтранспоставка» та на акт від 10.12.2013 року №1070/14-02-22-01/38086723 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Єдине транспортне агентство-1», що також підтверджує фіктивність господарських операцій між Позивачем і вказаними контрагентами.

З даними посиланнями апелянта колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно пункту 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 року у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що акти, на які посилається Відповідач, не можуть бути належними доказами на підтвердження допущення Позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами, щодо яких їх було складено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти Позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законом порядку.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти Позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, податковим органом не надано.

Таким чином, надання платником податків усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності дій суб»єкта владних повноважень при прийнятті податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 19 вересня 2014 року №0003982205, №0003992205, оскільки Позивачем обгрунтовано сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а тому оскаржувані рішення суб»єкта владних повноважень підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 15 жовтня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.