Ухвала суду № 52319119, 15.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2188/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства оборони України та Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним пункт 143 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 30.05.2015 в частині відмови ОСОБА_3 у призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги як особі звільненої з військової служби, інвалідність якої настала 04.09.2013 по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Зобов'язано Чернігівський обласний військовий комісаріат направити до Міністерства оборони України документи щодо оформлення ОСОБА_3 грошової допомоги в зв'язку з настанням 04.09.2013 інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та нарахувати ОСОБА_3 грошову допомогу в зв'язку з настанням 04.09.2013 інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Позивач та представник відповідача Чернігівського обласного військового комісаріату не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан з 15.04.1983 по 13.11.1984 на посаді гранатометник, військове звання - рядовий, що підтверджується копіями: військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 21.11.1990; обліково-послужної картки серії НОМЕР_1.

30.09.1983 року ОСОБА_3, виконуючи бойове завдання, отримав вогнепальне наскрізне кульове поранення м'яких тканин лівої гомілки, що підтверджується довідкою Архіву військово-медичних документів військово-медичного музею Міністерства оборони СРСР від 30.11.1994 № 7/44549 та актом судово-медичного дослідження Головного бюро судово-медичних експертиз МЗ України від 16.10.1998 № 164 (а.с.8,9).

Згідно витягу із Протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 15.04.2011 № 688 у ОСОБА_3 встановлено кульове наскрізне поранення лівої гомілки та тім'яної області голови, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні і країнах, де велись бойові дії (а.с.10).

ОСОБА_3 вперше пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому визначено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок поранення під час бойових дій в Афганістані, про що свідчить довідка МСЕ-ЧНВ № 302679 від 22.10.1998.

В подальшому, позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності безстроково, що настала в результаті контузії головного мозку і захворюванням, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0111554 від 04.09.2013 (а.с.12).

19.09.2014, з метою вирішення питання по виплату одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, ОСОБА_3 звернувся до Прилуцько-Варвинського ОМВ з відповідною заявою та надав копії необхідних документів (а.с.35).

25.09.2014 Прилуцько-Варвинський ОМВ надіслав до Чернігівського обласного військового комісаріату документи ОСОБА_3, для можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги (а.с.36).

02.10.2014 ЧОВК надіслав висновок щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 Директору Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с.37).

29.05.2015 комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, складено протокол № 15 (затверджений 30.05.2015 року) пунктом 143 якого позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що 22.10.1998 року первинно встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, одержаного під час бойових дій в Афганістані, а під час повторного огляду згідно з довідкою МСЕК АВ № 0111554 від 04.09.2013 змінено її причинний зв'язок (поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії без зміни груп інвалідності) (а.с.13).

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІІ) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі Закон № 2011- XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.

Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що, у разі, поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону, вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (далі Порядок № 499) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15.

Враховуючи, що інвалідність позивача настала в результаті контузії головного мозку і захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, то на момент його звернення з відповідною заявою до військового комісаріату 19.09.2014 ОСОБА_3 мав право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

Разом з тим, 29.05.2015 комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, складено протокол № 15 (затверджений 30.05.2015), пунктом 143 якого позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що 22.10.1998 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, одержаного під час бойових дій в Афганістані, а під час повторного огляду згідно з довідкою МСЕК АВ № 0111554 від 04.09.2013 змінено її причинний зв'язок (поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії без зміни груп інвалідності) (а.с.13).

Однак, з такою позицією комісії не можна погодитись, виходячи з наступного.

Як вже встановлено, позивачу встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення та захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0111554 від 04.09.2013 (а.с.12).

Крім того, ОСОБА_3. не був військовослужбовцем Збройних Сил України (а був військовослужбовцем Радянської армії), а тому на нього не розповсюджуються положення статті 16 Закону № 2011-ХІ, виходячи з наступного.

Так, абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років останніх зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії.

Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці Радянської армії прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Посилання представника Міністерства оборони України на те, що на час отримання інвалідності позивачем при першому огляді (22.10.1998) діяла стаття 16 Закону України № 2011-ХІІ, яка передбачала державне обов'язкове страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги, Верховний суд у постанові від 10.03.2015 року № 21-563а14 звернув увагу, що «обов'язкове особисте страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв'язку із встановленням позивачу при повторному огляді ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, він має право на одноразову грошову допомогу згідно з положеннями частини другої статті 16 Закону України № 2011-ХІІ, а відтак позовні вимоги про визнання протиправним пункту 143 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 30.05.2015 в частині відмови ОСОБА_3 у призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги як особі звільненої з військової служби, інвалідність якої настала 04.09.2013 по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, підлягають задоволенню.

При цьому, в спірних правовідносинах саме на Міністерство оборони України як на головного розпорядника коштів покладено обов'язок щодо прийняття рішення про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв'язку із встановленням останньому інвалідності III групи, тому вимога в частині зобов'язання Міністерство оборони України призначити та нарахувати ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу в зв'язку з настанням 04.09.2013 інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги також підлягає задоволенню.

Стосовно вимог про зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату направити до Міністерства оборони України документи щодо оформлення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги в зв'язку з настанням 04.09.2013 інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, колегія суддів зазначає наступне.

Порядком № 499, визначена процедура щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до якої особа, яка має право на таку допомогу подає певні документи, а керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку, та за результатами розгляду таких документів, головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, в даному випадку обов'язок щодо подання Міністерству оборони України висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 та документи, зазначені в пунктах 3 і 4 Порядку № 499, покладено на Чернігівській ОВК, а тому вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволені позовних вимог в частині зобов'язання Міністерство оборони України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу слід відмовити, оскільки це суперечить приписам Порядку № 499.

За таких обставин, апеляційні скарги є необґрунтованими, їх доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Міністерства оборони України та Чернігівського обласного військового комісаріату - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: О.Г. Хрімлі

А.Ю. Коротких

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.