Ухвала суду № 52319117, 15.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8803/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2015 року у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та скасування постанови в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та скасування постанови в частині.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що виключення з п. 14 Постанови від 03 листопада 2010 року № 996 слів «із залученням громадської ради» обмежує права громадської ради на участь у публічному і громадському обговоренні.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким твердженням, оскільки права, в тому числі на участь громадської ради у публічному і громадському обговоренні, прямо передбачено п.4 і 5 Типового положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. N 996, далі - Типове положення).

Доводи щодо зміни слів з «постійного» на «тимчасовий консультативно-дорадчий орган» не можуть братись до уваги, оскільки вказане не є підставою для формування або припинення відповідної громадської ради. Такі підстави є самостійними і викладені окремо (наприклад пункт 10-1 Типового положення).

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про громадські об'єднання" (№ 4572-VI від 22.03.2012, далі - Закон № 4572-VI), рівність перед законом передбачає, що громадські об'єднання є рівними у своїх правах та обов'язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такого об'єднання.

Відповідно до положень п.5 ч. 2 ст. 21 Закону "Про громадські об'єднання", для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання зі статусом юридичної особи має право брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.

Таким чином, в силу закону лише зареєстровані громадські об'єднання мають право брати участь у формуванні громадської ради. Легалізовані організації таким правом не наділені.

Отже, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими і безпідставними, а тому вірно не були взяті до уваги судом першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, доводи позивача щодо незаконності змін, які передбачають наявність у статуті відомостей про діяльність організації (об'єднання) у сфері, що пов'язана з діяльністю певного органу є необґрунтованими.

Згідно п. 3, 7 ст. 3 Закону № 4572-VI, встановлено, що самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Публічність означає, що громадські об'єднання інформують громадськість про свої мету (цілі) та діяльність.

Згідно п.2 ч.1 ст. 11 Закону № 4572-VI , статут громадського об'єднання має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності.

Зазначене вище в сукупності цілком зумовлює законність і обґрунтованість в цій частині оскаржуваного нормативно - правового акта, оскільки громадська організація діє у відповідності до положень свого статуту і визначених у ньому цілей та напрямків своєї діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції, статут позивача має в собі надзвичайно широкий перелік державних органів відносно яких дотримуються вимоги в цій частині оскаржуваного нормативно - правового акта.

А тому, колегія суддів приходить до висновку, що права та інтереси позивача не було порушено.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовної вимоги, щодо того, що голосування здійснюється за осіб, які особисто присутні на установчих зборах, оскільки питання стоїть не в наявності чи відсутності інституту представництва, а в порядку формуванні відповідної громадської ради (можливість делегатам реалізувати свої права, по відношенню до кандидата - не тільки бачити його, а наприклад задати відповідні питання, та інше для визначення особи з реалізацією свого голосу). Врешті-решт цими положеннями нормативно регламентовані засади прямого виборчого права, які передбачені ст. 71 Конституції України. Обирають кандидата, а не представника кандидата. Оскільки завданням громадської ради є сприяння участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики, то застосування засад прямого виборчого права є мотивованим і обґрунтованим.

Зауваження щодо кількісного складу громадської ради в 35 осіб колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не зазначеного жодного закону нормам якого вказане положення не відповідає.

За вказаних вище підстав суд також відхиляє покликання щодо внесення змін у пункт 8, 10, 10-1, 11 Типового положення. По суті доводи позивача в цих частинах є оціночними, а не юридично обґрунтованими твердженнями.

Крім того, колегія суддів зазначає, оскільки позивач не є відповідною громадською радою, то оскаржувані пункти, які стосуються діяльності відповідної громадської ради, не поширюються на громадську організацію, окрім тих, які регламентують порядок формування такої ради. Відтак, додатково з цих підстав, суд першої інстанції вірно відхилив частину вказаних вище доводів позивача, оскільки положення, які не стосуються формування громадської ради, не порушують права та інтереси позивача - громадського об'єднання.

Процедурних порушень прийняття оскаржуваного нормативно - правового акта позивачем не зазначено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність і необґрунтованість позову, відсутність порушення прав та інтересів позивача та у відмові у його задоволенні.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: О.Г. Хрімлі

А.Ю. Коротких

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.