Постанова № 52318865, 07.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2015 рокусправа № 804/8822/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Білак С.В. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

за участю представника позивача Абоімова О.Ю. та представника відповідача Макушенцевої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслужування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі № 804/8822/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслужування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000175103 від 17.04.2015 р., яким йому визначено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 58255279,50 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає, що податкове повідомлення-рішення, винесене за результатами перевірки, суперечить діючому податковому законодавству та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і позов задовольнити повністю з підстав, зазначених в останньому. Послався на те, що судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка податкової звітності ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" з податку на додану вартість за січень 2015 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт № 18/28-01-51-03/00190905 від 20.03.2015 року (далі Акт перевірки), згідно висновків якого позивачем порушені пункти 11, 23 підрозділу 2 розділу XX, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.201.10. ст.201 та п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 38836853 грн. Вказані висновки ґрунтуються на позиція контролюючого органу, що позивач в січні безпідставно використав при формуванні податкового кредиту податкові декларації, які були оформлені до 01.01.2015 року, а також безпідставно на нарахував ПДВ по операціям з постачання відходів та брухту чорних та кольорових металів.

На підставі Акту перевірки відповідачем 17 квітня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000175103, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 58255279,50 грн., з яких за основним платежем 38836853 грн. та за штрафними санкціями 19418426,50 грн.

Вказані обставинами знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності чинного в січні 2015 року затвердженого КМУ переліку відходів та брухту металів, операції з їх постачання не були звільнені від ПДВ. Крім того, суд зазначив. що зі зміною з 01.01.2015 року редакції ст. 198 ПКУ з цієї дати платники податків втратили право на включення до податкового кредиту сум за податковими накладними, складеними в податкових періодах до цієї дати.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI у 2014 році діяв Порядок відповідно до якого операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних металів підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість тимчасово до 1 січня 2015 року. Перелік таких відходів та брухту чорних і кольорових металів (далі - Перелік) був затверджений Кабінетом Міністрів України постановою від 12 січня 2011 року № 15 "Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з поставки яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість" (далі Постанова № 15).

Згідно Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав законної сили з 01.01.2015 року, внесено зміни до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та продовжено дію режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання, у тому числі операцій з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів до 01.01.2017 року: "Тимчасово до 1 січня 2017 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України".

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 136, яка набрала законної сили 31 березня 2015 року, внесено зміни до Постанови № 15 в частині пролонгації строку звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання відходів та брухту чорних металів до 01.01.2017 року.

Податковий орган вважає, що в період з 1 січня по 31 березня 2015 року затверджений Перелік операцій, які підлягають звільненню від оподаткування ПДВ, був відсутній, а тому операції щодо постачання брухту чорних і кольорових металів, вчинені у вказаний період повинні обкладатись податком на додану вартість.

Проте в цей період, як зазначалось вище, діяла норма пункту 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, якою чітко визначено, в який строк, а саме, до 1 січня 2017 року, від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації. При цьому відповідно до правової конструкції вказаної норми Кабінету Міністрів України надано право затвердити лише перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, тоді як строк звільнення вказаних операцій від оподаткування ПДВ встановлений Законом і не може коригуватись прийняттям певної постанови КМУ. Право встановлювати терміни звільнення операцій від оподаткування Податковим кодексом України Кабінету Міністрів України не делегувалось.

При цьому колегія суддів зазначає, що вказаний перелік був затверджений ще Постановою КМУ від 12 листопада 2011 року № 15 і з того часу є незмінним. Коригується в змісті цієї постанови лише дата звільнення від оподаткування, яка встановлюється КМУ у відповідності до положень Податкового кодексу України. Тобто внесенням змін до Постанови № 15 щодо дати звільнення від оподаткування остання лише приводиться у відповідність до норм Податкового кодексу України, а не встановлює строки такого звільнення, як помилково вважає контролюючий орган і з чим погодився суд першої інстанції.

Зазначення в Постанові № 15 вказаної вище дати правового значення для визначення терміну звільнення операцій, зазначених у пункті 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, не має, оскільки цей термін встановлюється саме Податковим кодексом України, а не постановою КМУ. Правова позиція податкового органу може мати сенс лише у разі прийняття нового Переліку, а не пролонгації дії старого. В даному випадку новий Перелік не затверджувався.

Таким чином, оскільки Перелік, прийнятий ще у 2011 році, є з того часу незмінним та не визнавався таким, що втратив свою чинність, то внесення до нього змін в частині пролонгації дати, до якої операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, звільняються від оподаткування ПДВ не свідчить про переривання дії цього Переліку.

З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач правомірно нарахував позивачу ПДВ по операціям, зазначеним у пункті 23 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Щодо включення позивачем в податковий кредит у декларацію з ПДВ за січень 2015 року суми ПДВ по податковим накладним, складеним в 2014 році, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1-198.3 статті 198 Податкового кодексу України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

До 1 січня 2015 року спірні відносини регулювались абз. 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" абзаци третій-п'ятий замінено абзацами третім-шостим такого змісту:

"Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно".

З огляду на вказане податковий орган вважає, що з урахуванням змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 розділу V ПК України, податкові накладні, складені з 1 січня 2015 року та своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, також повинні включатись до складу податкового кредиту лише того звітного періоду, на який припадає дата їх складання.

Проте, колегія суддів зазначає, що абзаци 3-6 пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції станом на час подання декларації з ПДВ за січень 2015 року не регулюють правовідносини, які склались між сторонами в даному спорі, оскільки в ході розгляду справи не встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем в 2014 році, були зареєстровані з порушенням терміну їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, жодних застережень щодо включення цих податкових накладних до декларації з ПДВ за січень 2015 року Податковий Кодекс України станом на час подання цієї декларації до податкового органу не містив.

До таких висновків колегія суддів також приходить у зв'язку із внесенням Законом України від 16.07.2015 року № 643-VIII змін до пункту 198.6 ПК України, яким останній доповнено абзацом 4 наступного змісту: "У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної". При цьому абзаци 3-6 стали абзацами 5-8. Вказані зміни набули чинності з 1 вересня 2015 року. Тобто законодавець фактично повернув норму, яка діяла до 1 січня 2015 року.

Внесенням цих змін законодавець підтвердив різний предмет регулювання абзаців 4 та 5-8 (колишні 3-6) пункту 198.6 статті 198 ПК України.

З огляду на вказане колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що платники, які не включили податкові накладні до складу податкового кредиту відповідних періодів можуть реалізувати право на формування податкового кредиту за такими податковими накладними лише шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди, в які ці податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки такий висновок не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000175103 від 17.04.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду суперечать обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі № 804/8822/15 скасувати.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслужування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслужування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 17 квітня 2015 року № 0000175103, яким ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58255279,50 гривень.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" сплачений судовий збір в розмірі 2996,28 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслужування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2015 року.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Білак