Постанова № 52318360, 12.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Справа№ 910/24812/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Коверги А.П. - дов. б/н від 12.05.2014 р.

Грищенка О.М. - дов. б/н від 19.11.2014 р.

від відповідача Карманнікова М.О. - дов. б/н від 14.01.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Автомобільна група «Богдан»

на рішення господарського суду міста Києва

від 31.08.2015 р. (суддя Мельник В.І.)

у справі №910/24812/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна»

(далі - ТзОВ «САП Україна»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Автомобільна група «Богдан» (далі - ТОВ «Богдан» АГ»)

про стягнення 2 367 427,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2015 р. у справі №910/24812/13 позовні вимоги задоволено: зобов'язано ТОВ «Богдан» АГ» перерахувати на поточний рахунок №26002200110064, відкритий в ПАТ «Сітібанк» ТзОВ «САП Україна», грошову суму в розмірі 2 367 427,50 грн. в якості оплати згідно рахунку-фактури №849123-2008/2R-2012 від 09.10.2012 р. вартості переданих прав (дозволів) на користування програмним забезпеченням SAP у відповідності до договору №SAPUA37-ркп/2008 від 27.06.2008 р.; стягнуто з ТОВ «Богдан» АГ» на користь ТзОВ «САП Україна» 2 367 427,50 грн. основного боргу та 68 820,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення є необґрунтованим та незаконним, оскільки судом першої інстанції порушено вимоги ГПК України щодо забезпечення принципу об'єктивності і повноти дослідження всіх обставин справи. За твердженнями апелянта, місцевим судом неправильно застосовано положення ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності й безпідставно відмовлено відповідачу в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, а також порушено норми процесуального права (п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України), адже не припинено провадження у справі про стягнення 591 856,88 грн. й таким чином допущено повторний розгляд спору в цій частині тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №910/24812/13 за апеляційною скаргою ТОВ «Богдан» АГ» передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 06.10.2015 року.

В судовому засіданні 06.10.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.10.2015 року.

В судовому засіданні представник апелянта (відповідача) доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати за наведених в скарзі підстав та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення суду як законне та обґрунтоване - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України справи в апеляційній інстанції переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням передбачених у цьому розділі особливостей. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується наданими суду першої інстанції правами.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Так, ТзОВ «САП Україна» подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Богдан» АГ» про зобов'язання перерахувати на поточний рахунок позивача грошову суму у розмірі 2 367 427,50 грн. згідно рахунку-фактури №849123-2008/2R-2012 від 09.10.2012 р. в якості оплати вартості переданих прав (дозволів) на користування програмним забезпеченням SAP на підставі договору №SAPUA37-ркп//2008 від 27.06.2008 р. (далі - Договір); стягнення грошової суми у розмірі 2 367 427,50 грн. згідно рахунку-фактури №849123-2008/2R-2012 від 09.10.2012 р. як заборгованості вартості переданих прав (дозволів) на користування програмним забезпеченням SAP відповідно до Договору. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано умов Договору в частині розрахунків з позивачем тощо.

До прийняття рішення по суті спору ТзОВ «САП Україна» подало заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме щодо зобов'язання перерахувати на поточний рахунок позивача грошової суми в розмірі 2 367 427,50 грн. згідно рахунку-фактури №849123-2008/2R-2012 від 09.10.2012 р. в якості оплати вартості переданих прав (дозволів) на користування програмним забезпеченням SAP згідно Договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2014 р. у справі №910/24812/13, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 р., провадження в частині позовних вимог про зобов'язання ТОВ «Богдан» АГ» перерахувати на поточний рахунок ТзОВ «САП Україна» грошової суми в розмірі 2 367 427,50 грн. припинено, позовні вимоги задоволено й стягнуто з ТОВ «Богдан» АГ» на користь ТзОВ «САП Україна» 2 367 427,50 грн. основного боргу та 68 820,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 р. у справі №910/24812/13 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції посилався на ненадання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки п. 5.2 Договору, згідно якого оплата здійснюється в національній валюті України на підставі погодженого плану платежів згідно додатку №2 до Договору, а також графіку надання прав користування та плану платежу за надання прав користування, затверджених додатком №2 до Договору, якими визначено конкретні дати платежу й як наслідок не встановлено початку перебігу позовної давності та не перевірено фактів його спливу по кожному окремому платежу. Одночасно господарськими судами обох інстанцій не перевірено доводів відповідача з приводу того, що станом на дату підписання позовної заяви ТзОВ «САП Україна», за якою порушено справу №5011-23/5116-2012, позовна давність по шести платежах на загальну суму 1 775 570,64 грн. сплинула, а тому не могла перерватися пред'явленням позову. Окрім цього, не враховано які саме платежі за Договором та на яку суму входили до предмету позову ТзОВ «САП Україна» до ТОВ «Богдан» АГ» у справі №5011-23/5116-2012, а отже не з»ясовано факту переривання чи не переривання позовної давності у відповідній частині позовних вимог.

На підставі ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, які містяться в постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Здійснивши новий розгляд справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши докази, на яких ґрунтується позов, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі, відтак прийняв рішення про їх задоволення повністю.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд, зокрема, посилався на те, що встановлені у справі №5011-23/5116-2012 обставини відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню під час провадження у даній справі, тому та обставина, що рахунок є обов'язковою передумовою, а не підставою для оплати, без якого у боржника не могло виникнути обов'язку з оплати вже встановлено судом в справі №5011-23/5116-2012. За висновками суду згідно прийнятих у справі №5011-23/5116-2012 рішень, обов'язок відповідача щодо оплати виникає з моменту отримання відповідного рахунку-фактури, а прострочення його невиконання - із закінченням 14-ти денного терміну, відтак питання виникнення обов'язку з оплати на підставі ч. 2 ст. 35 ГПК України повторного дослідження й оцінки не потребують.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості користування програмним забезпеченням настав лише 31.10.2012 р., тобто через 14 банківських днів після отримання відповідачем виставленого позивачем рахунку, відтак відхилив клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Крім цього, місцевим судом залишено по увагою доводи відповідача щодо необхідності припинення провадження у справі відносно сум боргу, які вже були предметом розгляду у справі №5011-23/5116-2012, мотивуючи це різними підставами позовів в даній справі та у справі №910/24812/13.

Оскільки відповідач отримав від позивача дозвіл на користування програмним забезпеченням SAP та його інсталяції шляхом відповідної передачі ліцензій, однак в обумовлені Договором строки не сплатив їх вартості, місцевий суд вважав, що борг в сумі 2 367 427,50 грн., який не погашено на момент розгляду справи, підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку, відтак позов задовольнив повністю.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, як встановлено матеріалами справи, між ТзОВ «САП Україна» (Товариством) та ТОВ «Богдан» АГ» (Партнером) 27.06.2008 р. укладено Договір, за умовами якого Товариство зобов'язалося надати вказаній Партнером особі (кінцевому користувачу) дозвіл (ліцензію) на використання програмного забезпечення SAP та невід'ємно в комплексі створити в системі для кінцевого користувача технічну інсталяцію в обсязі та на умовах, передбачених Договором. Партнер зобов'язався сплатити за вищезазначене за умовами Договору та додатків до нього (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору Товариство надає Партнеру право на перепродаж отриманих за Договором майнових прав, а саме: прав користування програмним забезпеченням та прав надання послуг з підтримки кінцевому користувачу. Кінцевим користувачем за Договором є ВАТ «Луцький автомобільний завод».

Товариство зобов'язалося надавати Партнеру послуги з підтримки переданого йому програмного забезпечення SAP, а Партнер зобов'язався оплатити такі послуги в порядку та розмірах, визначених Договором та додатками до нього (п. 2.4 Договору).

На підставі п. 5.1 Договору Партнер сплачує Товариству вартість прав користування програмним забезпеченням SAP в розмірі 2 367 427,50 грн.

Оплата здійснюється за погодженим планом платежів на підставі додатку №2 до Договору (п. 5.2 Договору).

Сторонами погоджено (п. 5.3 Договору), що рахунок підлягає сплаті Партнером протягом 14 банківських днів з дати його отримання.

Відповідно до п. 8.3 Договору надання Товариством прав користування програмним забезпеченням SAP Партнеру на визначену кількість користувачів оформлюється актом приймання-передачі програмного забезпечення, який підписується уповноваженими представниками сторін. Дата підписання сторонами акту є датою передачі програмного забезпечення.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору надано відповідачу дозвіл на користування програмним забезпеченням SAP та його інсталяції шляхом відповідної передачі ліцензій в кількості наступних користувачів: пакет ERP (включає 5 професійних користувачів) - 1; професійний користувач - 115; професійний користувач з обмеженими правами - 45; ліцензія «Документообігу» SAP «Document Management System» - 30; База даних Oracle - 1. Всього на суму 2 367 427,50 грн., про що сторони підписали акт передачі прав користування програмним забезпеченням SAP №864814/2R/2008 від 27.06.2008 року.

Згідно згаданого акту програмне забезпечення передається за електронними каналами зв'язку шляхом вивантаження програмного забезпечення з Інтернету та шляхом надання доступу до мережі SAP порталу за адресою: http://www.service.sap.com. Сторони не мають жодних претензій щодо наданого дозволу та переданого позивачем відповідачу програмного забезпечення.

Разом з тим, в квітні 2012 року ТзОВ «САП Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Богдан» АГ» про стягнення боргу й рішенням суду від 12.06.2012 р. у справі №5011-23/5116-2012 позов задоволено частково, однак постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2013 р. це рішення скасовано та прийнято нове про відмову в задоволенні позову.

Приймаючи згадане рішення апеляційний господарський суд посилався на приписи п. 5.3 Договору, якими сторони погодили, що рахунок підлягає сплаті протягом 14 банківських днів з дати його отримання. Таким чином, сторони досягли згоди, що настання у відповідача обов'язку з розрахунку з позивачем можливе лише після отримання відповідного рахунку. Тобто термін виконання зобов'язання визначено вказівкою на подію, яка неминуче має настати, та підлягає виконанню з настанням цієї події, а обов'язку відповідача розрахуватися за надані йому права користування програмним забезпеченням SAP має передувати виконання позивачем обов'язку з виставлення рахунків на оплату та надіслання їх ТОВ «Богдан» АГ».

Встановивши відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів надіслання та вручення відповідачу рахунків позивача на оплату прав користування програмним забезпеченням SAP, апеляційний суд вважав неможливим встановлення факту настання порушення строків оплати за Договором. Вважаючи недоведеність в ході розгляду справи №5011-23/5116-2012 факту отримання відповідачем рахунків, як підстави для проведення оплати за надані позивачем послуги, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідача не настав договірний обов'язок по оплаті наданих позивачем прав користування програмним забезпеченням SAP, тому в позові відмовив.

Як вище зазначалося, на підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому встановлені у справі №5011-23/5116-2012 обставини під час провадження у даній справі суд першої інстанції вважав такими, що не підлягають повторному доказуванню.

Згідно матеріалів справи, ТзОВ «САП Україна» в подальшому на виконання п. 5.3 Договору надіслало ТОВ «Богдан» АГ» рахунок-фактуру №849123-2008/2R-2012 від 09.10.2012 р. на суму 2 367 427,50 грн., який останнім отримано 10.10.2012 р. (підтверджується доданою до матеріалів справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення та опису-вкладення).

З урахуванням наведеного, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості користування програмним забезпеченням місцевий суд вважав таким, що настав 31.10.2012 р. - через 14 банківських днів після отримання відповідачем виставленого позивачем рахунку.

Проте, такі висновки місцевого суду апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими та незаконними.

Так, п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. №18 визначено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Так, висновки суду апеляційної інстанції у справі №5011-23/5116-2012, які покладено в основу оскарженого у даній справі рішення, є правовою оцінкою суду, а не обставиною справи, якій може надаватись преюдиційне значення, відтак безпідставними є висновки місцевого суду про те, що встановлені у справі №5011-23/5116-2012 обставини щодо виникнення обов'язку відповідача з оплати за Договором не підлягають повторному доказуванню під час провадження у даній справі.

За приписами ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

У відповідності до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; його ненадання не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в силу ст. 613 ЦК України; відтак наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за Договором платежі.

Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України з посиланням на правову позицію Верховного Суду України ( постанова від 29.09.2009 р. у справі № 37/405) в постанові від 25.03.2015 р. у даній справі, якою скасував рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

На підставі ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Постановою пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 р. №10 (п. 4.2) зазначено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Сторонами погоджено, що оплата здійснюється на підставі погодженого плану платежів відповідно до додатку №2 до Договору (п. 5.2 Договору).

Так, додатком №2 до Договору сторонами погоджено графік надання прав користування та план платежу за надання прав користування, згідно якого ТОВ «Богдан» АГ» зобов'язане здійснити наступні платежі: до 25.10.2008 р. - 295 928,44 грн.; до 25.11.2008 р. - 295 928,44 грн.; до 25.12.2008 р. - 295 928,44 грн.; до 25.01.2009 р. - 295 928,44 грн.; до 25.02.2009 р. - 295 928,44 грн.; до 25.03.2009 р. - 295 928,44 грн.; до 25.04.2009 р. - 295 928,44 грн.; до 25.05.2009 р. - 295 928,44 грн.

Беручи до уваги погоджений сторонами додатком №2 до Договору графік надання прав користування та план платежу за надання прав користування, строк позовної давності щодо всіх платежів за Договором на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі (20.12.2013) сплинув.

Разом з тим, на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено представниками сторін, в межах справи №5011-23/5116-2012 позивачем було заявлено, в тому числі, й вимогу про стягнення 591 856,88 грн. на підставі Договору, яка складається з сьомого та восьмого платежів в розмірі 295 928,43 грн. кожен, згідно додатку №2 до Договору. Таку вимогу позивачем було заявлено 20.04.2012 р., відтак на момент звернення з позовом про стягнення суми 591 856,88 грн. по сьомому та восьмому платежах строк позовної давності не сплинув, а згідно ч. 2 ст. 264 ЦК України мало місце переривання цього строку.

Проте, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Оскільки спір між ТзОВ «САП Україна» та ТОВ «Богдан» АГ» про стягнення 591 856,88 грн. по сьомому та восьмому платежах на підставі Договору згідно додатку №2 до нього вже вирішено, є рішення, яке набрало законної сили, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі №910/24812/13 в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Висновки місцевого суду про те, що вимогу позивача про стягнення 591 856,88 грн. у справі №5011-23/5116-2012 й у даній справі обґрунтовано різними підставами, суд апеляційної інстанції вважає помилковими й жодним чином документально непідтвердженими, відтак місцевим судом безпідставно відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі в цій частині.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати й зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 р. №10).

На підставі ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в частині заборгованості відповідача по першому-шостому платежах згідно додатку №2 Договору на загальну суму 1 775 570,62 грн., але оскільки позовна давність щодо цих вимог спливла і про це відповідачем зроблено заяву в суді першої інстанції, місцевим судом протиправно відмовлено в задоволенні заяв про застосування строку позовної давності, відтак така підлягає задоволенню, а в позові в частині стягнення з відповідача 1 775 570,62 грн. має бути відмовлено з підстав спливу строку позовної давності.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про задоволення позову, вважає рішення незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про припинення провадження у справі на суму стягнення 591 856,88 грн. та про відмову в задоволенні позову про стягнення 1 775 570,62 грн. за спливом строку позовної давності. Тому доводи апелянта по суті апеляційної скарги заслуговують на увагу та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання скарги на підставі ст. 49 ГПК України належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2015 р. у справі №910/24812/13 скасувати та прийняти нове рішення:

Провадження у справі №910/24812/13 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» суми боргу в розмірі 591 856,88 грн. - припинити.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» про стягнення 1 775 570,62 грн. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» (03150, м. Київ, вулиця Димитрова, будинок 5, ідентифікаційний код 31242924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» (04176, м. Київ, вулиця Електриків, будинок 29-А, ідентифікаційний код 32347815) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 52 083 (п'ятдесят дві тисячі вісімдесят три) грн. 50 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/24812/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун