Постанова № 52311711, 02.10.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2015 Справа № 814/2835/15

м. Миколаїв

15:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомОСОБА_1, вул. 8-го Березня, 4,Вознесенськ,Миколаївська область, 56500 до відповідачаВознесенської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, пров. Братів Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область,56500 проскасування висновку відповідача від 19.08.2015 № 385/14-06-17-03/НОМЕР_1; зобовязання відповідача вчинити певні дії, в с т а н о в и в:

Позивач звернувся із позовом до Відповідача - Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі контролюючий орган), в якому просив скасувати висновок цього органу від 19.08.2015р. №385/14-06-17-03/НОМЕР_1 та зобовязати відповідача виконати вимоги п.28 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» в частині відповідності майна, не вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру за 2014 рік, як такого, що відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел; зобовязати відповідача врахувати письмові пояснення позивача щодо факту набуття права власності на квартиру при підготовці висновку про перевірку.

Свій позов мотивував тим, що квартиру АДРЕСА_1 придбав у власність на підставі договору довічного утримання (догляду) від 18.08.2014р. №628 у своєї бабусі ОСОБА_2 Помилково вважав, що право власності в такому випадку переходить до нього лише після смерті бабусі, тому не вказав її у декларації за 2014 рік.

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

В подальшому за клопотанням сторін справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини адміністративної справи та докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, суд приходить до такого.

Контролюючим органом було проведено перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» та достовірності відомостей , визначених пунктом 2 частини пятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» щодо позивача та 19.08.2015р. складено висновок №№385/14-06-17-03/НОМЕР_1 за наслідками такої перевірки. У висновку зазначено, що позивач на час його складання перебував на посаді молодшого інспектора з режиму секретності Вознесенського МВ УМВС України в Миколаївській області. Зазначено, що в декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру за 2014 рік позивач вказав недостовірні відомості, а саме не задекларував квартиру АДРЕСА_2, яка належала йому на праві власності.

В ході зазначеної перевірки позивач надавав відповідачу пояснення, в яких зазначив про своє помилкове розуміння положень Цивільного кодексу України щодо моменту переходу права власності до нього при укладенні договору довічного утримання (догляду).

Судом встановлено, що 18.08.2014р. між громадянкою ОСОБА_3 в якості відчужувача та позивачем в якості набувача був укладений договір довічного утримання (догляду) р.№ 628, за яким відчужувач передала у власність позивачу квартиру за адресою АДРЕСА_3.

Відповідно до положень статей 334, 748 Цивільного кодексу України право власності у позивача за договором довічного утримання виникає після нотаріального посвідчення зазначеного договору та з моменту державної реєстрації права власності за ним.

Згідно з наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на зазначену квартиру було зареєстроване за позивачем 18.08.2014р.

Саме з цього часу у позивача виникло право власності на зазначене нерухоме майно, а отже він неправомірно не задекларував це майно у декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру за 2014 рік.

Тому відомості у вказаній декларації позивача за 2014 щодо наявності в нього нерухомого майна контролюючий орган правомірно визнав недостовірними.

В той же час, саме по собі неповне декларування наявного у особи майна не може бути підставою для застосування Закону про очищення влади в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.

Відповідно до частини 8 статті 3 Закону України «Про очищення влади», заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" , та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Вживання у тексті частини восьмої статті 3 Закону про очищення влади єднального та розділового сполучника «та/або» дозволяє дійти висновку, що вказана заборона застосовується до осіб за наявності одного з двох наступних критеріїв.

За першим критерієм необхідно враховувати, що підставами для звільнення є недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру та невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

За другим критерієм достатньою підставою для звільнення є невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Отже, недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Ця обставина обовязково повинна бути поєднана із висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел.

Наявність у висновку про результати перевірки інформації про підтвердження законності джерел набуття майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування відповідної заборони.

Зазначене відповідає позиції, викладеній у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 29.07.2015р. №1543/10-14/15.

Відповідно до вказаного договору довічного утримання (догляду) взамін на передану йому у власність квартиру, позивач зобовязався довічно утримувати відчужувача, забезпечувати її харчуванням, доглядом, необхідною допомогою та ліками.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що у контролюючого органу немає інформації про невідповідність вартості квартири, що належить позивачу доходам, отриманим із законних джерел.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України (далі контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини пятої статті 5 Закону про очищення влади (далі відомості), зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1 11 частини першої статті 2 Закону про очищення влади, у деклараціях, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі перевірка) встановлено Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини пятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2014 року за № 1385/26162 (далі Порядок № 1100).

Аналізуючи складений щодо позивача висновок від 19.08.2015р. №385/14-06-17-03/НОМЕР_1, суд вважає, що перевірка щодо позивача була проведена у відповідності до діючого законодавства.

Так, у вказаному висновку правомірно зазначено про те, що в декларацію про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру за 2014 рік позивач вніс недостовірні відомості, а саме не вказав в ній інформацію про наявну у нього квартиру №30 за адресою м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 32.

Також у висновку враховані пояснення позивача зазначено про те, що такі відомості позивач не вніс до декларації через юридичну неграмотність та нерозуміння моменту переходу до нього права власності на квартиру.

В той же час у висновку зазначено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру за 2014 рік, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел.

Сам по собі висновок контролюючого органу щодо позивача не свідчить про необхідність застосування до нього заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади», а лише є джерелом інформації для прийняття в майбутньому можливого рішення щодо позивача.

Так, згідно з частиною чотирнадцятою статті 5 Закону про очищення влади керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини пятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Оскільки контролюючим органом в ході перевірки не встановлено, що квартира №30 за адресою м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 32 була придбана за кошти отримані позивачем не із законних джерел, в подальшому відсутні підстави для прийняття рішення про застосування до ОСОБА_1 заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», в тому числі відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з посади на підставі висновку відповідача від 19.08.2015р. №385/14-06-17-03/НОМЕР_1.

Тому, у випадку застосування керівником відповідного органу заборон до позивача або звільнення його з посади, позивач може оскаржити відповідне рішення до адміністративного суду.

В той же час судом не встановлено порушень з боку відповідача при складанні висновку від 19.08.2015р. №385/14-06-17-03/НОМЕР_1. У висновку у передбаченому законом порядку обєктивно зафіксована інформація, яка буде використана керівником відповідного органу при прийнятті рішення про застосування чи незастосування до ОСОБА_1 заборон, передбачених законом про очищення влади.

Зазначене є підставою для відмови у позові.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В. С. Князєв