Постанова № 52311457, 02.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2015 року 810/4411/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Славутич Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у м. Славутичі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі – позивач, ДПІ) з позовом до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (далі – відповідач, Підприємство), в якому просить стягнути податковий борг у розмірі 1824027,96 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що Підприємство зареєстровано як юридичну особу 04.04.2001 та включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №13601200000000815. На податковому обліку в ДПІ відповідач перебуває з 06.04.2001 та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України. Станом на день звернення до суду відповідач має податкову заборгованість в сумі 1824027,96 грн., яка виникла у зв’язку з несплатою узгодженого грошового зобов’язання з податку на додану вартість. Вказана сума заборгованості в розмірі 1824027,96 грн. окремо на зворотному боці облікової картки платника Підприємства не визначена та входить до загальної податкової заборгованості, яка рахується за відповідачем, та становить 1962052,13 грн. Інша частина від загальної суми заборгованості в розмірі 57116,67 грн. та 80907,50 грн. до розрахунку позовних вимог за цим позовом до уваги не береться, оскільки, вказані суми нараховані відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 12.12.2013 у справі №810/5697/13-а, тобто, охоплені іншим судовим рішенням. Просив позов задовольнити.

В запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що Підприємство за даний податковий період надало ДПІ податкові декларації з податку на додану вартість на суму 1432633,00 грн. Позивачем безпідставно при розрахунку позовних вимог не враховано податкові декларації за заявлений період з від’ємним значенням, що підлягають відшкодуванню з бюджету в разі відсутності податкового боргу або віднімаються від основного податкового боргу в разі його наявності в порядку ст. 20 Податкового кодексу України. За даний податковий період відповідач здійснив оплату податкового боргу з податку на додану вартість на суму 390000,00 грн. Також в розрахунку боргу позивач зазначає суму податкового боргу з нарахованої пені за заниження платником податку податкового зобов’язання за період з лютого 2015 року по серпень 2015 року в сумі 212371,29 грн., що не відповідає дійсності у зв’язку з тим, що Підприємство протягом 2015 року не отримувало від ДПІ жодних податкових повідомлень-рішень щодо нарахування пені, а отже, сума податкового зобов’язання в розмірі 212371,29 грн. є неузгодженою та не підлягає стягненню. Загалом ДПІ за період з лютого 2015 року по серпень 2015 року самостійно здійснило розподіл коштів на оплату пені в сумі 27156,84 грн. з платіжних доручень та 49333,79 грн. з податкових декларацій, що підлягають бюджетному відшкодуванню, але такі дії є неправомірними. Так, згідно постанов Київського окружного адміністративного суду у справах №2а-3113/11/1070, №2а-3115/11/1070, №2а-3116/11/1070, №2а-3117/11/1070 дії ДПІ щодо самостійного розподілу коштів, не за призначенням платежу, були визнанні протиправними та зобов’язано позивача неправомірно зараховану суму на оплату пені з податку на додану вартість 2007-2010 років у розмірі 283488,18 грн. зарахувати в оплату основного боргу, однак, до теперішнього часу такі дії з боку ДПІ не здійснено. Просив позов задовольнити частково в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 759144,82 грн.

29.09.2015 через канцелярію суду надійшли клопотання від представника позивача і представника відповідача, в яких вони просили суд здійснити розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

29.09.2015 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи від 04.03.2001, довідки №2043/2004 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21080345 від 27.08.2015 та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21119264 від 04.09.2015, Підприємство зареєстроване як юридична особа, якій присвоєно ідентифікаційний код: 31476318 (Том 1 а.с. 6-9, 60-62).

Позивачем було виставлено відповідачу податкову вимогу форми "Ю1" від 05.12.2001 № 1/28. Зазначену податкову вимогу отримав директор Підприємства 10.12.2015 (Том 1 а.с. 42).

19.02.2015 Підприємство подало до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 року, відповідно до якого відповідач самостійно збільшив суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті, у розмірі 419233 грн. та нарахував суму штрафу, у зв’язку з виправленням помилки, у розмірі 12577 грн. (Том 1 а.с. 18-20).

19.02.2015 Підприємство подало до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2014 року, відповідно до якого відповідач самостійно збільшив суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті, у розмірі 267011 грн. та нарахував суму штрафу, у зв’язку з виправленням помилки, у розмірі 8010 грн. (Том 1 а.с. 15-17).

19.05.2015 Підприємство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року, відповідно до якої відповідач самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, у розмірі 102293 грн. (Том 1 а.с. 21-24).

18.06.2015 Підприємство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року, відповідно до якої відповідач самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, у розмірі 272808 грн. (Том 1 а.с. 25-28).

17.07.2015 Підприємство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, відповідно до якої відповідач самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, у розмірі 244368 грн. (Том 1 а.с. 29-33).

19.08.2015 Підприємство подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, відповідно до якої відповідач самостійно визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, у розмірі 367524 грн. (Том 1 а.с. 34-37).

05.03.2015 Підприємство подало до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2015 року, відповідно до якого відповідач самостійно визначив суму від’ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до 200.3 статті 200 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, у розмірі -9751 грн. (Том 1 а.с. 38-41).

Із зворотного боку облікової картки платника податків (Підприємства) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 30.06.2014 по 31.08.2015, судом встановлено, що заборгованість Підприємства складає 1962052,13 грн., з яких залишок несплаченої пені складає 21371,29 грн. (Том 1 а.с. 43-53).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПК).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

При цьому, згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Судом встановлено, що податковий борг виник на підставі наступної поданої відповідачем податкової звітності: уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2014 року, податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року, податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року, податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2015 року, а також виставленої ДПІ податкової вимоги форми "Ю1" від 05.12.2001 № 1/28 (Том 1 а.с. 18-42).

Пунктом 57.1 статті 57 ПК встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК закріплено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо протиправності дій ДПІ з самостійного розподілу коштів, отриманих за призначенням на погашення грошового зобов’язання з податку на додану вартість у зв’язку з наступним.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 ПК, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Отже, положення ПК мають пріоритет перед іншими нормативно-правовими актами, що регулюють однотипні правовідносини.

А, оскільки, положеннями пункту 87.9 статті 87 ПК встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом, то і дії ДПІ щодо самостійного розподілу коштів, отриманих за призначенням на погашення грошового зобов’язання з податку на додану вартість є правомірними.

Посилання відповідача на судові рішення в адміністративних справах №2а-3113/11/1070, №2а-3115/11/1070, №2а-3116/11/1070, №2а-3117/11/1070, якими дії ДПІ щодо зарахування суми на оплату пені з податку на додану вартість за 2007-2010 роки в розмірі 283488,18 грн. були визнані судом протиправними, є необґрунтованими, оскільки, вказані спірні правовідносини стосуються попереднього періоду та виникли і відбулися до прийняття ПК.

Крім того, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо неправомірності нарахування пені в сумі 212371,29 грн. з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК, пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК, пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до пункту 131.1 статті 131 ПК, нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Пунктом 131.2 статті 131 ПК встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Суд звертає увагу на те, що позивач в додаткових письмових поясненнях зазначив, а відповідач не заперечив, що за відповідачем з часу виставлення податкової вимоги форми "Ю1" від 05.12.2001 № 1/28 постійно рахується податкова заборгованість, сума якої змінюється, проте повне погашення боргу не відбувається, вказана вимога є чинною.

Таким чином, ДПІ правомірно нарахувала Підприємству пеню за несвоєчасно погашене узгоджене грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 212371,29 грн.

Виходячи з вищезазначеного, заборгованість відповідача щодо сплати податкового боргу у розмірі 1824027,96 грн., підтверджується наступними документами: уточнюючим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2014 року від 19.02.2015, уточнюючим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2014 року від 19.02.2015, податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2015 року від 19.05.2015, податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року від 18.06.2015, податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2015 року від 17.07.2015, податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2015 року від 19.08.2015, уточнюючим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2015 року від 05.03.2015, податковою вимогою форми "Ю1" від 05.12.2001 № 1/28 та зворотнім боком облікової картки платника податків (Підприємства) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 30.06.2014 по 31.08.2015 (Том 1 а.с. 18-53).

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми суду надано не було.

Відповідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідач – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (07100, Київська область, місто Славутич, вулиця Військових будівельників, будинок 8, ідентифікаційний код: 31476318) на користь Державного бюджету України заборгованість щодо сплати податкового боргу у розмірі 1824027,96 грн. (один мільйон вісімсот двадцять чотири тисячі двадцять сім грн. 96 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.