Постанова № 52310653, 06.10.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 803/2536/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1П,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» (далі ТзОВ «ПКПФ») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Луцької ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2015 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03.07.2015 р. по 16.07.2015 р. проведена документальна позапланова перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 17.07.2015 р. № 2992/03-18-22-02/37993343.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено:

1) пункт 185.1 статті 185, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статтю 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1 209 146 грн.;

2) пункти 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування всіх видів діяльності (збитків) на суму 1 737 414 грн. та занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті, на загальну суму 164 054 грн.

На підставі акта перевірки від 17.07.2015 р. № 2992/03-18-22-02/37993343 Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014р.:

1) № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 696 271 грн.;

2) № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 257 190 грн., з яких: 171 460 грн. основний платіж, 85 730 грн. штрафні санкції;

3) № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 794 647,50 грн., з яких: 529 765 грн. основний платіж, 264 882,50 грн. штрафні санкції.

Позивач з вищевказаним податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає, що вони прийняті із порушенням законодавства на підставі необґрунтованих висновків, що містяться в акті перевірки. Зазначає, що відносини із контрагентами підтвердженні первинними бухгалтерськими документами, складання яких обовязкове відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Під час перевірки позивачем було надано перевіряючим усі первинні документи, що підтверджують зміст та обсяг господарських операцій з контрагентами, а саме податкові та видаткові накладні. Податкове законодавство України для підтвердження права платника на віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до складу податкового кредиту не вимагає від платника будь-яких інших документів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, в усних поясненнях та наданих суду письмових запереченнях посилається на те, що в ході перевірки не встановлено факту здійснення господарських операцій між ТзОВ «ПКПФ» та ПП «БК «Атріум-Сервіс», ПП «ТК Асторія» та ПП «Торг-Солюшнс», а первинні документи складені, позивачем та контрагентами, не можуть братися до уваги як достовірні. Крім того, зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість. Посилається на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для їх скасування немає. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 03.07.2015 р. по 16.07.2015 р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ «Укрінтеко» та ТОВ «Айма Плюс» за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., ПП «Укргумстальпостач», ПП «Дніпро-Індустрі», ПП «Мегаджоб» за період з 2013-2014 років та використання в господарській діяльності товарів (робіт, послуг), придбаних у зазначених СГД.

За результатами перевірки складено акт від 17.07.2015 р. № 2992/03-18-22-02/37993343, в якому встановлено, що позивачем порушено:

1) пункт 185.1 статті 185, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статтю 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1 209 146 грн., в тому числі: за червень 2014 року 435 431 грн., за липень 2014 року 18 725 грн., за вересень 2014 року 63 975 грн., за жовтень 2014 року 125 570 грн.. за листопад 2014 року 435 431 грн., за грудень 2014 року 247 767 грн., із них 679 381 грн. знято відповідно до акта позапланової перевірки від 29.04.2015 р. № 1642/03-18-22-02/37993343;

2) пункти 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування всіх видів діяльності (збитків) на суму 1 737 414 грн. та занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті, на загальну суму 164 054 грн.

На підставі акта перевірки від 17.07.2015 р. № 2992/03-18-22-02/37993343 Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014р.:

1) № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 696 271 грн.;

2) № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 257 190 грн., з яких: 171 460 грн. основний платіж, 85 730 грн. штрафні санкції;

3) № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 794 647,50 грн., з яких: 529 765 грн. основний платіж, 264 882,50 грн. штрафні санкції.

На думку суду, відповідач довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформований податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

Судом встановлено, що між ТзОВ «ПКПФ» (Замовник) та ПП «БК «Акріум-Сервіс» (Виконавець) 10.11.2013 р. укладено договір № 10/11-13Р на виконання будівельних робіт, відповідно до якого Виконавець зобовязується своїми силами і засобами виконати якісно будівельні роботи та оплатити їх вартість у строки та на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до даного договору вартість передбачуваних робіт включає в себе вартість матеріалів та вартість виконаних робіт, що доручається Виконавцю, загальна вартість складає 1 034 165 грн., в тому числі податок на додану вартість 172 360,83 грн.

Всі розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на р/р Виконавця тільки в національній валюті України розрахунку за фактично виконаний обсяг робіт протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Як вбачається з акта перевірки, не було доведено реальне використання ремонтних робіт на ТзОВ «ПКПФ». Акт приймання виконаних ремонтних робіт від 30.06.2014 р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт від 30.06.2014 р. не є достатніми доказами для підтвердження факту здійснення господарських операцій.

На ТзОВ «ПКПФ» відсутні докази використання послуг ремонтних робіт, а саме: для перевірки не надано журнал обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) документ, який може слугувати підставою для складання звітності з виконання робіт, використання основних матеріалів, здійснення контролю за обсягами робіт тощо, в актах виконаних робіт не вказано обєкти, по яких проводились ремонтні роботи, кількість працівників, які здійснювали ремонтні роботи. В ході проведення перевірки платником не надано даних бухгалтерського обліку (журналів-ордерів, карток-рахунків, оборотно-сальдових відомостей).

Проведеною перевіркою також встановлено, що ТзОВ «ПКПФ» мало взаємовідносини з ПП «ТК Асторія» по наданню транспортних послуг у 2014 році, загальна сума яких складає 292 800 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 48 800,02 грн.

Відповідно до укладеного між ТзОВ «ПКПФ» (Замовник) та ПП «ТК Асторія» (Перевізник) договору від 01.09.2014 р. №01/09/14ТП про надання транспортних послуг Перевізник надає Замовнику транспортні послуги згідно з умовами даного договору, а Замовник зобовязується сплатити Перевізнику обумовлену договором плату за надані послуги.

Даним договором передбачено, що перевезення вантажу здійснюється на підставі заявки Замовника, яка є доповненням та невідємною частиною даного договору. Заявка повинна бути виконана у письмовій формі і завірена печаткою Замовника. Вантаж вважається прийнятим Перевізником для перевезення тільки після його завантаження на транспортний засіб, видачі товарно-транспортної накладної та інших необхідних документів. Вантаж вважається прийнятим вантажоодержувачем, якщо у товарно-транспортній накладній зроблена відмітка про отримання вантажу, завірена печаткою вантажоодержувача. Після закінчення перевезення сторонами підписується акт приймання передачі наданих послуг.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктами 1, 2 спільного наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року №488/346 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) затверджено типову форму № 1-ТН «Товарно-транспортна накладна» (складається у чотирьох примірниках, з яких 1-вантажовідправнику, 2-вантажоодержувачу, 3,4-автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ «ПКПФ» та ГК «Асторія» («Мегаджоб») не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

В ході проведення перевірки позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, заявок на перевезення, які відповідно до умов договору є його доповненням та невідємною частиною, журнали вагаря, журнали заїзду транспортних засобів на територію товариства, журнал обліку доручень. Також платником не надано даних бухгалтерського обліку (журналів-ордерів, карток-рахунків, оборотно-сальдових відомостей).

В наданих актах здачі-приймання робіт не конкретизовано пункти відправки, не визначено відстань перевезень та номенклатуру товару, не вказано марки та державні номери транспортних засобів та водіїв, які надавали транспортні послуги.

Крім того, перевіркою також встановлено, що ТзОВ «ПКПФ» мало взаємовідносини з ПП «Торг-Солюшнс» («Укргумстальпостач»), а саме ПП «Торг-Солюшнс» надано транспортних послуг ТзОВ «ПКПФ» на загальну суму 317 850 грн., в тому числі ПДВ 52 975 грн., та придбано ТзОВ «ПКПФ» сітки ткані на загальну суму 316 125,60 грн., в тому числі ПДВ 52 687,60 грн. та вугілля на загальну суму 1 217 648 грн., в тому числі ПДВ 202 941,33 грн.

Дані взаємовідносини оформлені відповідно до наступних договорів:

1) договору на надання транспортних послуг від 03.01.2014 р. № 30.05-14Т;

2) договору купівлі-продажу від 30.05.2014 р. № 30/05-14В;

3) договору купівлі-продажу від 01.09.2014 р. № 0809-14.

Як вбачається з акта перевірки, в ході перевірки позивачем не надано товарно-транспортних накладних, заявок на перевезення, які відповідно до умов договору є його доповненням та невід'ємною частиною, даних бухгалтерського обліку (журналів-ордерів, карток-рахунків, оборотно-сальдових відомостей тощо).

Крім того, в ході перевірки ТзОВ «ПКПФ» не надано жодних документів, які підтверджують походження придбаних товарів (висновки експертиз, сертифікати відповідності, якісні посвідчення, тощо), що унеможливлює встановлення походження продукції, його виробника.

Так, наприклад, згідно з умовами п.2.1 Договору від 30.05.2014р. №30/05-14В найменування Товару (вугілля камяне), асортимент, марка, кількість, якість, умови оплати та термін постачання кожної партії Товару відображаються після узгодження сторонами в специфікаціях, які після їх підписання стають невідємною частиною договору. Разом з тим, ні під час перевірки, ні на момент розгляду справи позивачем специфікацій не надано, а надання видаткових та податкових накладних з відображенням у них лише назви товару «вугілля» не може слугувати підтвердженням реальності таких господарських операцій з поставки.

Інші, долучені згідно з клопотанням позивача до матеріалів справи копії документів не містять будь-яких кваліфікуючих ознак, які могли б свідчити про поставку конкретних товарів (робіт, послуг) від ТзОВ «ПКПФ» своїм контрагентам, оскільки зазначення у таких документах загальних ознак, назв тощо, свідчить виключно про складання таких документів задля відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, реальність яких позивачем не доведена.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій із ПП «БК «Акріум-Сервіс», ПП «ТК Асторія», ПП «Торг-Солюшнс», оскільки суду не було надано товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі, заявок на перевезення, сертифікатів відповідності на придбаний товар, інших документів, що підтверджують реальне здійснення ремонтних робіт, надання транспортних послуг, фактичне надходження на підприємство товару та використання його в господарській діяльності.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних саме по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 17.07.2015 р. № 2992/03-18-22-02/37993343, про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача із ПП «БК «Акріум-Сервіс», ПП «ТК Асторія», ПП «Торг-Солюшнс» знайшли своє підтвердження в ході зясування обставин у справі по суті.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, під час судового розгляду справи відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.08.2015 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено 10 відсотків розміру ставки належного до сплати судового збору.

Отже, оскільки в задоволенні позову майнового характеру позивачу відмовлено, із позивача підлягає стягненню до Державного бюджету України сума несплаченого судового збору в розмірі 4 384,80 грн. (4 872 грн. - 487,20 грн.)

Керуючись статтями 2, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» в дохід Державного бюджету України 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 80 копійок належного до сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 09 жовтня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук