Постанова № 52306503, 12.10.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4708/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Самойлюк Г.П.

судів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю секретаря: Піньковської О.С.

сторін:

позивач: ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

відповідачі: ОСОБА_4 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом До Тхі Куен до Державної міграційної служби України, Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування наказу № 85 від 17.06.2015р.,

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 жовтня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов До Тхі Куен до Державної міграційної служби України, Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними дії Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області та Державної міграційної служби України щодо скасування висновку ВГІРФО УМВС України в Одеській області від 27.02.2004р. стосовно видачі До Тхі Куен посвідки на постійне проживання в Україні ОД №4794 від 11.08.2008р.; скасувати висновок Головного управління державної міграційної служби України від 15.05.2015р. щодо розгляду матеріалів особової справи щодо документування посвідкою на постійне проживання громадянки ОСОБА_5 До Тхі Куен, яким визнано, що До Тхі Куен не має дозволу на імміграцію; скасувати наказ ДМС України № 85 від 17.06.2015 р. в частині п.п. 9.1, 9.2, 9.3 п. 9, згідно з якими, на підставі висновку ГУ ДМС України в Одеської області, визнано посвідки серії ОД №7508/04 від 27.02.2004 р. та ОД №4794 від 11.08.2008 р. недійсними та такими, що підлягають вилученню; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити До Тхі Куен обмін посвідки на постійне проживання ОД №4794 від 11.08.2008 р. у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення вимог діючого законодавства безпідставно відмовив йому у заміні посвідки на постійне проживання у звязку з досягненням 45-річного віку. При цьому позивачем зазначено, що висновком Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області від 15.05.2015р. неправомірно скасовано посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я громадянки ОСОБА_5 До Тхі Куен. До Тхі Куен вважає вказаний висновок протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства України, зазначаючи, що жодного положення Закону України "Про імміграцію" не порушувала, не надавала в ОВС неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність. За період перебування на Україні у позивача народилося троє дітей та жодних протиправних дій позивачем вчинено не було. Також робиться акцент на тому, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянці ОСОБА_5 До Тхі Куен відповідач керувався Законом України "Про імміграцію", тобто проводив перевірку підстав залишення позивача на постійне проживання на території України. За відсутності підстав для відмови в наданні посвідки на постійне проживання, позивачу 11.08.2008 р. надано посвідку серії ОД номер 4794 на постійне місце проживання в Україні. Жодних посилань на обґрунтованість обставин, які б слугували підставою для скасування посвідки відповідачем не зазначено.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

25.06.2003 р. до ВПР та МР УМВС України в Одеській області звернулась громадянка ОСОБА_6 Республіки ОСОБА_5 До Тхі Куен., ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, із заявою щодо залишення в Україні на постійне проживання. Як вбачається з заяви-анкети, позивач прибула до України у 1988 році з метою працевлаштування та з 1988р. по 1992 р. працювала на виробництві «Хімволокно» м.Черкаси, після чого залишилась проживати в Україні.

До заяви було долучено: копію національного паспорта А 0045254, виданого 12.10.2001 р., терміном дії до 12.10.2006 р., переклад паспорта на українську мову, копію свідоцтва про народження дитини серії I-№322791, виданого 27.11.2000р. відділом РАГС виконкому Одеської міської ради, довідку Посольства ОСОБА_6 Республіки ОСОБА_5 в Україні № 71/QLLD-TH від 05.02.1993 р. про працевлаштування заявниці на комбінаті «Хімволокно» м.Черкаси в період з 13.05.1988р. по 10.01.1993р., довідку Посольства ОСОБА_6 Республіки ОСОБА_5 № ХІ/03-CNTP від 21.11.2003р. про відсутність у заявниці судимості на території ОСОБА_5, довідку Посольства ОСОБА_6 Республіки ОСОБА_5 № ХІ/03-CNTP від 21.11.2003р. про відсутність заперечень щодо залишення на постійне проживання в Україні.

27.02.2004 р. керівництвом ВГІРФО УМВС України в Одеській області прийнято рішення про залишення на постійне проживання в Україні громадянки ОСОБА_5 До Тхі Куен, ІНФОРМАЦІЯ_3 та видано заявниці безстрокову посвідку на постійне місце проживання ОД № 7508/04.

11.08.2008 р. ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області громадянку ОСОБА_5 До Тхі Куен, ІНФОРМАЦІЯ_3 було документовано посвідкою на постійне проживання ОД№4794, згідно якої вона зареєстрована по теперішній час в АДРЕСА_1.

05.05.2015р. до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області громадянка ОСОБА_5 До Тхі Куен звернулась із заявою, в якій просила здійснити обмін бланку посвідки на постійне місце проживання в Україні у звязку з досягненням 45-річного віку, додавши до заяви всі необхідні документи та квитанцію про сплату державного мита.

15.05.2015р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області за результатами розгляду матеріалів особової справи щодо документування посвідкою на постійне проживання громадянки ОСОБА_5 До Тхі Куен складено та направлено до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України висновок для підготовки проекту наказу Голови Державної міграційної служби України щодо визнання недійсними посвідки на постійне проживання ОД № 7508/04 від 27.02.2004р. та ОД № 4794 від 11.08.2008р.(а.с. 12-14).

Листом від 15.05.2015 р. № 5/3 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області повідомлено позивача про те, що за результатами розгляду заяви щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні у звязку з досягненням 45-річного віку, відповідно до п.4.5 Порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС України № 681 від 15.07.2015р., посадовими особами Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснено перевірку наявності підстав для обміну посвідки та відсутності підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених п. 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання. При цьому, до відома позивача доведено, що зазначеною перевіркою встановлено, що документування посвідкою на постійне проживання було здійснено всупереч Закону України "Про імміграцію", у звязку з чим розпочато процедуру скасування рішення про видачу посвідки на постійне проживання.

Наказом Державної міграційної служби України № 85 від 17.06.2015р. «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання» (п.п. 9.1, 9.2., 9.3 п. 9) на підставі висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 15.05.2015р. скасовано повністю рішення відділу ПРФО ГУМВС України в Одеській області від 27.02.2004р. про розгляд клопотання щодо оформлення тимчасової посвідки на постійне проживання в Україні громадянці ОСОБА_6 Республіки ОСОБА_5 До Тхі Куен, ІНФОРМАЦІЯ_4; видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання серії ОД № 7508/04 від 27.02.2004р. та серії ОД № 4794 від 11.08.2008р. визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню; начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області зобовязано забезпечити вилучення зазначених у пп. 9.2 п.9 цього наказу посвідок на постійне проживання, а також здійснити заходи, передбачені законодавством України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Про прийняття зазначеного наказу позивач дізнався під час розгляду адміністративної справи № 815/4320/15.

Не погоджуючись з вказаними діями та рішеннями відповідачів, До Тхі Куен звернулась до суду з цим позовом.

Оцінюючи правомірність дій відповідачів, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Відповідно ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію". Відповідно ст.1 цього Закону імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 р., визначено механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку згідно п. 9 зазначеного Порядку.

Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 цього Порядку (п. 16 Порядку).

Пунктом 12 Порядку №251 визначено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Пунктом 15 Порядку №251 встановлено перелік документів для оформлення та обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцями та особою без громадянства 25- і 45-річного віку, а саме: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

З матеріалів справи вбачається, що для отримання посвідки на постійне проживання До Тхі Куен у 2003 році надано усі необхідні документи, будь-яких зауважень у міграційної служби як під час оформлення посвідки позивача серії ОД № 7508/04 від 27.02.2004 р., так і під час подальшого оформлення посвідки на постійне проживання серії ОД№4794 від 11.08.2008 р. не виникло.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом ОСОБА_6 Республіки ОСОБА_5 та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Тобто зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не містить підстав та випадків визнання неправомірними рішень про документування посвідок на постійне проживання в Україні.

Судовим розглядом встановлено, що ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області при наданні позивачу посвідки на проживання в Україні як у 2004 році, так і в 2008 році проводив процедуру перевірки законності залишення на постійне проживання на території України та керувався п.4 Розділу V "Прикінцеві положення Закону України "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив та надав посвідки на проживання в Україні.

Цією ж нормою відповідач у висновку від 15.05.2015 р. обґрунтовував прийняття протилежного рішення про відмову в обміні бланку посвідки громадянці В`єтнаму До Тхі Куен, в якому зазначив, що попередні посвідки на проживання в України підлягають визнанню недійсними та вилученню.

Судом не встановлено, що з дати надання позивачу дозволу на постійне проживання в Україні та видання посвідки виникли нові обставини, передбачені ст. 12 Закону України Про імміграцію, які б тягли за собою скасування дозволу на імміграцію.

Вказане рішення відповідачем вмотивоване тим, що посвідку на постійне проживання в Україні позивачу оформлено в порушення абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", оскільки документ, який підтверджує право позивача на постійне проживання в Україні, був наданий після закінчення встановленого терміну.

Згідно з п. 3 ст. 5 та п. 2 Розділу 5 "Прикінцеві положення"Закону України "Про імміграцію" Кабінет Міністрів України у двомісячний термін з дня набрання чинності цим Законом зобов'язаний був прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону.

З метою забезпечення виконання Закону України "Про імміграцію" Президент України видав Указ №596 від 07.08.2001р., відповідно до якого на Міністерство внутрішніх справ України покладено виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та зобов'язав Кабінет Міністрів України затвердити у двомісячний строк зразок посвідки на постійне проживання в Україні, правила та порядок її оформлення і видачі, а також порядок видачі посвідки на постійне проживання в Україні особам, зазначеним у пункті 4 розділу V "Прикінцеві положення"Закону України "Про імміграцію".

Таким підзаконним актом стала постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання" №1983 від 26.12.2002р., відповідно до вступної частини постанови остання видана на виконання статті 5 Закону України "Про імміграцію", яка була прийнята з прострочкою встановленого терміну понад 1 рік 2 місяці.

Окрім того, відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про імміграцію", центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Таким чином, підставою для вилучення у іноземця посвідки на постійне проживання в Україні є рішення компетентного, в розумінні Закону України "Про імміграцію", органу про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію.

Окрім того, відповідно до п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002р.(далі Порядок №1983), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі (п. 24 Порядку № 1983).

Отже, наведені вище вимоги Закону України "Про імміграцію" і положення Порядку № 1983 покладають на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, суб'єктів владних повноважень обов'язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання.

Суд зазначає, що визначеного Порядком № 1983 подання до суду не надано.

Тобто, визначених Положенням підстав для проведення перевірки правомірності надання позивачу дозволу на імміграцію та оформлення іноземному громадянину посвідки на постійне проживання в Україні не доведено.

З матеріалів справи вбачається, що протягом всього часу проживання на території України позивач не порушував чинного законодавства України, в тому числі про правовий статус іноземців, злочин не скоював, що не спростовано відповідачем.

При цьому, суд зазначає, в оскаржуваному висновку визнано, що оформлення посвідки здійснено безпідставно. Між тим, доказів притягнення до відповідальності посадової особи, яка складала, затверджувала та видала позивачу посвідку на постійне проживання за прийняття безпідставного рішення суду не надано.

Судом не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію.

Слід також зазначити, що ст.ст. 9, 29 Загальної декларації з прав людини 1948 року передбачено, що ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійснені своїх прав кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Пунктом 17 Порядку № 251 передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 251, за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області у листі ГУ ДМС України в Одеської області від 15.05.2015р. № 5/3 щодо розгляду матеріалів особової справи щодо документування посвідкою на постійне проживання громадянки ОСОБА_5 До Тхі Куен, жодної з правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про відмову проведення оформлення посвідки на постійне проживання в Україні не вказано, що в свою чергу несе негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача.

Окрім того, при прийнятті рішення, суд враховує, що у громадянки До Тхі Куен за час проживання в Україні народилося троє дітей, які є громадянами України за народженням. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновок ГУ ДМС України в Одеської області від 15.05.2015р. щодо розгляду матеріалів особової справи щодо документування посвідкою на постійне проживання громадянки ОСОБА_5 До Тхі Куен, яким визнано, що До Тхі Куен не має дозволу на імміграцію, прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, відтак останній підлягає скасуванню.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області та Державної міграційної служби України стосовно скасування висновку ВГІРФО УМВС України в Одеській області від 27.02.2004р. щодо видачі До Тхі Куен посвідки на постійне проживання в Україні ОД №4794 від 11.08.2008р. та зазначає, що достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача є скасування висновку ГУ ДМС України в Одеській області від 15.05.2015р. щодо розгляду матеріалів особової справи щодо документування посвідкою на постійне проживання громадянки ОСОБА_5 До Тхі Куен, яким визнано, що До Тхі Куен не має дозволу на імміграцію та визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу ДМС України № 85 від 17.06.2015 року в частині п.п. 9.1, 9.2., 9.3 п. 9, згідно з якими, на підставі висновку ГУ ДМС України в Одеської області, визнано посвідку серії ОД №7508/04 від 27.02.2004 р. недійсною та посвідку на постійне проживання в Україні До Тхі Куен ОД №4794 від 11.08.2008 р. недійсною та такою що підлягає вилученню.

Враховуючи те, що Висновок ГУ ДМС України в Одеської області від 15.05.2015р. щодо розгляду матеріалів особової справи щодо документування посвідкою на постійне проживання громадянки ОСОБА_5 До Тхі Куен є протиправним, посвідка на постійне місце проживання вилучена, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобовязання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити До Тхі Куен обмін посвідки на постійне проживання ОД №4794 від 11.08.2008 р., у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 цього КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачами не надано доказів правомірності висновку Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області та прийнятого на його підставі оскаржуваного наказу Державної міграційної служби України.

У відповідності до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоровя чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, відповідачі, діяли не в межах наданих повноважень та не у спосіб, що передбачений Законом України "Про імміграцію", Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002р. та Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012р.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги До Тхі Куен підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов До Тхі Куен до Державної міграційної служби України, Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування наказу № 85 від 17.06.2015р.,- задовольнити частково.

Скасувати висновок ГУ ДМС України в Одеської області від 15.05.2015р. щодо розгляду матеріалів особової справи щодо документування посвідкою на постійне проживання громадянки ОСОБА_5 До Тхі Куен, яким визнано, що До Тхі Куен не має дозволу на імміграцію.

Скасувати наказ ДМС України № 85 від 17.06.2015 року в частині п.п. 9.1, 9.2., 9.3 п. 9, згідно з якими, на підставі висновку ГУ ДМС України в Одеської області, визнано посвідку серії ОД №7508/04 від 27.02.2004 р. недійсною та посвідку на постійне проживання в Україні До Тхі Куен ОД №4794 від 11.08.2008 р. недійсною та такою що підлягає вилученню.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити До Тхі Куен обмін посвідки на постійне проживання ОД №4794 від 11.08.2008 р., у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.10.2015 року.

Головуючий суддя Г.П. Самойлюк

Суддя О.В. Глуханчук

Суддя Н.В. Бжассо