Ухвала суду № 52304482, 07.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 9932\2015 Головуючий у 1 інстанції -Гуменюк А.І .

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.

7 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Вербової І.М., Поливач Л.Д.

при секретарі Бугай О.О.

розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український інститут про проектуванню об‛єктів газової промисловості» ( далі ПАТ «Укргазпроект») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання за апеляційною скаргою ПАТ «Укргазпроект» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 червня 2015 року

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що з 19 листопада 2013 року по 29 грудня 2014 року він перебував з відповідачем у трудових відносинах та звільнений у зв'язку із скороченням чисельності працівників. На день звільнення йому не були виплачені нараховані кошти у розмірі 84 660 грн. 86 коп. і лише 6 лютого 2015 року відповідач виплатив йому 23 797 грн. 26 коп. Проте залишалися невиплаченими кошти у розмірі 60 863 грн. 60 коп. Оскільки, час затримки виплати належних йому сум при звільненні складає понад 2 місяці, вважав,що відповідач має виплати йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що складає 30 000 грн. Крім того, через несвоєчасність виплати належних йому при звільненні сум, вважає, що на його користь підлягає стягненню інфляційна складова у розмірі 1 886 грн. 77 коп. та три проценти річних у розмірі 315 грн. 16 коп.

Ухвалою суду, за заявою позивача, позов в частині стягнення сум, належних працівникові при звільненні залишено без розгляду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 8 червня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто на його користь з ПАТ «Укргазпроект» 18 228,34 грн.(без утримання податків та інших обов‛язкових платежів), з індексацією відповідно до вимог діючого законодавства.

Рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погодившись з рішенням суду представник відповідача ПАТ «Укргазпроект» подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_1 в позові в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема,що загалам період його непрацездатності розпочався 28.08.2014 року, а закінчився 26.12.2014 року. Позивачем було надано до підприємства шість листків непрацездатності. Після виходу з лікарняного позивач був звільнений з займаної посади згідно п. 1 ст. 40 КзпП України з 29.12.2014 року. Позивач навмисно ухилявся від отримання трудової книжки та вважав, у зв‛язку з цим, себе не звільненим, що призвело до виникнення конфліктної ситуації. Ці обставини залишились поза належною оцінкою суду,а з урахуванням того, що кошти позивачу, як застрахованій особі на день звільнення ще не надійшли з Фонду соціального страхування відповідачем було проведено повний розрахунок у сумі 23 797,26 грн. - 5 лютого 2015 року.

Окрім цього ,вважає представник відповідача,що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, оскільки відсутні будь-які ознаки вини відповідача у несвоєчасній виплаті зарплати. Пи винесенні рішення суд порушив принцип змагальності, визначений ст. 10 ЦПК України, згідно з яким кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В порушення цього принципу позивач не надав суду жодних розрахунків, які підтверджують його вимогу про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП. Натомість суд, в порушення вищевказаного принципу самостійно провів дані розрахунки за позивача, хоча згідно вищевказаної норми повинен був лише перевірити їх правильність.

Суд першої інстанції,на думку апелянта,незаконно допустив негайне виконання рішення в частині присудження виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць, оскільки заробітна плата була виплачена позивачу в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відносяться до заробітної плати, а є компенсаційними виплатами.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ «Укргазпроект» доводи апеляційної скарги підтримав,з підстав в ній викладених та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечував,вважає,що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права,просив залишити рішення суду без змін та відхилити апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обгрутованність рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення сторін та обговоривши апеляційну скаргу, в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті четвертої Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування на день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

За змістом частин 1 та 2 статті 35 Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: 1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності, незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, провадиться за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту другого Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 439, оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно наказу ПАТ «Укргазпроект» від 29 грудня 2014 року № 305-к ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із скороченням чисельності працівників (а.с.38,39, 44).

В період з 28 серпня 2014 року по 28 грудня 2014 року позивач хворів та надавав відповідачу за вказаний час, для підтвердження поважності відсутності на роботі та оплати листки непрацездатності.

Судом встановлено, що остаточний розрахунок був проведений з позивачем 25 березня 2015 року, після надходження коштів від Подільської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (а.с. 48).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що в день звільнення позивач не отримав суми належні йому при звільненні та відмовився отримувати трудову книжку.

Обраховуючи розмір коштів,які підлягають стягненню на користь позивача,суд вважав,що скільки оплата працівникові допомоги по тимчасовій непрацездатності має свої особливості, частину матеріального забезпечення в межах розраховану за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання, відповідач повинен був виплатити в день звільнення 29 грудня 2014 року, проте вказану виплату він здійснив лише 06 лютого 2015 року, тобто затримка виплати склала 26 робочих днів.

Оскільки згідно довідки відповідача, середньоденний заробіток позивача перед його звільненням складав 701 грн. 09 коп. (а.с. 37), тому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 18 228 грн. 34 коп. (26 роб. дні х 701 грн. 09 коп. = 18 228 грн. 34 коп.).

Крім того, суд відповідно до частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, застосував до невиплаченої позивачеві заробітної плати індексацію в установленому законодавством порядку.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного з'ясування обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, надання належної правої оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норми, які регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача в затримці позивачу повного розрахунку після звільнення не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону і суд першої інстанції при вирішенні цієї обставини вірно виходив з вимог ст.116,117 КЗпП України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

У відповідності до ст.212 ЦПК судом першої інстанції надано належну оцінку доводам представника відповідача щодо відсутності коштів та наявності конфліктної ситуації,з посиланням на те те,що відсутність коштів не позбавляє відповідача обов'язку здійснення повного розрахунку із працівником при звільненні.

Стосовно проведених судом першої інстанції розрахунків розміру заробітної плати,яка підлягає до стягнення на користь позивача,ці розрахунки відповідають вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з огляду на що доводи апеляційної скарги про порушення судом ст.10 ЦПК є формальними та на правильність висновків суду не впливають.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції п.2 ч.1 ст.367 ЦПК, в частині допущення рішення до негайного виконання не є грубим порушенням та застосовано судом на захист трудових прав та гарантій на отримання оплати позивача. Зазначені доводи, з урахуванням ст.319 ЦПК, не є підставою для скасування чи зміни рішення .

Рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційної складової в порядку ст. 625 ЦК України не оскаржено,і,відповідно до ст.303 ЦПК України колегією суддів,в зазначеній частині, не перевіряється.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують та є такими, що не тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Український інститут по проектуванню об‛єктів газової промисловості» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 червня 2015 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді