Рішення № 52303894, 12.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р.Справа № 922/4476/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" м. Харків про стягнення 768948,77 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № б/н від 30.05.2014 року.

відповідача - ОСОБА_2 (директор), наказ № 124082011-К від 11.07.2011 року; ОСОБА_3, за довіреністю від 22.07.2015 року (з`явився після перерви).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" про стягнення боргу за неналежне виконання останнім умов кредитного договору № 04-84 від 16.05.2012 року, що становить 768948,77 грн., з яких 526604,19 грн. заборгованість за сумою кредиту, 85904,43 грн. заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом за період з 25.09.2014 року по 16.06.2015 року, 156440,15 грн. заборгованість за сумою пені за порушення боргових зобов`язань за період з 26.09.2014 року по 16.06.2015 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 серпня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26 серпня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.08.2015 року розгляд справи було відкладено на 14.09.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 14.09.2015 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 36568/15) про витребування документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 28.09.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.10.2015 року відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №41276), у зв`язку із неможливістю представника відповідача бути присутнім у даному судовому засіданні.

Вирішуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд виходить з наступного.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості подати нові докази тощо). Проте, нових доказів відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні про відкладення справи не зазначено.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Клопотання позивача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами. До клопотання не додано жодного доказу, який би підтверджував обставини, на які посилається відповідач. В клопотанні жодним чином не пояснюється з яких підстав представником відповідача віддана перевага іншому судовому засіданню всупереч засіданню у даній справі, про яке він був повідомлений завчасно.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.10.2015 року представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 41206), в якому просить суд зупинити провадження у справі № 922/4476/15 до розгляду пов`язаної з нею справи № 922/4663/15 про внесення змін до кредитного договору № 04-84 від 16.05.2011 року про зменшення процентної ставки за кредитним договором до 12% з 27 лютого 2014 року.

В судовому засіданні 12.10.2015 року було оголошено перерву до 12.10.2015 року до 14 год. 30 хв.

Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2015 року проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.10.2015 року підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, позов визнав частково, в частині стягнення основного боргу в сумі 526604,19 грн., в іншій частині просив суд в задоволенні позову відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

В абзацах 1, 2 пункту 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати:

а) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим зумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:

а) непідвідомчості;

б) обмеженості предметом позову;

в) неможливості розгляду тотожної справи;

г) певної черговості розгляду вимог.

В даному випадку, позивач, як на підставу зупинення провадження у справі посилається на те, що в проваджені господарського суду м. Києва перебуває справа № 922/4663/15, предметом розгляду якої є внесення змін до кредитного договору № 04-84 від 16.05.2011 року щодо зменшення процентної ставки за кредитом до 12%.

В той час, як предметом розгляду даної справи № 922/4476/15 є стягнення з ТОВ "Антекс" боргу за неналежне виконання останнім умов кредитного договору № 04-84 від 16.05.2012 року, що становить 768948,77 грн., з яких 526604,19 грн. заборгованість за сумою кредиту, 85904,43 грн. заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом за період з 25.09.2014 року по 16.06.2015 року, 156440,15 грн. заборгованість за сумою пені за порушення боргових зобов`язань за період з 26.09.2014 року по 16.06.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача є необґрунтованим, непідтвердженим відповідними доказами, щодо того чим зумовлюється неможливість розгляду даної справи №922/4476/15, а також не надано доказів щодо певної черговості розгляду вимог, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк (позивач, банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антекс" (позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір № 04-84 від 16.05.2012 року з додатковими угодами до нього: № 1 від 30.05.2012 року, № 2 від 05.11.2012 року, № 3 від 06.11.2012 року, № 4 від 17.12.2012 року, № 5 від 15.01.2013 року, № 6 від 15.02.2013 року, № 7 від 11.07.2013 року, № 8 від 11.12.2013 року, № 9 від 19.12.2013 року, № 10 від 30.05.2014 року (надалі разом за текстом - "кредитний договір") (а.с. 30-55), відповідно до умов якого (п. 1.1 в редакції додаткової угоди № 10 від 30.05.14 р.), банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 570604,19 грн., а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

Позивач належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, відкривши відповідачу позичковий рахунок та надав останньому обумовлені спірним договором грошові кошти в повному обсязі, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами (а.с. 56-59).

Відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки обумовлені кредитним договором (пункти 1.1, 2.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 16 травня 2015 р. (включно) частинами в розмірах та строки відповідно до зазначеного в цьому пункті графіку.

Процентна ставка за користування кредитом становить 19 % річних (п. 7.2.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 7.2.2. договору, період нарахування відсотків складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший робочий день після 24 (двадцять четвертого) числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший робочий день після 24 (двадцять четвертого) числа (з його урахуванням).

Згідно з п. 7.2.3. кредитного договору, проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом.

Нараховані проценти повинні сплачуватися відповідачем щомісячно не пізніше 1 (одного) банківського дня наступного за 24 (двадцять четвертим) числом кожного місяця (п. 7.2.4. кредитного договору).

Проте, відповідач кредитні кошти у строки, передбачені кредитним договором, у повному обсязі не повертає.

Так, відповідачем було лише частково сплачено кредит на суму 36000,00 грн., які він повинен був сплатити ще 25 серпня 2014 року, та частково сплачено 8000,00 грн., дата сплати якого настала 25 вересня 2014 року. Проценти за користування кредитом відповідач з 27.10.2014 року також не сплачує.

Відповідно до п. 5 кредитного договору, у випадку виникнення будь-якої несприятливої події (до несприятливої події відноситься, зокрема, несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно цього договору, у передбачений ним строк), банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний незважаючи на положення 6.1 цього договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно цього договору в строк не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання відповідної отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку встановленому цим договором, для погашення боргового зобов'язання позичальника.

24.10.2014 р., у зв'язку з виникненням простроченої заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за користування ними, позивач, керуючись п.п. 5.1, 5.4, 14.1 кредитного договору, направив на адресу позичальника рекомендованим листом повідомлення про дострокове повернення кредиту за вих. № КНА-61/533 від 24.10.2014 р. (а.с. 60).

Вказане повідомлення було отримане відповідачем 03.11.2014 р., що підтверджується відбитком штампу Укрпошти на повідомлені про вручення поштового відправлення (а.с. 61).

Таким чином, строк виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі настав 06.11.2014 року. Проте, зазначена вимога на сьогоднішній день не виконана.

Отже, з 07.11.2014 року у зв'язку з невиконанням вищевказаної вимоги у відповідача виникла прострочена заборгованість з повернення кредиту в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 7.2.1.1. кредитного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання / ненастання / недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру одного із зобов'язань/умов, встановлених п. 10.3.6.1., п. 10.3.6.7., п. 10.3.6.8 кредитного договору, незважаючи на положення п. 7.2.1. Кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 21% річних.

У зв'язку з невиконанням п. 10.3.6.7. Кредитного договору та згідно п. 7.2.1.1. кредитного договору з 01.10.2014 року проценти за користування кредитом були встановлені банком у розмірі 21% річних.

У випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) двох із зобов'язань/умов, встановлених п. 10.3.6.1., п. 10.3.6.6., п. 10.3.7.8., п.10.3.6.7., п.10.3.6.11., п.10.3.6.12 кредитного договору, у сукупності (разом одночасно) незважаючи на положення п. 7.2.1. та п. 7.2.1.1. кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 22% річних (п. 7.2.1.2 кредитного договору).

У зв'язку з невиконанням п. 10.3.6.1. кредитного договору та згідно п. 7.2.1.2. кредитного договору, з 05.10.2014 року проценти за користування кредитом були встановлені банком у розмірі 22% річних.

У випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) трьох і більше зобов'язань/умов, встановлених п. 10.3.6.1., п. 10.3.6.6., п. 10.3.7.8., п.10.3.6.7., п.10.3.6.11., п.10.3.6.112. кредитного договору, у сукупності (разом одночасно) незважаючи на положення п. 7.2.1., п. 7.2.1.1., п. 7.2.1.2. кредитного договору, процентна ставка за користуванню кредитом становить 23% річних. (п. 7.2.1.3 кредитного договору).

У зв'язку з невиконанням п. 10.3.6.6. кредитного договору та згідно п. 7.2.1.2. кредитного договору, з 01.11.2014р. проценти за користування кредитом були встановлені банком у розмірі 23% річних.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін, зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання за кредитним договором № 04-84 від 16.05.2012 р. з додатковими угодами до нього.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини та те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати суду документи, які б підтверджували сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам за користування ним за кредитним договором № 04-84 від 16.05.2012 р. з додатковими угодами до нього, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення боргу по кредиту в 526604,19 грн. та заборгованості за непогашеними процентами за користуванням кредитом за період з 25.09.2014 р. по 16.06.2015 р. (включно) в розмірі 85904,43 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пункт 12.1 кредитного договору встановлює, що у разі порушення відповідачем строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань відповідач зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

За несвоєчасність виконання зобовязань за договором, позивач нарахував відповідачу пеню, яка за розрахунком позивача склала 156440,15 грн.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що позивачем перевищено період нарахування пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, даний розрахунок здійснено на кожний окремий платіж, який не був оплачений відповідачем у строки встановлені договором та період нарахування якої не перевищує періоду встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені за період з 26.09.2014 року по 16.06.2015 року у загальній сумі 156440,15 грн.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 266, 509, 525, 526, 546, 548, 549, 598, 599, 610-612, 625, 626, 627, 628, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" (61064, м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. 123, код ЄДРПОУ 24338100) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 526604,19 грн., заборгованість за непогашеними процентами за користуванням кредитом за період з 25.09.2014 р. по 16.06.2015 р. (включно) в розмірі 85904,43 грн., пеню за період з 26.09.2014 року по 16.06.2015 року (включно) в сумі 156440,15 грн. та судовий збір в сумі 15378,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_4

922/4476/15