Рішення № 52302699, 05.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.2015 Справа № 905/1205/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючої судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Дейнегі В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата Донецької області

про стягнення за кредитним договором №03-П-12 від 12.04.2012р. заборгованості у розмірі 47 492 277, 75грн.

За участю представників сторін:

Від позивача:ОСОБА_1 за дов. №138/03 від 05.07.2015р.

Від відповідача-1: не зявився.

Від відповідача-2: не зявився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті 05.10.2015р. з 11.16 год. по 11.18 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство Брокбізнесбанк, м. Київ звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата Донецької області про стягнення за кредитним договором №03-П-12 від 12.04.2012р. заборгованості у розмірі 47 492 277, 75грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №03-П-12 від 12.04.2012р. (далі Кредитний договір).

Ухвалою суду від 04.08.2015р. за вказаним позовом порушено провадження по справі № 905/1205/15.

Враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали про порушення провадження у справі та неявку представників відповідачів згідно зі ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось.

Разом з позовом позивачем подано заяву №4983 від 31.07.2015р. про його забезпечення шляхом накладення арешту на всі грошові кошти відповідача, що містяться на усіх відкритих відповідачем банківських рахунках в усіх банківських установах та все майно в межах суми позову.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.1 постанови №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивач обґрунтовує необхідність застосування забезпечення позову наявністю заборгованості.

Оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що унеможливлює вжиття таких заходів, заява щодо забезпечення позову у справі №905/1205/15 шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідача не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтовано заявленою.

В судове засідання 05.10.2015р. зявився представники позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками, передбаченими ст.22 ГПК України.

Господарський суд Донецької області, з метою своєчасного повідомлення відповідачів про порушення провадження по справі, направив на адресу відповідача, яка зазначена в єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, відповідну ухвалу. 10.08.2015р. провідний спеціаліст ОСОБА_2, помічник судді М.С. Губань та помічник судді В.Г. Табачніков склали акт, про неможливість направлення кореспонденції на адресу відповідача: місто Ясинувата, Донецька область, вул. Артема, 31, 86000. Складання актів мотивовано листом Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта № 7-14-197 від 06.05.2015р. про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Ясинувата.

Відтак, на офіційному веб-порталі Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua), у розділі Новини та події суду були розміщені оголошення про дату та час судових засідань по справі №905/1205/15.

В порядку Закону України Про доступ до судових рішень, ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладання розгляду справи були розміщені на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua).

Також, господарський суд Донецької області намагався направити телефонограму на номер відповідача (067-644-44-55), який вказаний у витягу з ЄДРЮФОП, але телефонограма прийнята не була, через блокування номеру абонента.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність порушеної справи № 905/1205/15 та призначених до розгляду судових засідань (про день, місце та час кожного судового засідання).

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Брокбізнесбанк (далі банк або позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод» (далі позичальник або відповідач) був укладений кредитний договір №03-П-12 (далі кредитний договір). Предметом договору за умовами п. 1.1 є надання позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі кредит), на умовах, визначених цим договором.

П. 1.1.1 (в редакції договору №01-01/03/13 від 01.03.2013р. до кредитного договору №03-П-12 від 12.04.2012р.) договору сторони встановили, що кредит надається у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі, який не може перевищувати 30 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1.2 (в редакції договору №01-17/01/14 від 17.01.2014р. до кредитного договору №03-П-12 від 12.04.2012р.) договору, термін користування кредитом по 01 березня 2014 року (включно).

Згідно з п. 1.1.3 (в редакції договору №01-17/07/12 від 17.07.2012р. до кредитного договору №03-П-12 від 12.04.2012р.) договору, процентна ставка за користування кредитною лінією встановлена на рівні 17,5 проценти річних. Розмір процентної ставки підлягає перегляду щоквартально, та визначається залежно від вартості строкових ресурсів, залучених АТ «БрокбізнесБанк»

З пункту 2.6 (в редакції договору №01-30/07/12 від 30.07.2012р.) договору вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту, щомісяця при цьому:

а) починаючи з « 30» липня 2012 року нарахування процентів за користування кредитом банк здійснює за період з « 16» липня 2012 року по передостанній робочий день, включно, поточного місяця;

б) в подальшому, проценти нараховуються за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день, включно, поточного місяця;

в) при повному погашенні кредиту (у тому числі достроковому) з останнього робочого дня попереднього місяця, до дня погашення (не включно).

В місяцях, на які припадає останній день податкового (звітного) кварталу, проценти нараховуються по останній день такого місяця.

Пунктом 7.1. (в редакції договору №01-17/01/14 від 17.01.2014р.) договору встановлено, що у випадку прострочення повернення позичальником заборгованості за кредитом (його частини) та/або процентами та/або комісіями, іншими платежами. Позичальник зобовязаний на вимогу банка сплатити суму такої заборгованості та проценти за ставкою 22,5% річних, за весь час прострочення. Процентна ставка нараховується у валюті кредиту, на суму простроченої заборгованості.

Відповідно до п.7.3 договору, банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 5 відсотків від ліміту кредитної лінії у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п. 4.2.6., 4.2.7. цього договору за кожний факт порушення.

Згідно з п. 7.4. договору, банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 5 відсотків від ліміту кредитної лінії у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п. 4.2.4., 4.2.5., 4.2.8. 4.2.10. цього договору за кожний факт порушення.

Договір №03-П-12 від 12.04.2012р., додаткові договори до нього підписані та скріплені печатками обох підприємств без зауважень.

Оцінивши договір банківського кредиту, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст. 345-346 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Як вбачається зі змісту кредитний договір №03-П-12 від 12.04.2012р. та додаткові угоди, доповнення, укладені у його межах, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаних правочинів. Оскільки сторонами не надано доказів їх припинення або визнання у встановленому порядку недійсними, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказану угоду дійсною та обовязковими для виконання сторонами.

Впродовж дії договору банківського кредиту позивачем надавалися грошові кошти в межах встановленого ліміту. Станом на 27.08.2015р. у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 13 140 542,25грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи виписками по особливим рахункам №№ 20624028262001,20679028262001, відкритих в ПАТ Брокбізнесбанк для відображення кредитних операцій та обліку заборгованості за кредитним договором. Перерахування кредитних коштів було здійснено на поточний рахунок відповідача. За змістом ст.ст. 1, 9 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність бухгалтерській облік та його відображення у відповідних регістрах обліку є належними доказами, які підтверджують проведення господарської операції. Таким чином, суд вважає доведеним факт надання кредитних коштів відповідачеві в межах укладеного кредитного договору та наявну заборгованість на час розгляду справи.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначає позивач станом на 26.12.2014р., у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №03-П-12 від 12.04.2012р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 13 140 542,25грн., заборгованості за відсотками в сумі 31 501,30 грн.

Заборгованість по сплаті відсотків підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особливому рахунку № 20680028262001, відкритому в ПАТ Брокбізнесбанк для відображення заборгованості по сплаті відстоків.

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Таким чином, суд приймає зазначені документи як належні докази, якими підтверджується спірна заборгованість.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом. Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобовязань у відносинах субєктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, позивач заявив до стягнення:

- пеню на підставі п.7.1. кредитного договору за несвоєчасну сплату відсотків (за період з 08.09.2012р. по 02.01.2014р.) в сумі 30 886,93 грн., (за період з 04.03.2014р. по 25.12.2014р.) в сумі 5 767,33 грн.

- пеню на підставі п.7.1. кредитного договору за несвоєчасне повернення кредиту (за період з 04.03.2014р. по 25.12.2014р.) в сумі 2 405 799,28 грн.;

- інфляційні витрати, нараховані на заборгованість по сплаті кредиту (за період з 04.03.2014р. по 30.11.2014р.) в сумі 2 429 304,76грн., та відсотків (за період з 04.03.2014р. по 30.11.2014р.) в сумі 5 823,68грн.;

- 22,5% річних на підставі п. 7.1 кредитного договору в сумі 2 442 652,22грн. (за період з 04.03.2014р. по 25.12.2014р.);

- штраф за порушення п.п. 4.2.4, 4.2.6 в порядку 7.3, 7.4. кредитного договору №03-П-12 від 12.04.2012р. в сумі 27 000 000,00 грн.

Як встановлено судом, договором № 01-17/07/12 про внесення змін до кредитного договору від 17.07.2012 року сторони внесли зміни до п.7.1 договору виклавши його в наступній редакції: «За порушення строків погашення заборгованості за кредитною лінією та/або строків сплати процентів за користування кредитною лінією та/або комісій Банк має право нарахувати позичальнику неустойку в розмірі процентної ставки, що встановлюється на рівні 21,5 % річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.»

З 1.03.2013 року розмір зазначеної неустойки встановлений на рівні 22,5 % річних.

17.01.2014 року сторони виклали пункт 7.1 в нової редакції , та визначили , що у випадку прострочення повернення Позичальником заборгованості за кредитом та/або процентами та/або комісіями , позичальник зобовязаний на вимогу Банку сплатити суму такої заборгованості та проценти за ставкою 22,5 % річних за весь час прострочення.

За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту викладеного, суд дійшов висновку про те, що в період з 12.04.2012 року по 17.01.2014 року сторони встановили відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань в порядку ст. 549 ЦК України, а з 17.02.2014 року встановили проценти, правова природа яких відповідає приписам ст. 625 ЦК України.

Виходячи зі змісту розрахунку вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату кредиту за п. 7.1 кредитного договору , нараховану за період з 4.03.2014 року до 25.12.2014 року, в розмірі 22,5 % , та проценти , в порядку ст. 625 ЦК України, із розрахунку 22,5 % також на підставі п. 7.1. та за той же самий період. Враховуючи додаткові угоди, про які йдеться вище, та період ,за який позивач стягує пеню та проценти, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 04.03.2014 року по 25.12.2014 року, оскільки така міра відповідальності не передбачена кредитним договором, що унеможливлює стягнення пені у відповідності до ст. 624 ЦК України.

За таких же самих підстав неправомірними є вимоги позивача щодо стягнення пені та процентів (ст. 625 ЦК України) за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом. Так позивач просить стягнути з відповідача пеню за ставкою, визначеною п. 7.1 кредитного договору (21,5 % та 22,5 %), нараховану за період з 08.09.2012 року по 25.12.2014 року. Виходячи з додаткових угод, про які йдеться вище, правомірним є стягнення пені, нарахованої до 17.01.2014 року, проте за змістом ст.3 Закону України « Про Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Враховуючи облікові ставки НБУ , які були встановлені в період з 23.03.2012 по 9.06.2013 року на рівні 7,5 %, з 10.06.2013 по 12.08.2013 року на рівні 7%, з 13.08.2013 по 14.04.2014 р. на рівні 6,5%, неправомірним є нарахування відповідачем пені із розрахунку 21,5 % та 22,5 % , а нарахування пені за період з 4.03.2014 року по 25.12.2014 року є неправомірнім на підставі ст. 624 ЦК України. Перевіривши розрахунок пені із застосуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд приходить до висновку про правомірність розрахунку в частині пені в розмірі 19 694,10 грн.

Неправомірним також є стягнення процентів на заборгованість за відсотками в порядку ст. 625 ЦК України із розрахунку 22,5 %, нарахованих за період 8.09.2012 р. по 2.01.2014 року, оскільки в визначений період сторони самостійно не встановлювали розмір таких процентів. Тому, розрахунок в зазначений період повинен відповідати розміру процентів, встановлених ст. 625 ЦК України, тобто 3%.

В частині стягнення процентів, які підлягають сплаті в порядку ст. 625 ЦК України, нарахованих позивачем за період з 4.03.2014 по 25.12.2014 р., суд перевіривши розрахунок встановив його арифметичну відповідність.

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення процентів за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків, згідно ст. 625 ЦК України та п. 7.1 кредитного договору(в редакції від 17.01.2014 року) в сумі 2 415 713,05 грн.

Перевіривши розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції, суд встановив його невідповідність вимогам Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, у звязку з чим задовольняє позов в цієї частині частково, а саме стягує інфляційні витрати на заборгованість по сплаті кредиту (за період з 04.03.2014р. по 30.11.2014р.) в сумі 2 323 253,19грн., на заборгованість по сплаті відсотків (за період з 04.03.2014р. по 30.11.2014р.) в сумі 5569,44грн.

Позивач, в порядку п. 7.4 заявляє до стягнення штраф за порушення п. 4.2.4 за 12 випадків порушення відповідно. За змістом п. 4.2.4 позичальник зобовязався перевести на поточний рахунок банку обіг грошових коштів з інших банком в обсязі не менше 25% від загального обігу .

Суд неодноразово вимагав від позивача надати обґрунтовані пояснення щодо кожного випадку порушення. Проте, позивач не надав суду жодних доказів, як б свідчили про те, що відповідач порушує зобовязання, яке встановлено п.4.2.4, проводить розрахунки через інші банківські установи, як і не надав пояснення за які конкретно випадки порушення стягуються штрафні санкції.

Суд враховує особливе положення відповідача, в яком він опинився в умовах проведення антитерористичної операції, блокування поштового звязку та перебування на території, неконтрольованої владою, та вважає, що в зазначених умовах , позивач зобовязаний в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України довести ті обставини, на які він посилається, належними та допустимими доказами.

Невиконання позивачем вимог суду та приписів ст.ст. 33,34 ГПК України, тягне за собою відмову в позові в частині стягнення штрафів за невиконання п. 4.2.4 кредитного договору.

У відповідності до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК, ст. 83 ГПК України суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право зменшити розмір штрафних санкцій у звязку з наступним.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України запроваджено антитерористичну операцію на території України. Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Зі змісту ст. 1 Закону України Про боротьбу з тероризмом антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Згідно зазначеного Закону райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України, приписів Закону України Про боротьбу з тероризмом, керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 № 33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення, відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 7.04.2014 року.

Згідно Закону України Про боротьбу з тероризмом в районі проведення антитерористичної операції встановлюється особливий порядок пов'язаний з наданням спеціальних повноважень, необхідних для забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,установ, організацій. У звязку із зазначеними приписами Закону, Розпорядженням КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До переліку пунктів, на території в яких органі влади тимчасово не здійснюють свої повноваження увійшло місто Ясинувата. Постановою Правління Національного Банку України від 06.08.2014 № 466 Про призупинення здійснення фінансових операцій банкам України заборонено здійснювати усі видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Згідно Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22 січня 2015 року № 27, встановлено особливий порядок переміщення в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, осіб, транспортних засобів та вантажів. До зазначених територій включені території, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі повноваження, передбачені законодавством України.

Таким чином, наразі територія міста Ясинувата є неконтрольованою органами державної влади України, входить в зону АТО, у звязку з чим забезпечення виконання Конституційних основ правового господарського порядку в Україні, встановлених ст. 42 Конституції України та ст.5 ГК України, на зазначених територіях є неможливим.

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначені заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а саме накладено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобовязаннями, на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, на примусову реалізацію предметів іпотеки, особливий порядок перереєстрації субєктів, тощо. Таким чином, Держава гарантувала визначеним вище субєктам пільгові умови виконання зобовязань, повязані із звільненням від відповідальності за порушення зобовязань, визначених законом.

Згідно витягу з ЄДРПОУ місцем реєстрації та місцем знаходження відповідача є місто Ясинувата. Інформації щодо зміни місцезнаходження та проведення підприємницької діяльності відповідачем в іншому місці суду не надано.

Враховуючи місце розташування відповідача, неможливість забезпечення державними органами України стабільного функціонування підприємств в місті Ясинувата, суд за внутрішнім переконанням приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу за порушення п.4.2.6 до 1 000 , 00 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків (за період з 08.09.2012р. по 02.01.2014р.) до 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 6 ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 534, 549-552, 611, 612, 629, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234, 345-346 Господарського кодексу України, ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, Закону України Про тимчасової заходи на період проведення антитерористичної операції, Закону України Про боротьбу з тероризмом , ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором №03-П-12 від 12.04.2012р. у розмірі 47 492 277, 75грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод» (86000, м. Ясинувата, Донецька область, вулиця Артема, 31, ідентифікаційний код 36479355, реєстраційний номер в ЄДР 10044105766) на корить Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41, ЄДРПОУ 19357489) заборгованість за Кредитним договором №03-П-12 від 12.04.2012р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 13 140 542,25грн., заборгованості за відсотками в сумі 31 501,30 грн., штраф, за невиконання п.4.2.6 кредитного договору в сумі 1 000,00 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків (за період з 08.09.2012р. по 02.01.2014р.) в сумі 1 000,00 грн., 22,5% річних за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків в порядку ст. 625 ЦК України за період з 04.03.2014р. по 25.12.2014р. в сумі 2 415 713,05грн., інфляційні витрати на заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за період з 04.03.2014р. по 30.11.2014р. в сумі 2 323 253,19грн. та 5 569,44грн. відповідно.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод» (86000, м. Ясинувата, Донецька область, вулиця Артема, 31, ідентифікаційний код 36479355, реєстраційний номер в ЄДР 10044105766) на користь державного бюджету України (отримувач: Управління державної казначейської служби м.Харькова , банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області , МФО 851011, ЄДРПОУ 37999649, рахунок 31216206783002 , код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в сумі 23 882, 56 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 05.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну чистини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 12.10.2015р.

Суддя П.В. Демідова