Ухвала суду № 52298786, 07.10.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2146/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Гершкул І. М.

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

Іменем України

07.10.2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.

із секретарем Глущук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 липня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: Кіровоградська область, АДРЕСА_1, а також право на реєстрацію права власності та отримання свідоцтва про право власності. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що вони у період шлюбу придбали та добудували спірний житловий будинок, який є спільною сумісною власністю подружжя. Спільне життя не склалось, а тому шлюбні відносини припинено, через відсутність взаємної згоди щодо поділу спільного майна позивач звернувся за судовим захистом своїх прав.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 липня 2015 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Кіровоградська область, АДРЕСА_1, залишивши 2/3 частини вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у власності ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 2136 грн. 27 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування судового рішення через порушення судом ворм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків обставинам справи та наданим сторонами доказам, просить ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с. 86-88) в судове засідання до апеляційного суду не з"явились, позивач направив письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 81), що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд встановив і правильно виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.02.1983 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серія НОМЕР_1 (а.с.6). Мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2, яке видано 18.03.1986 року Ленінським відділом РАЦС м. Кіровограда, актовий запис №392 (а.с.49-50), який згідно довідки МСЕК серії 10 ААВ №765690 від 08.01.2014 року є інвалідом з дитинства і йому встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново (а.с.54). Відповідач ОСОБА_3 разом з сином ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: Кіровоградська область та район, АДРЕСА_1. ОСОБА_3 знаходиться на обліку в Управлінні соціального захисту населення Кіровоградської РДА і одержує допомогу у зв"язку з доглядом сина ОСОБА_4 - інваліда ІІ групи внаслідок психічного розладу, в розмірі 1218 грн. щомісячно, що підтверджується довідкою №01-13/3277 від 01.07.2015 року (а.с.56). У період шлюбу 16.08.2000 року сторони придбали недобудований житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями, розташований за адресою: Кіровоградська область та район, АДРЕСА_1, який оформлено на ім"я ОСОБА_3, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу (а.с.7), право власності на який ОСОБА_3 зареєструвала 05.12.2012 року після проведення робіт по завершенню будівництва та введення в експлуатацію, на даний час будинок не має обтяжень (а.с.8-17, 52-53, 55, 60-61). Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 належить земельна ділянка загальною площею 0,1250 га., що розташована за адресою: Кіровоградська область та район, АДРЕСА_1, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.51). Заочним рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 23.02.2015 року, що набрало законної сили 05.03.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шлюб розірвано (а.с.36).

Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище обставини, суд прийшов до висновку, що спірний будинок набуто сторонами у період зареєстрованого шлюбу, а тому він є спільною сумісною власністю подружжя. Вирішуючи питання щодо частки кожного із подружжя в праві спільної сумісної власності, суд врахував подані в судовому засіданні та підтримані відповідачем заперечення проти визнання за позивачем права на половину спірного будинку, оскільки на її утриманні перебуває повнолітній непрацездатний син, який зареєстрований та проживає у спірному будинку, та вважав можливим відступити від засад рівності часток з вказаних відповідачем підстав, у зв"язку з тим, що непрацездатний повнолітній син ОСОБА_4 перебуває на утриманні матері ОСОБА_3 та отримує державну допомогу, проте її недостатньо для забезпечення його фізичного, духовного розвитку та лікування, допомогу та аліменти від свого батька ОСОБА_2 не одержує. За таких обставин, суд вважав необхідним визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину спірного житлового будинку, залишивши у власності ОСОБА_3 2/3 частини цього будинку.

Відмовляючи у задоволенні решти вимог, суд зазначив, що вказані позивачем вимоги про визнання за ним права на реєстрацію права власності та отримання свідоцтва про право власності не підлягають задоволенню, оскільки після набрання законної сили рішенням про визнання за позивачем права власності на частку спірного житлового будинку він на підставі судового рішення має право зареєструвати своє право власності та отримати відповідне свідоцтво, що не потребує додаткового визнання рішенням суду.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють.

Відповідно до вимог ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно вимог ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Суд першої інстанції повно, всебічно та об"єктивно з"ясував обставини справи у межах заявлених позивачем позовних вимог, його висновки відповідають вимогам матеріального і процесуального закону та встановленим обставинам справи.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 та повнолітній непрацездатний син сторін ОСОБА_4 фактично проживають спільно у спірному будинку, а також те, що непрацездатний син, який залишився проживати з матір'ю, потребує додаткових витрат на його утримання, суд першої інстанції обґрунтовано відступив від засад рівності часток сторін.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 22 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий суддя

Судді: