Ухвала суду № 52298115, 13.10.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1785/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2238/2015

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Васильковського В.М., Девляшевського В.А.

секретаря Яковин М.Я.

з участю: ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника ОСОБА_5- ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 20 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 липня 2015 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 13448 грн., 243,60 грн. судового збору та 200 грн. за надання правової допомоги.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 13824, 80 грн., 243, 60 грн. судового збору та 300 грн. за товарознавче дослідження.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що 19.12.2014 року о 17.год.00 хв. по вул. Франка в м. Івано-Франківську, він керуючи транспортним засобом марки ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортними засобами марки ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та Тойота д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 Внаслідок вказаної ДТП автомобілі, якими керували позивачі отримали пошкодження, а його (ОСОБА_2.), як винуватця ДТП визнано винним за ст.124, та ч.1 ст.130 КУпАП. Також апелянт зазначає, що добровільно виплатив ОСОБА_4 3500 грн. відшкодування шкоди. Що стосується вимог ОСОБА_7, то позивач вчиняв йому перешкоди, не допускаючи до транспортного засобу під час огляду експертом автомобіля Тойота.

Також ОСОБА_2 вказує на неналежне повідомлення його про час та місце розгляду справи, що вважає порушенням його законних прав та інтересів на справедливий судовий розгляд.

З цих підстав рішення суду першої інстанції апелянт просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник вимоги підтримали з тих же мотивів, що зазначені в апеляційній скарзі, просили про її задоволення. Разом з тим ОСОБА_2 визнав, що застережень щодо суми визначеної до стягнення на користь ОСОБА_4 він не має, оскільки огляд транспортного засобу проводився запропонованим ним ( ОСОБА_2.) спеціалістом.

ОСОБА_4, представник ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги не визнали, рішення суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_4, доводи представників, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За змістом ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо відшкодування матеріального збитку, якого зазнали транспортні засоби ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_2 (позивач ОСОБА_4.) та Тойота д.н.з.НОМЕР_3 ( позивач ОСОБА_5.) в результаті ДТП, яка мала місце 19.12.2014 року о 17 год. по вул. Франка в м. Івано-Франківську за участю відповідача ОСОБА_2, який керував транспортним засобом ЗАЗ НОМЕР_1.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується постановами Івано-Франківського міського суду від 20.01.2015 року, позивача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124, ч.1 ст.130 (а.с.4-5).

Відповідно до звіту №15/04/11 матеріальний збиток завданий власнику автотранспортного засобу марки ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_2 складає 16948,40 грн., і як пояснив в суді апеляційної інстанції сам ОСОБА_2, такий ним визнається.

Згідно висновку №457 від 03.01.2015 року вартість матеріального збитку автомобілю Тойота, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 складає 13824, 80 грн.(а.с.9-10).

Що ж до застережень ОСОБА_2 про те, що огляд, експертне дослідження автомобіля проведено без його участі, то слід зазначити наступне.

Як вбачається з самого експертного висновку, ОСОБА_2 був повідомлений телеграмою про час та місце проведення огляду автомобіля експертом, прибув на місце огляду, однак при самому огляді присутній не був.

Сам ОСОБА_2 не заперечує того, що залишив місце огляду, оскільки до огляду не було допущено третю особу, яка прибула з ним. Що ж до кваліфікації самого експерта та оформленого ним висновку застережень не має. В порядку визначеному цивільним процесуальним законодавством України, клопотання про призначення експертизи в суді першої інстанції та в апеляційній інстанції не заявляв.

Виходячи з вимог ст. ст.10, 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, враховуючи вищезазначені вимоги ст. 60 ЦПК та виходячи з принципу змагальності незалежно від того, доводить відповідач відсутність фактів підстави позову чи ні, загальне правило розподілу доказових обов'язків залишається незмінним, і тягар доказування не переходить від однієї сторони до іншої, і підставу позову повинен довести саме позивач.

Ч.1 ст. 1166 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди. Так, шкода заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На основі досліджених в судовому засіданні доказів, та з урахуванням вимог ст.1166, 1187 ЦК України суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність задоволення вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Будь яких доказів, які б спростовували вартість завданого матеріального збитку, апелянт ні в суді першої інстанції, ні в засіданні апеляційного не надав.

Що ж стосується доводів ОСОБА_2 про порушення його процесуальних прав неналежним повідомленням про розгляд справи, то такі на увагу не заслуговують.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачу кожного разу надсилалися повідомлення про розгляд справи рекомендованими листами за місцем його проживання, однак такі поверталися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання», що може свідчити про небажання самого ОСОБА_2 отримувати надіслані йому повідомлення. Крім цього, письмові заперечення та клопотання самого ОСОБА_2, з якими він неодноразово звертався до суду першої інстанції свідчать про те, що він знав про відкриття провадження у даній справі, дати на які справа призначалася, як і про перебіг самого процесу.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 20 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.М. Васильковський

В.А. Девляшевський