Постанова № 5229750, 13.11.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

13.11.07 Справа № 17/148-2598

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіГалушко Н.А.

суддівПроцик Т.С.

Юрченко Я.О.

розглянув апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Тернопіль від 14.08.2007 року (далі СПД ф.о. ОСОБА_2, м. Тернопіль)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2007 року

у справі № 17/148-2598

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернпільінструмент», м.Тернопіль (далі ТзОВ «Тернпільінструмент», м. Тернопіль)

до відповідача: СПД ф.о. ОСОБА_2, м. Тернопіль

про визнання незаконним займання приміщення торгового кіоску та зобовязання звільнити займане приміщення

за зустрічним позовом: СПД ф.о. ОСОБА_2, м. Тернопіль

до відповідача: ТзОВ «Тернпільінструмент», м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації», м. Тернопіль (далі ТзОВ «Тернопільське міське БТІ», м. Тернопіль)

про визнання частково недійсним Свідоцтва про право власності на будівлю критого торгівельного комплексу під літерою «Б»по вул. Оболоня, 2, м. Тернопіль, виданого ТзОВ «Тернопільінструмент»11.05.2006 року та зареєстрованого в реєстровій книзі за № 2056 та про визнання за СПД ф.о. ОСОБА_2 права власності на 1/524 частку критого торгівельного комплексу під літерою «Б», що знаходиться по вул. Оболоня, 2, м. Тернопіль,

За участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 - представник

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2-підприємець

від третьої особи не зявився

В С Т А Н О В И В :

Представникам сторін права і обовязки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), розяснено.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які є в матеріалах справи.

ТзОВ «Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації»надіслало апеляційному господарському суду лист від 03.10.2007р. №4174/07-2 з клопотанням про розгляд даної справи без їхньої присутності.

Оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав явки представників сторін у засідання апеляційного господарського суду обовязковою, суд вважає можливим розгляд справи без участі представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом ТзОВ «Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації».

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2007 року у справі № 14/148-2598 первісний позов ТзОВ «Тернпільінструмент», м. Тернопіль до СПД ф.о. ОСОБА_2, м. Тернопіль про визнання незаконним займання торгового кіоску №82, площею 4,0 кв.м., що знаходиться в критому торгівельному комплексі по вул. Оболоня, 2 в м. Тернополі, задоволено. Зобовязано СПД ф.о. ОСОБА_2 звільнити у примусовому порядку займане нежитлове приміщення торговий кіоск № 82, загальною площею 4,0 кв. м., який розташований по вул. Оболоня, 2 в м. Тернополі та передати його по акту прийому-передачі ТзОВ «Тернопільінструмент». В задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм п.1 ч.2 ст.11, ст.ст.16, 202, 218, 328, 329, 392, 785, 876 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), п.4 ст.291, ч.6 ст.283 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також, зокрема, тим, що:

-фізична особа підприємець ОСОБА_2 продовжує користуватися майном, що належить позивачу на праві власності без правових підстав; приміщення не звільнено та не передано у встановленому законом порядку товариству;

-на час розгляду спору у суді між сторонами у справі немає договірних відносин з приводу оренди нежитлового приміщення торгового кіоску №82 в торгівельному комплексі за адресою м.Тернопіль, вул. Оболоня, 2, а відтак, відповідач займає дане приміщення незаконно за відсутності на те передбачених законом підстав;

-доказів внесення грошових коштів фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 в якості внеску в дольову участь у будівництво критого торгівельного комплексу по вул. Оболоня, 2 в м. Тернополі на рахунок чи шляхом готівкового розрахунку, не надано, про що також підтвердив позивач в судових засіданнях; актів виконаних дольовиком робіт, які б підтверджували право відповідача на отримання 4,0 кв.м. торгової площі, суду також не представлено;

-у позивача за зустрічним позовом на час розгляду справи у суді першої інстанції відсутні правові підстави набуття права власності на підставі ст. 876 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа підприємець ОСОБА_2, відповідач у справі за первісним позовом, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2007р. у справі № 17/148-2598 як таке, що прийняте без зясування усіх обставин справи, з порушенням норм процесуального права і прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити і задовольнити зустрічний позов, визнавши за фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 право власності на 1/524 частку критого торгівельного комплексу, що розташований по вул. Оболоня, 2 в м. Тернополі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Тернопільінструмент»просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості рішення.

ТзОВ «Тернопільінструмент», позивач за первісним позовом у справі, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечуючи вимоги зустрічного позову, посилається зокрема на те, що наявні у нього документи, зокрема: копія свідоцтва про право власності на будівлю критого торгівельного комплексу під літ. “Б”; копія акту обстеження приміщення; копії договорів про спільну діяльність від 20.09.2001р. з додатком, копія кредитного договору з відкриттям кредитної лінії № 08/30-КЛ від 22.03.2002 р., копія договору купівлі-продажу від 16.02.2002р., підтверджують правомірність заявлених позивачем вимог. Обґрунтовуючи позов, позивач також посилається на приписи ст.ст. 16, 316, 319, 387 ЦК України та на ту обставину, що відповідач користується приміщенням - торговим кіоском №82 в торгівельному комплексі, що належить позивачу і знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2, без будь-яких законних підстав.

Фізична особа підприємець ОСОБА_2, скаржник і відповідач за первісним позовом у справі, заперечуючи вимоги первісного позову та обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що між сторонами в 2002 році укладено в усній формі правочин на дольову участь в будівництві критого торгівельного комплексу, у відповідності з яким підприємцем придбано торговий кіоск за власні кошти, які внесено в касу Товариства, в загальній сумі 5 000 доларів США. Також скаржник зазначає, що позивачем здійснено будівництво торгівельного комплексу не за власні кошти, а за рахунок підприємців, які здійснювали підприємницьку діяльність на речовому ринку і якими вносилися частинами кошти для будівництва торгових приміщень. Докази на підтвердження внесення коштів у розмірі 5000 доларів США відсутні, оскільки підтверджуючі документи на внесення відповідних грошових коштів ТОВ «Тернопільінструмент»відмовлялося видавати. Наведені обставини послугували підставою для звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою про порушення стосовно посадових осіб Товариства кримінальної справи за фактом шахрайства (копія заяви міститься в матеріалах справи). В якості правового обґрунтування зустрічного позову підприємцем зазначено приписи статей 42, 44, 45 ЦК УРСР та приписи ст.ст. 202, 203, 218 Цивільного кодексу України з посиланням на укладення між сторонами по справі договору на дольову участь в будівництві торгівельного комплексу в усній формі.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

ТзОВ «Тернопільінструмент»звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, про визнання займання приміщення торгового кіоску незаконним та зобовязання звільнити займане приміщення.

26.06.2007р. Фізична особа підприємець ОСОБА_2,відповідач по первісному позову, звернулась до господарського суду із зустрічною позовною заявою до ТзОВ «Тернопільінструмент», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації», в якому просить визнати частково недійсним Свідоцтво про право власності на будівлю критого торгівельного комплексу під літерою «Б»по вул. Оболоня, 2, м. Тернопіль, виданого ТОВ «Тернопільінструмент»11.05.2006р. та зареєстрованого в реєстровій книзі за № 2056; визнати за підприємцем ОСОБА_2 право власності на 1/524 частку критого торгівельного комплексу під літерою «Б», що знаходиться по вул. Оболоня, 2, м. Тернопіль.

Як встановлено місцевим господарським судом, і це вбачається з матеріалів справи, позивач ТзОВ «Тернопільінструмент», місцезнаходження якого м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2, є юридичною особою, діє на підставі Статуту (в новій редакції), затвердженого зборами учасників - Протокол № 2 від 21.06.2001р. та зареєстрованого в Реєстрі субєктів підприємницької діяльності Торгово-реєстраційною палатою 27.06.2001р. за № 25349301Ю0020036 з присвоєнням ідентифікаційного коду 14055252 і станом на 03.07.2007р. знаходиться в Єдиному держаному реєстрі підприємств та організацій України, про що свідчить довідка № 31-19 від 03.07.2007р., видана Головним Управлінням статистики в Тернопільській області.

ОСОБА_2 08.02.2006 року зареєстрована виконавчим комітетом Тернопільської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності, про що їй 08.02.2006р. видано відповідне свідоцтво №782646 та внесено запис про державну реєстрацію за №26460000000004149.

Зі Статуту ТзОВ «Тернопільінструмент», зареєстрованого Торгово-реєстраційною палатою 27.06.2001 р. із змінами, внесеними 31.05.2002р. вбачається, що Товариство створено шляхом обєднання майнових вкладів його учасників з метою отримання прибутків, є юридичною особою, діє на основі повного господарського розрахунку та самофінансування (п.1.5 Статуту).

Пунктом 1.6. Статуту передбачено право Товариства володіти, користуватися та розпоряджатися майном у відповідності до цілей своєї діяльності, здавати в оренду, надавати в оренду торгові місця, надавати в позику або в безоплатне тимчасове користування належні Товариству будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, Інші матеріальні цінності (п.п. 2.5, 5.3, 2.2.16 Статуту).

На виконання Статутних положень в 2005-2007 роках між підприємцем ОСОБА_4 та відповідачем за первісним позовом були укладені договори оренди №№25, 22. 57 торгового кіоску для торгівлі промисловими товарами. Строк дії договорів визначено сторонами до 30.04.2007 року.

На виконання п.1.1 даних договорів Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування на правах оренди торговий кіоск №82 для торгівлі промисловими товарами.

Як правильно відзначив суд першої інстанції, договори оренди всупереч вимогам параграфів 1 та 4 глави 58 Цивільного кодексу України не містить таких його обов'язкових (істотних) умов як місцезнаходження даного приміщення торгового кіоску, його площі, складу та вартості майна, інших індивідуальних характеристик.

Як вбачається з п.6.3. договору оренди №57 від 28.02.2007р. продовження договору оренди можливе лише за додатковою письмовою згодою двох сторін.

Сторонами не подано суду такої додаткової угоди, підписаної сторонами, навпаки, представником відповідача за первісним позовом у справі підтверджуються доводи щодо відсутності за станом на день розгляду спору, договірних відносин між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до п.4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно з нормами ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Місцевим господарським судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідач за первісним позовом продовжує користуватися майном, що належить позивачеві за первісним позовом на праві власності, без правових підстав, приміщення не звільнено та не передано у встановленому законом порядку Товариству, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти обстеження приміщення від 01.05.2007 р. 08,05.07р. 15.05.2007р., 29.05.2007р., 05.06.2007р., 12.06.2007р., 19.06.2007р., 26.06.2007р., 03.07.2007р., складені комісією у складі 3-х осіб, акти обстеження приміщень від 31.07.2007 р., 01.08.2007р., котрі складені за участю представників Державної служби охорони МВС України, що також не спростовується підприємцем у судовому засіданні.

Таким чином, на час розгляду спору у суді першої інстанції суд прийшов до висновку про те, що між сторонами у справі немає договірних відносин з приводу оренди нежитлового приміщення торгового кіоску №82 в торгівельному комплексі за адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2, а відтак, відповідач займає дане приміщення за відсутності на те передбачених законом підстав.

З огляду на викладене, матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що доводи позивача стосовно примусового звільнення приміщення є правомірними, доведеними документально, відтак підлягають до задоволення.

Щодо зустрічних позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання частково недійсним Свідоцтва про право власності на будівлю критого торгівельного комплексу під літерою «Б»по вул. Оболоня, 2, м. Тернопіль, виданого ТОВ «Тернопільінструмент»11.05.2006 року та зареєстрованого в реєстровій книзі за № 2056 та про визнання за підприємцем ОСОБА_2, права власності на 1/524 частки критого торгівельного комплексу, то слід зазначити наступне.

Конституція України визначає, що виключно законами України визначається правовий режим власності ( п.1 ч.1 ст. 92).

Разом з тим, закон визначає способи набуття майна тими чи іншими особами у власність. Майно, набуте особою за вказаними у законі підставами, вважається належним цій особі. Майно може належати лише власнику, який має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а також вимагати від інших осіб, аби ті не перешкоджали йому у здійсненні його права.

Вимоги позивача за зустрічним позовом визначені як визнання за суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 права власності на 1/524 частки критого торгівельного комплексу під літерою «Б», що знаходиться по вул. Оболоня, 2, м. Тернопіль.

В якості правового обґрунтування позову підприємцем зазначено приписи статей 42, 44, 45 ЦК УРСР та приписи ст.ст. 202, 203, 218 Цивільного кодексу України з посиланням на укладення між сторонами по справі договору на дольову участь в будівництві торгівельного комплексу в усній формі.

Як визначено пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України та ст.4 ЦК УРСР, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Стаття 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Аналогічні положення відтворені і в ст. 41 ЦК УРСР.

Главою 29 ЦК УРСР регулювалися відносини підряду на капітальне будівництво.

Статтею 218 ЦК України визначено, що, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладено усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, немає наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Однак, матеріалами справи не підтверджуються доводи позивача за зустрічним позовом, що ним вчинялися дії, спрямовані на укладення відповідного договору, зокрема вносилися грошові кошти в сумі 5 000 дол. США з метою участі у спільному будівництві критого торгівельного комплексу, як і те, що відповідачем за зустрічним позовом прийнято відповідні грошові кошти в якості внеску в будівництво торгового комплексу.

Як зазначалося вище, згідно з нормами Цивільного кодексу УРСР та ст.ст. 328, 329 ЦК України від 16.01.2003р. право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Предявлення позову про визнання права власності на майно, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності згідно із ст. 392 Цивільного кодексу України, є прерогативою власника.

Підставою для такого позову є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно.

Підтверджувати наявність у позивача права власності на майно можуть правовстановлюючі документи, перелік яких визначений Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. (зареєстровано Міністерством юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445) (далі Тимчасове положення), вимоги якого застосовує бюро технічної інвентаризації при здійсненні реєстрації права власності.

Підприємець, заявляючи позов про визнання за ним права власності, не довів наявність та не подав суду доказів у підтвердження фактичних даних, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановив би наявність обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, як власника.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 484 від 31.03.2006 р. ТзОВ «Тернопільінструмент»отримано Свідоцтво про право власності на будівлю, розташовану за адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня, 2, яке відповідно до Положення, є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності останнього на нерухоме майно - критий торгівельний комплекс, станом на 11.05.2006р.

З поданого третьою особою - ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації»листа від 03.10.07р. № 4174/07-2 вбачається, що Свідоцтво про право власності видано ТзОВ «Тернопільінструмент»11.05.2006 року згідно з рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 484 від 31.03.2006 р. на цілу будівлю критого торгівельного комплексу. Реєстрація права власності проведена на підставі правовстановлюючих документів.

Також, як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, будівництво критого торгівельного комплексу проводилось згідно з укладеним 20.09.2001 року між ТОВ фірма «Тернопільінструмент»та ТОВ «Алькас»договору про сумісну діяльність.

Пунктом 1 даного договору передбачено, що сторони зобовязуються спільно діяти для досягнення спільної мети - будівництва критого торгового комплексу на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні ТОВ фірма «Тернопільінструмент»на підставі Державного акту на право постійного користування землею 1-ТР № 000916 за адресою: вул. Оболоня, 2 м. Тернопіль, виданого на підставі рішення Тернопільської міської ради за № 737 від 11.08.1994 року та зареєстрованого у Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею № 28.

Відповідно до умов договору ТОВ «Алькас»здійснювало керівництво сумісною діяльністю, організовувало та проводило будівельні роботи, укладало від свого імені договори з метою досягнення мети спільної діяльності.

Як встановили сторони по договору, внеском ТОВ фірма «Тернопільінструмент»є грошові кошти та будівельні матеріали, а внеском ТОВ «Алькас»є особиста трудова участь, грошові кошти, розробка та забезпечення проектно-кошторисною документацією, інформаційне забезпечення та матеріали, необхідні для будівництва торгового комплексу.

При цьому, сторони вищезгаданого договору обумовили, що внески розподіляються наступним чином: ТзОВ фірмі «Тернопільінструмент»належить 10 часток, ТОВ «Алькас»- 90 часток, а майно, створене та придбане в результаті сумісної діяльності, знаходиться на окремому балансі ТОВ «Алькас».

Сторони договору прийняли його до виконання. Оскільки сторонами закінчено будівництво торгового комплексу, зобов'язання вважається припиненим в порядку статті 216 Цивільного кодексу України.

З метою здійснення будівництва, придбання будівельних матеріалів, проведення розрахунків з підрядчиками та внесення коштів у спільну діяльність згідно договору від 20.09.2001р., Товариством з обмеженою відповідальністю «Алькас»було укладено 22.03.2002р. з ВАТ «Банк Універсальний», м. Львів, в особі Тернопільської філії банку кредитний договір № 08/30-КЛ з відкриттям кредитної лінії.

Згідно з умовами кредитного договору Банк надав ТОВ «Алькас»(третій особі) кредит в розмірі 70 000 грн. з терміном погашення до 31.03.2003р. та зі сплатою 34 % річних за користування кредитом. Пізніше, 30.04.2002р. між банком та позичальником укладено додаткову угоду до кредитного договору в частині надання ліміту кредитної лінії та збільшено його розмір до 105 000 гривень.

Після того, 16.07.2002 року між ТОВ «Алькас»та ТзОВ фірма «Тернопільінструмент», що діяли спільно для досягнення спільної мети згідно договору від 20.09.2001 року, як продавцем та ТОВ фірма «Тернопільінструмент»як покупцем укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу майна - об'єкту незавершеного будівництва - критого торгівельного комплексу по вул. Оболоня, 2 в м. Тернополі. Передача та оплата майна визначена сторонами згідно п. 2.3., 3.1 договору в акті приймання-передачі майна (незавершеного будівництва) і становить 380565,60 грн. з ПДВ. Зазначені кошти перераховано в повному розмірі, про що свідчить зведений реєстр платіжних документів. Копії усіх платіжних доручень про перерахування грошових коштів згідно наданого реєстру оглянуто судом в засіданні 06.08.2007 р.

Таким чином, позивачем подані докази про здійснення ним будівництва критого торгівельного комплексу спільно з третьою особою - ТОВ «Алькас».

Твердження позивача за зустрічним позовом, що ним у березні 2003 р. у звязку з будівництвом критого торгівельного комплексу з метою придбання у власність торгового кіоску, передано керівнику ТОВ «Тернопільінструмент»грошові кошти в сумі 5000 доларів США, не мають свого документального підтвердження.

Також, не підтверджуються документально твердження позивача за зустрічним позовом, що ним у 2002-2003р.р. укладено договори оренди, оскільки копії відповідних договорів не долучено до зустрічного позову, відтак, суд такі доводи вважає безпідставними.

Також, підприємець пояснює факт укладення договорів у 2003-2007 р.р. на оренду торгового кіоску в приміщенні критого торгівельного комплексу та внесення ним коштів по орендній платі, посилаючись на надані йому орендодавцем пояснення, тим, що кошти від оренди приміщення спрямовуються на оплату комунальних послуг, прибирання території, оплату інших витрат. Враховуючи, що відповідачем за зустрічним позовом як орендодавцем розмір орендної плати підвищено до 1000 грн. на місяць, орендар (позивач за зустрічним позовом) відмовився підписати договір оренди і звернувся до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що доказів внесення грошових коштів позивачем в якості внеску в дольову участь у будівництво критого торгівельного комплексу по вул. Оболоня, 2 в м. Тернополі на рахунок чи шляхом готівкового розрахунку, не надано, про що також підтвердив позивач в судових засіданнях. Актів виконаних дольовиком робіт, які б підтверджували право позивача на отримання торгової площі, суду також не подано.

Також, постановою старшого слідчого слідчого відділу Прокуратури м. Тернополя Чопика О.В. від 01.06.2007р. відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб ТзОВ «Тернопільінструмент». За результатами проведеної додаткової перевірки щодо порушення кримінальної справи стосовно службових осіб Товариства за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 191, 364 КК України, Прокуратурою міста Тернополя 26.07.2007р. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях посадових осіб складу злочину.

На час розгляду даної справи у суді першої інстанції, вищезгадана постанова слідчого слідчого відділу Прокуратури м. Тернополя Чопика О.В. про відмову у порушені кримінальної справи від 26.07.2007р. скасована не була.

Відповідно до ст. 876 Цивільного Кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 15.12.2005р. № 05-39-10/6172 власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Позивач за зустрічним позовом на час розгляду справи не подав доказів набуття права власності на частину приміщення торгівельного комплексу, що знаходиться по вул. Оболоня, 2 у м. Тернополі. на підставі ст.876 ЦК України.

Проте, як правильно відзначив суд першої інстанції, позивач за зустрічним позовом - підприємець ОСОБА_2, не позбавлений права на відшкодування здійснених ним витрат в загальному порядку, при доведенні розміру таких витрат.

Відповідно до ст.43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач за первісним позовом не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність і безпідставність заявленого первісного позову, і в свою чергу правомірність і підставність заявленого зустрічного позову.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2007 року у справі № 17/148-2598 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Тернопільської області.

Головуючий-суддяГалушко Н.А.

СуддяПроцик Т.С.

СуддяЮрченко Я.О.