Рішення № 5228372, 22.12.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2008 р. Справа № 61/18-08

вх. № 7738/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - позивача за первісним позовом Ясинський А.В., довіреність № 10-06/3від 10.02.2008р. ;

відповідача за первісним позовом ОСОБА_2, довіреність № 5915 від 08.11.2008р. - після перерви не зявився;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Евросеть ВСК", м. Харків

до СПДФО ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 10764,32 грн.

та зустрічний позов:

СПДФО ОСОБА_3, м. Харків

до

ТОВ "Евросеть ВСК", м. Харків

про визнання договору суборенди недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Евросеть ВСК», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_3 (з урахуванням уточнень позовних вимог) про стягнення 7483,36 грн., з яких: 5172,18 грн. заборгованості за суборендним платежам, 629,73 грн. пені, 175,62 3% річних, 1505,83 грн. інфляційних. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. Також позивач просить повернути ТОВ «Евросеть ВСК» 5,65 грн. надлишково сплаченого державного мита.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди щодо вчасного та повного внесення суборендних платежів.

Відповідач - ФОП ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до ТОВ «Евросеть ВСК» про визнання недійсним договору № 07-07-02 від 01.03.2007р., укладеного між ТОВ «Евросеть ВСК» та ФОП ОСОБА_3 про суборенду нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

В судовому засіданні 16.12.2008 року оголошувалась перерва до 19.12.2008 року.

В судовому засіданні 19.12.2008 року представник позивача за первісним позовом вимоги первісної позовної заяви про стягнення з ФОП ОСОБА_3 7483,36 грн. підтримав в повному обсязі. Проти вимог зустрічної позовної заяви заперечує повністю з посиланням на її необґрунтованість та безпідставність, у звязку з чим просить в задоволенні зустрічного позову відмовити, первісний позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 19.12.2008 року представник відповідача за первісним позовом проти вимог первісної позовної заяви про стягнення з ФОП ОСОБА_3 7483,36 грн. заперечує та просить їх залишити без задоволення. Вимоги зустрічної позовної заяви про визнання недійсним договору суборенди підтримує повністю та просить їх задовольнити. При цьому представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 19.12.2008 року пояснив суду, що ФОП ОСОБА_3 за усною домовленістю з керівництвом ТОВ «Евросеть ВСК» займала нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 10 кв.м. в період з 15 березня 2007 року по квітень 2007 року, про що представник відповідача за первісним позовом надав письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.12.2008 року представник ФОП ОСОБА_3 заявив клопотання про призначення судової експертизи.

Представник позивача за первісним позовом проти даного клопотання заперечує, посилаючись на те, що спірний договір суборенди був дійсно підписаний ФОП ОСОБА_3, про що свідчить наявність її особистих даних в тексті договору, а також те, що ФОП ОСОБА_3 здійснювались оплати по суборендним платежам, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, розглянувши заявлене представником ФОП ОСОБА_3 клопотання про призначення судової експертизи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку про недоцільність призначення експертизи у даній справі. На підставі вказаного суд відмовляє в задоволенні даного клопотання відповідача за первісним позовом про призначення судової експертизи.

В судовому засіданні 19.12.2008 року було оголошено перерву до 22.12.2008 року для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи первісної позовної заяви, зустрічної позовної заяви, заперечень на неї, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

01 березня 2007 року між ТОВ «Евросеть ВСК» та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір суборенди нежитлового приміщеня № 07-07-02 (арк. спр. 8), відповідно до якого ТОВ «Евросеть ВСК» передає, а ФОП ОСОБА_3 приймає в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 10 кв.м. за адресою АДРЕСА_2.

Факт передачі вказаного приміщення підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.03.2007р. (арк.спр.11).

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору суборенди відповідач за первісним позовом зобовязався сплачувати позивачу за первісним позовом місячну плату за нежитлове приміщення та загальні для всього будинку та прилеглої до нього території експлуатаційні та комунальні витрати , пропорційно займаємій площі у розмірі 2525,00 грн. Пунктом 4.2 договору визначено, що вказані платежі відповідач за первісним позовом має вносити не пізніше пятого числа поточного місяця.

Відповідно до п.8.1 договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 14 січня 2008 року (включно).

ТОВ «Евросеть ВСК», обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те,

що ФОП ОСОБА_3 суборендні платежі в порушення умов договору вносились невчасно та не в повному обсязі, до того ж, нею достроково до закінчення дії договору було звільнено приміщення без складання акту приймання-передачі.

10.09.2008 року ТОВ «Евросеть ВСК» за № 10-06/659 звернулось до ФОП ОСОБА_3 з претензією (арк. спр. 13), в якій просило підписати акт звірки взаєморозрахунків та перерахувати суму заборгованості. З наявних в матеріалах справи поштового чеку та опису поштового вкладення (арк. спр. 14) вбачається, що дана претензія була відправлена на адресу відповідача за первісним позовом. А відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення даний лист було отримано чоловіком ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_3 (арк. спр. 77).

Однак, як вказує позивач за первісним позовом в обґрунтування своїх позовних вимог, відповідач - ФОП ОСОБА_3 , отримавши дану претензію, акту не підписала, заборгованість не сплатила, у звязку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з ФОП ОСОБА_3 7483,36 грн.

Відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти позовних вимог ТОВ «Евросеть ВСК», та обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги, посилається на те, що ФОП ОСОБА_3 за усною домовленістю з керівництвом ТОВ «Евросеть ВСК» займала нежитлові приміщення загальною площею 10 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 лише в період з 15 березня 2007 року по квітень 2007 року. При цьому позивач за зустрічним позовом вказує на те, що договір суборенди ФОП ОСОБА_3 особисто не підписувала, а тому вимоги про стягнення з неї суборендних платежів за визначений ТОВ «Евросеть ВСК» період в сумі 7483,36 грн. є необґрунтованими. На підставі вказаного ФОП ОСОБА_3 просить визнати договір суборенди № 07-07-02 від 01 березня 2007 року недійсним, а в задоволенні первісного позову відмовити.

Дані посилання відповідача за первісним позовом суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Пунктом 3.1.1. вказаного договору передбачено, що передача майна здійснюється з оформленням акту приймання-передачі.

В підтвердження виконання умов договору ТОВ «Евросеть ВСК» надано суду акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.03.2007р., відповідно до якого ТОВ «Евросеть ВСК» передало, а ФОП ОСОБА_3 прийняла частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_2 для здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, площею 10 кв.м. Даний акт підписаний представником ТОВ «Евросеть ВСК» та скріплений його печаткою, а також підписаний ФОП ОСОБА_3

Заперечуючи проти підписання договору суборенди, ФОП ОСОБА_3 не наводить своїх заперечень проти складання та підписання сторонами акту приймання-передачі вказаного приміщення.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 4.1 та 4.2 договору суборенди відповідач за первісним позовом зобовязався сплачувати позивачу за первісним позовом місячну плату за нежитлове приміщення у розмірі 2525,00 грн. не пізніше пятого числа поточного місяця.

З наявних в матеріалах справи виписок банку щодо руху коштів на рахунках ТОВ «Евросеть ВСК» вбачається, що 06.04.2007 року та 16.05.2007 року на рахунок позивача за первісним позовом поступили кошти у сумі 3787,50 грн. та 2525,00 грн. згідно з заявою на переказ готівки від платника ОСОБА_3 з визначенням призначення платежу : за оренду по договору № 07-07-02 за період з 15.03.07 по 05.05.07р. та за травень 2007 року (арк.спр. 74,75). З наявного в матеріалах справи касового ордеру (арк. спр.76 ) вбачається, що відповідачем за первісним позовом було сплачено ТОВ «Евросеть ВСК» 2525,00 грн. за суборенду приміщення в м. Харкові по АДРЕСА_2 відповідно до договору № 07-07-02 від 01.03.07р. за період з 01.06.07 по 30.06.07р.

При цьому, суд зазначає, що в тексті оспорюваного договору суборенди містяться особисті дані ФОП ОСОБА_3, а саме: ідентифікаційний номер, адреса, серія, номер паспорту з зазначенням даних про те, ким та коли він виданий. З чого вбачається, що під час укладання спірного договору, особа, яка його підписала мала при собі відповідні документи, а саме, паспорт, який є власністю особи, яку він посвідчує, та відповідала відомостям, які значаться в цих документах, що було перевірено ТОВ «Евросеть ВСК» та дані відомості внесені до тексту договору.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частина 2 статті 208 Цивільного кодексу України визначає, що правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього кодексу належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 218 Цивільного кодексу України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

З приписів статті 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступне схвалення правочину створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

З системного аналізу наведених вище норм права вбачається, що у разі недодержання письмової форми договору в частині його непідписання стороною договору (на що вказує ФОП ОСОБА_3.) або у разі усної домовленості сторін (на що також посилається ФОП ОСОБА_3.) подальше здійснення стороною дій, які свідчать про схвалення та прийняття такого договору є свідченням того, що сторони своїми діями підтверджують наявність між ними правовідносин та свої права і обовязки у цих правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач за первісним позовом шляхом підписанням акту приймання-передачі нежитлового приміщення, сплатою суборендних платежів здійснив дії, які свідчать про прийняття ним правочину, визнання своїх прав та обовязків за вказаним договором суборенди.

На підставі вказаного суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди, а тому відмовляє в задоволенні зустрічного позову.

Щодо вимог первісного позову, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої обовязки відповідно до умов договору суборенди щодо передачі відповідачу частини нежитлових приміщень, однак відповідач за первісним позовом свої обовязки щодо своєчасної та повної сплати суборендних платежів не виконав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження ФОП ОСОБА_3, що частину нежитлового приміщення в м. Харкові по АДРЕСА_2 вона займала лише в період з 15 березня 2007р. по квітень 2007 року не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідач за первісним позовом не надав суду відповідних та належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Евросеть ВСК" щодо стягнення з відповідача 5172,18 грн. заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення № 07-07-02 від 01.12.07р.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 5.2 вказаного договору суборенди сторони передбачили, що у разі не внесення відповідачем відповідних платежів у строки, встановлені даним договором, позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона нараховується. Пеня сплачується за кожен день прострочення, включаючи день сплати.

За прострочення виконання зобовязання (несплату суборендних платежів) позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за період з 06.04.2007 року за 183 дні, з 06.07.2007р. за 183 дні та з 06.08.2007 року за 183 дні у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 629,73 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу 3% річних на всю суму заборгованості у розмірі 175,62 грн. та інфляційні на суму 1505,83 грн., розрахунок перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

З огляду на вказане, суд вважає обґрунтованими та доведеними первісні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7483,36 грн., з яких: 5172,18 грн. заборгованості за суборендними платежам, 629,73 грн. пені, 175,62 3% річних, 1505,83 грн. інфляційних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом ; витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Позивач за первісним позовом в позовній заяві просив суд повернути йому надмірно сплачене державне мито у розмірі 5,65 грн. З урахуванням того, що за подання позову, який містить майнові вимоги, сплачується державне мито у розмірі 1% від суми позову, а позивачем за первісним позовом сплачено державне мито у розмірі 107,65 грн., замість необхідних 102,00 грн., суд дійшов висновку в порядку статті 47 ГПК України повернути ТОВ «ЕВРОСЕТЬ ВСК» надлишково сплачене державне мито у розмірі 5,65 грн.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 207, 208, 218, 241, 509, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, статтею 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 , 121, Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

В задоволені клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про призначення судової експертизи відмовити.

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: 61091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОСЕТЬ ВСК»(61002, м.Харків, вул. Мироносицька, буд.10, код ЄДРПОУ 34017530, п/р 26002101928001 в ЗАТ «Альфа-Банк», м.Київ, МФО 300346) 7483,36 грн., з яких: 5172,18 грн. заборгованості за суборендними платежам, 629,73 грн. пені, 175,62 3% річних, 1505,83 грн. інфляційних.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: 61091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОСЕТЬ ВСК»(61002, м.Харків, вул. Мироносицька, буд.10, код ЄДРПОУ 34017530, п/р 26002101928001 в ЗАТ «Альфа-Банк», м.Київ, МФО 300346) 102,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕВРОСЕТЬ ВСК»(61002, м.Харків, вул. Мироносицька, буд.10, код ЄДРПОУ 34017530, п/р 26002101928001 в ЗАТ «Альфа-Банк», м.Київ, МФО 300346) 5,65 грн. надмірно сплаченого державного мита з державного бюджету України, про що видати відповідну довідку.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повний текст рішення оголошено в судовому засіданні 22 грудня 2008 року.

Суддя