Ухвала суду № 52278791, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/36863/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Мартиненко Г. В.

представники позивача Давиденко О. П., Зіньков О. Ю.

представник відповідача Дуль Я. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміс-Консалт» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теміс-Консалт» (далі - ТОВ «Теміс-Консалт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, визнати протиправним та скасувати наказ, визнати протиправними дії та зобов'язати вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року в задоволенні позову ТОВ «Теміс-Консалт» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ «Теміс-Консалт» задоволено. Частково скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ТОВ «Теміс-Консалт».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Солом'янському районі подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Солом'янському районі 11 лютого 2015 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Теміс-Консалт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Аркона лідер» та ТОВ «Фріоллі» за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року. За результатами перевірки складено акт №440/26-58-22-05-18/34353396 від 11 лютого 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ «Теміс-Консалт» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 6446043,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2015 року №0000502205, яким ТОВ «Теміс-Консалт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8057554,00 грн., з них 6446043,00 грн. - основного платежу та 1611511,00 грн. - штрафні санкції.

В подальшому на підставі відсутності позивача за податковою адресою, що засвідчено відповідним актом від 12 лютого 2015 року №575/26-58-22-07/34353396, ДПІ у Солом'янському районі було винесено наказ від 12 лютого 2015 року №211 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Теміс-Консалт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями, у зв'язку з чим прийнято направлення на перевірку від 12 лютого 2015 року №172/26-58-22-07-07. Наказ про призначення перевірки та направлення отримано позивачем 13 лютого 2015 року.

ДПІ у Солом'янському районі 24 лютого 15 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Теміс-Консалт» з питань дотримання ТОВ «Теміс-Консалт» вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з постачальниками та покупцями за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 14 року. За результатами перевірки було складено акт №628/26-58-22-07-17/34353396 від 24 лютого 2015 року. За результатами останнього акту податкове повідомлення-рішення не виносилось.

Згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом ТОВ "Foods and Goods L.T.D." до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - ДПА в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. При цьому, судами попередніх інстанції встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка проводилась з відома та в присутності директора ТОВ «Теміс-Консалт».

Відповідно до ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акт перевірки не порушує права платника податків безвідносно до змісту такого акта, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову щодо протиправності акта перевірки, так само дій щодо включення до акта перевірки будь-яких даних.

Аналогічна позиція була викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2014 року у справі № К/800/55643/13.

Оскільки дії з проведення перевірки та зі складення акту не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, та враховуючи, що податковий орган має законодавчо визначене право на проведення таких перевірок, то колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії щодо проведення перевірки не можуть вважатись протиправними.

При цьому, позивач просив вилучити з інформаційної бази даних інформацію, внесену на підставі акту від 24 лютого 2014 року №628/26-58-22-07-17/34353396 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Теміс-Консалт», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з постачальниками та покупцями за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно виписки з бази співставлення по позивачу яка міститься в матеріалах справи вбачається, що відповідачем не було здійснено коригувань на підставі акту перевірки від 24 лютого 2015 року. Вказана обставина підтверджена та не спростована сторонами під час судового розгляду справи.

Враховуючи встановлену вище обставину, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині, так як доводи позивача щодо внесення коригування до інформаційних баз даних необгрунтовані та спростовані матеріалами справи.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення 19 лютого 2015 року №0000502205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пункт 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України вказує, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Теміс-Консалт» мало господарські відносини з ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР» та ТОВ «ФРІОЛЛІ» на підставі договорів поставки та договорів про надання послуг. Реальність господарських операцій підтверджується актами про надання послуг, договорами поставки, договорами про надання послуг, видатковими та податковими накладними.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що ТОВ «Теміс-Консалт» уклало вказані вище договори на виконання замовлень, отриманих від ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН», отже отримані від контрагентів товари були реалізовані ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН» на підставі договору поставки від 21 січня 2013 року №21/01-2013. Видаткові та податкові накладні, які були оформлені за результатами виконання договору поставки від 21 січня 2013 року №21/01-2013 ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН» можна прослідити рух товарів, отриманих позивачем від ТОВ «Фріоллі» та ТОВ «Аркона-Лідер» та реалізованих в подальшому ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН» з отриманням при реалізації прибутку, а факт поставки обладнання підтверджується товарно-транспортними накладними.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.у 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що товарність та реальність договорів поставки, та надання послуг укладених позивачем зі спірними контрагентами ТОВ «Аркона-Лідер» та ТОВ «Фріоллі» підтверджено зазначеними вище документами, а тому висновок відповідача про їх безтоварність спростовано матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000502205 від 19 лютого 2015 року, прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Теміс-Консалт».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров